Організаційно-економічний механізм регулювання світового фінансового ринку

Глобалізація економічних зв'язків впливає на інтернаціоналізацію фінансових ринків та змушує національні регулюючі органи розвивати двосторонні і багатосторонні офіційні зв'язки з іноземними органами нагляду та контролю з метою створення системи міжнародного співробітництва у сфері попередження шахрайств з фінансовими ресурсами, регулювання фондових ринків, інвестиційної діяльності тощо.

Перша третина XX століття ознаменувалась важкими потрясіннями, революціями і глобальними змінами напрямків як у політичній, так і в економіко-соціальній сфері. На стан світової економіки вплинула Велика депресія 1930-х рр. Колишні методи і способи управління виявились нежиттєздатними, і було потрібно шукати нові шляхи для якнайшвидшого виходу з кризи і «оздоровлення» економіки. Наслідком Великої депресії з'явився криза неокласичного напряму в науці: потрібна була принципово нова економічна теорія, здатна вивести країни Заходу із затяжної стагнації.

Так, на зміну неокласиці прийшло «кейнсіанство» (методологія англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса). Джон М. Кейнс розробив концепцію ринкової економіки як цілісної системи, запровадив визначення поняття «макроекономіка» у своїй праці «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» 1936 року. У своїй теорії він виходив з того, що система вільного ринку, що вигадана Адамом Смітом, позбавлена внутрішнього механізму, що забезпечує макроекономічну рівновагу. На противагу класичним ідеям про невтручання у функціонування ринку Дж.Кейнс обґрунтовує роль держави як невід'ємної частини ринкової економіки.

Отже, інструменти та методи державного регулювання тепер пропонувались інші, а саме фінансові та грошово-кредитні. Ключовими проблемами Дж. Кейнс вважав схильність ринкового господарства до економічних криз і безробіття. У зв'язку з цим однією з важливих його здобутків є розробка основ антикризової політики держави.

Сучасне трактування теорії Дж. Кейнса не заперечує, а інтегрує і консолідує в єдиному механізмі фінансові інструменти, що регулюють ринкові процеси та сильну фінансову політику держави.

Але, як відомо, кейнсіанська теорія, за допомогою якої капіталістичним країнам вдалось стабілізувати економічну ситуацію на внутрішніх і зовнішніх ринках в постдепресійний період, згодом теж зазнало краху. Це відбулось головним чином внаслідок енергетичної кризи 1970-х рр., яка трансформувалась в глобальну економічну кризу.

У світлі пошуку рішень для подолання світової кризи 1970-х рр. гостро постало питання про розробку нової теорії, здатної повернути добробут і зберегти колишні темпи розвитку провідним державам світу. Найбільш актуальною на той момент визнається бачення американського економіста Мілтона Фрідмана [454]. Це неокласичний напрямок відроджує традиції ринкового саморегулювання, але за умови обов'язкового збереження державної участі в економіці через економічні інструментарії.

В основі концепції монетаризму лежить положення про те, що апріорі ринки конкурентні і ринкові системи здатні автоматично досягати макроекономічної рівноваги. На думку монетаристів, ринкова система має два принципових переваги: вона надзвичайно динамічна і є саморегулюючою. Монетаристи оголошують держрегулювання шкідливим для розвитку підприємницької ініціативи, дестабілізуючим для економіки і бюрократичним.

Базис монетаризму використовувався при розробці кредитно-грошової політики центральних банків різних країн міжнародними фінансовими організаціями, зокрема Міжнародним валютним фондом, Групою Світового Банку, Європейським банком реконструкції та розвитку.

Однак у довгостроковій перспективі багато передбачень М. Фрідмана не отримали підтвердження. Це стосується, наприклад, змін у світовій економіці після введення системи плаваючих валютних курсів. Як показала практика, плаваючі валютні курси не є ані панацеєю від фінансових криз, ні тим більше порятунком вільного ринку: валютна нестабільність виводить економіки країн (особливо з ринком, що розвивається) з рівноваги. За даними статистики встановлення фіксованого валютного курсу, навпаки, сприяє зниженню рівня інфляції та пожвавленню інвестиційної активності, однак економічне зростання при валютній фіксації сповільнюється.

Аналізуючи новітні напрямки економічної думки, можна зробити висновок, що після монетаризму в економічній теорії не з'явилось жодного повноцінного вчення, здатного запропонувати комплексні рішення сучасних проблем, назрілих як в світовій економіці в цілому, так і в окремих її складових (в першу чергу, на світовому фінансовому ринку). Більше того, результат цього аналізу дозволив зробити наступні висновки. По-перше, в даний час економічна наука потребує перегляд фундаментальних принципів побудови фінансово економічної системи в рамках глобальної економіки. По-друге, сучасні економічні теорії повинні бути орієнтовані насамперед на майбутні тенденції функціонування світового фінансового ринку як ядра глобальної економіки.

Досліджуючи проблеми, що виникли в наслідок глобалізації фінансових ринків Х. Джеймс, зазначає про виникнення нового економічного порядку, який буде досягнутий на ринках капіталів завдяки створенню системи міжнародного регулювання [477].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/87727.html