Быстрый переход к готовым работам
|
Теоретико-методологічні основи функціональної структури та ієрархії світового фінансового ринкуЯк було доведено в першому розділі дисертаційної роботи, глобалізація стала одним з найважливіших явищ у світовому просторі, що робить значний вплив на подальші перспективи розвитку всього людства. Цим терміном позначається об'єктивний процес формування, функціонування та розвитку принципово нової всесвітньої системи відносин між країнами і народами, на основі якого поглиблюються взаємозв'язки та взаємозалежності у всіх сферах життєдіяльності світового співтовариства. В економіці наростаюча глобалізація проявляється у зростанні міжнародної торгівлі, в збільшенні масштабів і темпів переміщення капіталів, створенні і розвитку транснаціональних корпорацій. Економіка кожної країни стає все більш транснаціональною та її функціонування все більше залежить від зовнішніх факторів. У світовому економічному просторі все більш важливу роль відіграють недержавні транснаціональні центри прийняття стратегічних економічних рішень - транснаціональні компанії і банки, корпорації, міжнародні інвестиційні фонди тощо Безліч таких приватних суб'єктів впроваджуються в сферу господарської діяльності національних урядів і вносять корективи в їх політику. В якості нових факторів світополітичного процесу виступають і різні неурядові міжнародні організації, які, як вважається, в умовах глобалізації все активніше «заміщають» держави. Хоча процесу глобалізації, що йде вже більше двадцяти років, присвячена величезна кількість наукової літератури, досі не склалось ні загальновизнаного всебічного уявлення про цей феномен, ні його визначення, яке б приймалось більшістю дослідників. Це зайве свідчення складності, динамічності, суперечливості глобалізації. Проте, якщо говорити про її суть, вона, в принципі, досить точно визначена в комплексному дослідженні групи авторів на чолі з Девідом Хелдом під назвою «Глобальні трансформації» [467]. На їх думку, глобалізацію слід розуміти як об'єктивний нелінійний процес «виникнення міжрегіональних структур і систем взаємодії та обміну», охоплюючий чи не всі галузі суспільного життя, але в силу своєї суперечливості і різноскерованості нетотожний процесу формування глобального суспільства чи світового співтовариства. На нинішньому етапі глобалізації відбувається наростання інтенсивності підключення національних систем до широких глобальних процесів. Зростає просторове охоплення і щільність глобальних взаємозв'язків, ускладнюється їх структура. Відбувається подальше зближення внутрішніх і зовнішніх політичних і економічних структур і процесів, а в деяких випадках і розмивання меж між ними. Все більш відносними стають кордони між центром і периферією. Зростає ступінь взаємозв'язку і взаємозалежності країн і народів, що позначається, зокрема, на масштабах і глибині криз - як економічних, так і політичних. Одночасно відбувається «зростання масштабів владного втручання» і збільшення просторової протяжності владних органів і структур. Іншими словами, владне дія або бездіяльність в одних точках світу має вплив на інші точки - у тому числі найвіддаленіші. В останні роки - особливо у зв'язку з кризою, яка має не тільки фінансово-економічний, а й ідейно-ціннісний характер, - стала очевидною неспроможність філософії тієї моделі глобалізації, в рамках якої вона протікала і яка, як показав Девід Харві була сформована на базі принципів неолібералізму. Але глобалізаційні процеси тривають, так як це об'єктивні процеси, і потреба в її новій філософії, відповідає викликам часу, стає як ніколи, все більш гострою. Одним із значущих наслідків глобалізації є формування якісно нових фінансових відносин, які безпосередньо впливають на фінансову систему, фінансову політику, розвиток бюджетних відносин, що є ядром фінансової системи. Починаючи з останньої третини XX століття фінансові ринки передусім розвинених країн стали функціонувати не як локальні структури, а як сукупності, об'єднані загальними умовами, зв'язками і закономірностями розвитку, що дозволяє говорити про формування міжнародної фінансової системи. Світова фінансова система - це єдиний комплекс управління фінансовими відносинами на глобальному (наднаціональному), регіональному та національному рівнях. Слід зазначити, що в економічній літературі фінансова система має дуалістичне ототожнення:
Перший вид фінансової системи («банківський») отримав розвиток переважно в країнах континентальної Європи і в Японії, другий («ринковий») - у США, Великій Британії та ряді інших англо-саксонських країнах. Мегатенденції і фінансові трансформації макроекономічного характеру в 90-х роках минулого століття зробили зазначене сепарування дещо застарілим. Фінансові системи сучасних розвинених країн більшою мірою тяжіють до систем, заснованим на ринку цінних паперів. Таким чином, елементами світової фінансової системи будуть виступати: - національні фінансові системи; - регіональні фінансові системи, утворені в результаті фінансової інтеграції національних фінансових систем; - міжнародна фінансова система як сукупність фінансових відносин, що складаються в процесі міждержавного переміщення фондів фінансових ресурсів і обслуговуючих взаємний обмін результатами діяльності національних господарств. В історії першою світовою фінансовою системою була система, що спиралась на єдині правила обігу золотого грошового товару і відома під назвою системи золотого стандарту. Юридичне вона була оформлена на Міжнародній конференції в Парижі в 1867 р. Епоха виникнення світового фінансового ринку припадає на початок XX століття. У цей період очолювали неокласичні погляди на економічні процеси, в основу яких було покладено поняття вільного, саморегулюючого ринку поряд з мінімальним втручанням держави в регулювання фінансових відносин. Другою світовою валютною системою була Генуезька система золотодевізного стандарту, юридичне оформлення якої було зафіксовано у міждержавній угоді, підписаній на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р. Третьою світовою валютною системою стала створена за рішенням Бретон-Вудської валютно-фінансової конференції ООН (країн антигітлерівської коаліції), яка проходила в липні 1944 р. в США (місто Бретон-Вудс), Бретон-Вудська валютна система. Незважаючи на те, що представлені Бретон-Вудські інститути мають повну автономність у своїх діях і існують явні відмінності між функціями, виконуваними кожною з цих установ, їх діяльність взаємно ув'язана. У своїй діяльності Банк і Фонд доповнюють один одного. Так, членом МБРР може стати лише член МВФ. Протягом перших двадцяти п'яти років своєї діяльності ці організації функціонували, займались вирішенням тільки їм притаманних завдань. Проте вже в цей час відбувається дублювання однієї з організацій функцій, спочатку властивих інший. Таким чином, роль Бретон-Вудських інститутів для сприяння адаптації країн світу до процесів глобалізації все більше зростає, причому велике значення в останні десятиліття відводиться їх спільної діяльності (Додаток Д). При цьому, координація діяльності міжнародних фінансових інститутів є домінантою у зміні регулювання міжнародних фінансово-кредитних відносин. Даний процес проявляється в узгодженні цілей і завдань функціонування цих організацій в умовах активізації інтеграційних процесів. Він за своєю суттю є реакцією на переплетення зон відповідальності розглянутих міжнародних фінансово-кредитних інститутів. У січні 1976 р. у м. Кінгстоні (Ямайка) було підписано угоду, що стала основою четвертої світової валютної системи – Кінгстонської (Ямайської), яка набула чинності 1 квітня 1978 р. З метою стимулювання процесу економічної інтеграції - 13 березня 1979 р. була створена Європейська валютна система (ЄВС). Європейська валютна система (ЄВС) є регіональною міждержавною валютною системою і представляє собою зону стабільних валютних курсів. Існує вона з 1979 року і включає три основних елементи: спільну рахункову грошову одиницю ЕКЮ, механізм валютних курсів і механізм кредитування. ЄВС – це угода про взаємні курси валют. Коливання курсу двостороннього валютного обміну допускалось з 2,25 до 15% в той чи інший бік. З виникненням загрози досягнення межі курсів певної валюти обов’язковою була інтервенція за рахунок взаємного надання центральними банками необмежених кредитів. Світова фінансова система з моменту колапсу Бретон-Вудської монетарної системи (1944р.) сформувалась на засадах функціонування Ямайської валютної системи (1976р.), що базується де-факто на доларовому стандарті, який забезпечується наявним борговим механізмом. Сучасні глобальні трансформаційні процеси у фінансовому середовищі висувають нові вимоги до формату світової фінансової системи, що зумовлює необхідність визначення імперативів розвитку світової фінансової системи в умовах глобальних трансформаційних зрушень.
Вся работа доступна по ссылке |
Ссылки: 
Счетчики:
|
