Быстрый переход к готовым работам
|
Система суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності в УкраїніCтановлення української незалежності супроводжується виникненням дискусійних питань щодо ефективної моделі державного управління, у цьому не останню роль відіграє нестабільна економічно-фінансова ситуація. У зв’язку з цим визначення концептуальних засад управління, вдосконалення системи суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності, встановлення їх юридично закріпленого статусу на всіх рівнях, дослiдження механізму розподілу функцій та повноважень є запорукою стабільності функціонування правової, економічно розвиненої держави. Юридична наука перебуває в пошуку новітніх форм існування, що дає змогу вдосконалювати її відповідно до глобальних тенденції розвитку суспільного устрою. Не оминув процес інноваційних змін і галузь адміністративного права, зокрема в сучасному трактуванні юридичних визначень. За нинішньою парадигмою науки адміністративного права суб’єктами адміністративно-правових відносин є органи держави, насамперед Верховна Рада України, Президент України, органи виконавчої влади, органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, адміністрація підприємств, установ, організацій, а також органи місцевого самоврядування. Суб’єктами цих відносин треба визнати і структурні підрозділи підприємств, установ, організацій. Суб’єктами адміністративно-правових відносин є також різноманітні господарські структури. Зокрема на них, як і на всі інші організації, нормами адміністративного права покладено обов’язок додержувати пожежні, санітарні та інші загальнобов’язкові норми і правила. Для науки адміністративного права характерна велика кількість суб’єктів з різним повноваженнями, структурою і правовими характеристиками. Цим зумовлене й існування різних способів формування їх класифікацій. Так, суб’єктів адміністративно-правових відносин можна розділити на: органи публічної адміністрації та їх представників, інших суб’єктів владних повноважень, недержавні організації та їх представників, колективні та індивідуальні суб’єкти, фізичні та юридичні особи. Вживання терміна «публічна адміністрація», є однією з принципових новацій адміністративного права. Досі в юридичній науці, законодавстві, науці управління розглядали як два не пов’язані поняття «державне управління» та «місцеве самоврядування». Але теорія і практика розвинених країн та й досвід України переконливо свідчать, що систему публічної влади, яка здійснює адміністративно-управлінські функції, необхідно розглядати цілісно. Для означення відповідної системи органів публічної влади у багатьох країнах світу використовується термін «публічна адміністрація». І хоча зазначений термін може означати і «діяльність» відповідних органів, його зараз визначають як сукупність органів та інших інституцій, підпорядкованих політичній владі, які забезпечують виконання закону та здійснюють інші публічно-управлінські функції [ 97, с. 52, 53]. Впорядкування та систематизація органів публічної адміністрації у досліджуваній сфері адміністративного права сприятиме, по-перше, формуванню ідейних засад про суб’єктів адміністративно-правових відносин як про цілісну систему державного механізму, її стан, взаємозв’язок системи із зовнішнім середовищем як одного із способів існування системи, основні закономірності розвитку і функціонування системи, структуризацію суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності. По-друге, визначення системи адміністративно-правового забезпечення безпеки підприємницької діяльності передбачає застосування функціонального та структурного аналізу, за допомогою якого можна глибше та конкретніше осягнути проблеми щодо внутрішніх зв’язків функціонального та структурного аспектів органів публічної адміністрації.
Проведене в розділі 1 дослідження юридичної природи та змісту забезпечення безпеки підприємницької діяльності як однієї з основних функцій української держави буде неповним, якщо не визначити взаємозв'язок даної сфери з процесом впливу на неї органів публічної адміністрації. Такий прийом в юридичній літературі називається структурно-функціональним підходом, який означає встановлення ролі і місця органів публічної адміністрації та їх системних утворень у поєднанні з виконуваними ними державними функціями [98, с. 13]. Відповідно до такого підходу на підставі понять і критеріїв, що розкривають юридичну природу безпеки, логічно визначити зв'язок забезпечення безпеки підприємницької діяльності з органами публічної адміністрації у межах чинного законодавства за допомогою такої спеціальної юридичної категорії, як «система забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні». Запропоноване поняття «система забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні» не слід ототожнювати з поняттям «система безпеки України», основні засади якого зазначені у Законі України «Про основи національної безпеки України» [13]. Очевидно, що поняття «система безпеки України» більш ширше ніж поняття «система забезпечення безпеки підприємницької діяльності». Дана категорія охоплює весь арсенал правових засобів, що протидіють загрозам безпеки, у тому числі і законодавство у галузі забезпечення безпеки підприємництва. Система забезпечення безпеки підприємницької діяльності, у свою чергу, може бути визначена як сукупність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих органів державної влади, місцевого самоврядування та недержавного сектору безпеки, які наділяються державою повноваженнями щодо встановлення та забезпечення виконання, використання, дотримання і застосування загальнообов'язкових умов і вимог безпеки. Дану систему сформовано на підставі норм законодавства у сфері безпеки, з метою охорони й захисту конституційних та інших законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності від негативних факторів навколишнього середовища, в якому виникають різноманітні ризики та загрози. За результатами аналізу сформульованого поняття системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні можна визначити групу основних завдань зазначеної системи та її структуру. Основними завданнями системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні є: 1) охорона і захист конституційних та інших законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності від негативних факторів навколишнього середовища; 2) охорона і захист конституційних та інших законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності від правопорушень, що сприяють виникненню та розвитку небезпечних загроз; 3) охорона і захист конституційних та інших законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності від юридичних казусів, що сприяють виникненню та розвитку небезпечних загроз. З огляду на вищенаведене, систему забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні утворюють державні органи, їх системні утворення, органи місцевого самоврядування та недержавний сектор безпеки, що реалізує надані державою повноваження щодо встановлення та забезпечення виконання загальнообов'язкових умов і вимог безпеки з метою охорони і захисту конституційних та інших законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності. Повноваження щодо забезпечення безпеки підприємницької діяльності, по суті, являють собою встановлене законом право (і одночасно обов'язок) державного органу, органу місцевого самоврядування, їх системних утворень і посадових осіб, видавати в односторонньому порядку правові акти щодо встановлення та забезпечення виконання загальнообов'язкових умов і вимог щодо безпеки підприємницької діяльності, а недержавний сектор безпеки, по суті, реалізує комплекс цих умов і вимог щодо забезпечення безпеки підприємницької діяльності. У рамках проведеного дослідження, недержавний сектор безпеки як сторона, що реалізує загальнообов'язкові умови та вимоги безпеки буде розглядатися як суб'єкт, що має допомагати органам державнoї влaди і місцевого самоврядування у реалізації державної політики щодо сприяння забезпечення безпеки підприємницької діяльності.
Вся работа доступна по ссылке |
|