Структурні елементи концепції рекреаційного середовища

Ю. Вєдєнін [92; 93] розглядає рекреаційне середовище як складову навколишнього середовища (поряд із середовищем виробничої діяльності людини) і інтерпретує його як сукупність природних, технічних та соціальних явищ і процесів, що мають місце і вплив на людей в процесі здійснення їх рекреаційної діяльності.
Людина, тією чи іншою мірою, адаптується до умов довкілля і пристосовується відповідно до своїх потреб. С. Дутчак [140] відзначає, що цей процес відбувається з двох позицій: з позиції туриста (рекреанта) чи групи туристів (рекреантів); з позиції організаторів відпочинку (виробника туристичного продукту). За рекреантом залишається вибір часу, місця, а також виду відпочинку, а організатори, зі свого боку, формують мережу рекреаційних територій і підприємств, завдяки яким людина, яка перебуває на відпочинку, створює на певний період своє рекреаційне середовище. Ю.А. Вєдєнін [92; 93], аналізуючи аспекти створеного людиною рекреаційного середовища, акцентує увагу не лише на просторових змінах у природній системі, й на часових, оскільки існує циклічність (періодичність) рекреаційної діяльності в межах певного типу територій.
Таким чином, рекреаційне середовище є результатом взаємодії, взаємопроникнення і взаємодоповнення таких важливих трьох комплексних чинників: рекреаційних ресурсів, рекреаційних утворень, рекреаційної діяльності (рис. 2.3) і охоплює такі складові [373]: природне середовище; квазіприродне середовище (лісопарки, водосховища, культурні ландшафти); культурне середовище (міські ландшафти, історико-культурні об’єкти); техногенне середовище (інфраструктура, технічні, розважальні комплекси); соціальне середовище.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/85444.html