---

Ознаки та функції принципів цивільного права

Виокремленню принципів права з ряду інших однорідних правових категорій сприяє виявлення специфічних ознак (рис) принципів права. Слід зазначити, що питання ознак принципів права вже неодноразово піднімалося в юридичній науковій літературі.

 Так, Л.С. Явич вважав найважливішою властивістю принципів права те, що вони є своєрідною передавальною ланкою між панівними виробничими відносинами і всією правовою системою держави [439, с. 286]. Вчені зазначають, що ознакою принципів права є те, що вони виражають те головне в праві, що має бути зорієнтоване і спрямоване на його розвиток [442, с. 152].

 На думку В.В. Копейчикова прита­манні принципам права властивості універсального та абстрактного засвоєння соціальної дійсності зу­мовлює їхню особливу роль у структурі правової системи, механізмі правового регулювання, правосвідомості тощо. Принципи права, на думку науковця, є синтезуючими засада­ми, об’єднувальними зв’язками, ідеологічною основою виникнення, становлення та функціонування багатьох правових явищ. Вони визначають нормоутворюючу і правозастосовну діяльність, координують функціонування механізму правового регулювання, є критеріями оцінки правильності рішень органів держави і дій громадян [181, с. 108].

Однією з ознак принципів права, зокрема цивільного, що традиційно називалась у літературі радянського періоду, є нормативність. Вище доведено застарілість таких поглядів. При цьому варто помітити, що ця ознака є властивою загальним засадам цивільного законодавства, які прямо закріплені у цивільному законодавстві.

До найбільш суттєвих ознак принципів права А.М. Колодій відносить, насамперед, їх регулятивність. При цьому він зазначає, що регулятивні властивості принципів права не можна ото­тожнювати з регулятивними характеристиками норм права, тому що у принципів вони більш абстрактні і не такі активні, матері­альні, як у норм. Це – регулювання суспільних відносин з більш високих позицій. За допомогою одних лише принципів права не можна у всіх випадках урегулювати конкретні правовідносини. Таким чином, треба визнати, що регулятивне значення принципів не є аналогічним регулятивному впливу норм права. Ефективність, дієвість регулятивного впливу принципів права великою мірою за­лежить від професіоналізму осіб, що їх реалізують.

Окрім того, незважаючи на те, що вітчизняна правотворчість рухається шляхом подальшого текстуального закріплення прин­ципів права, регулятивністю відрізняються й принципи, не сфор­мульовані безпосередньо у вигляді норм, а такі, що виводяться з певної групи правових норм. У цьому також вбачається різниця між регулятивними властивостями принципів і норм [224, с. 17-18].

Також ознакою принципів права А.М. Колодій вважає їх внутрішню єдність (оскільки джерела їх виникнення, на відміну від норм права, є об’єктивними, регулювати суспільні відносини вони мо­жуть тільки за умови внутрішньої збалансованості, несуперечності, інтегрованості і водночас диференційованості на певні види) та об’єктивну обумовленість (відповідність характеру суспільних відносин, економічним, політичним, ідеологічним процесам, що відбуваються у суспільстві). Тобто принципи права – це такі правові явища, які безсередньо пов’язують зміст права з його соціальними основами – тими закономірностями суспільного життя, на яких дана правова система побудована і які вона закріплює [224, с. 21].

На об’єктивність принципів права зверталася увага багатьма ученими. Як правило, у літературі наголошують на обумовленості принципів права і розвитком економіки держави.

Однак, обумовленість правових принципів наявними економічними відносинами – зовсім не єдиний для правових явищ критерій. Об’єктивність в праві – це не стільки співвідношення з суспільним буттям, скільки з іншими явищами суспільного життя [7, с. 116].

В.Н. Хропанюк бачив об’єктивність принципів в тому, що вони закріплюють об’єктивні закономірності суспільного життя і акумулюють в собі найбільш характерні риси права, визначають його юридичну природу [491, с. 245].

Зміст, сутність, склад принципів цивільного права залежить від того, які завдання є для нього пріоритетними у відповідний історичний період, оскільки в праві можуть бути реалізовані тільки такі ідеї, які не суперечать розвиткові суспільства в конкретний період.

Ідеологічність як ознака принципів права, на думку А.М. Колодія, означає, що принципи права, як і право взагалі, є формою суспільної свідомості, яка здійснює ідейний, інформаційно-виховний вплив загального характеру, тобто виконує функцію загального закріплення суспільних відносин, що і дає можливість розглянути їх з позиції певних ідей, керівних основ [224, с. 21].

Важливою ознакою принципів права А.М. Колодій вважає також спосіб їх матеріалізації у праві. Так, розрізняють два способи вираження принципів права: безпосереднє формулювання їх у нормах права (текстуальне закріплення) і виведення принципів права із змісту нормативно-правових актів (змістове закріплення).

Але навряд чи матеріалізація у праві може бути визнана ознакою принципів права, оскільки не завжди принципи права прямо чи опосередковано закріплені у нормах права.

Характерною ознакою цивільно-правових принципів є також їх стабільність. Тоді як зникнення або модифікація простого правила носить найчастіше "епізодичний характер", вилучення або радикальна зміна якого-небудь принципу загрожує спричинити глибокі потрясіння в усій юридичній системі, оскільки у такому разі на кін поставлена доля великого числа юридичних правил [56, с. 55].

Вони піддаються меншому «моральному» зносу, ніж норми цивільного права, і тому здійснюють стабільніше цивільно-правове регулювання [396, с. 52-53].

Вже вище згадувалася також така ознака принципів праві як динамізм. Його іноді називають ознакою мобільності. При цьому ця ознака трансформується залежно від того, що ми розуміємо під принципами права.

Якщо принципи – це тільки те, що чітко виражене в нормативних актах, значить, їх мобільність безпосередньо ув’язується з динамічністю законодавства. Якщо принципи носять доктринальний характер, значить, їх мобільність у меншій мірі пов’язана з динамікою законодавства. Це обумовлено тим, що учені можуть виділяти і обґрунтовувати принципи, які прямо (вже, ще) не закріплені в нормативному акті. Наприклад, дискусійним є питання про наявність принципу об’єктивної істини в цивільному процесі [56, с. 55].

Крім того, принцип динамізму на перший погляд суперечить принципові стабільності, але суспільство та його розвиток не може «цементуватися» на завжди, еволюційність його розвитку вносить корективи у основні ідеї права.

Принципи стійкі і стабільні лише постільки, поскільки такими являються економічні і політичні закономірності, які лежать в їх основі. Зміна останніх, як правило, має своїм результатом зміну правових принципів, що регулюють відповідні суспільні відносини. У разі кардинальних, революційних перетворень в суспільстві і правовій системі принципи цивільного права можуть бути переглянуті з точки зору їх складу і змісту в нових умовах. В ході еволюційного розвитку правової системи принципи можуть оновлюватися, наповнюватися новим змістом. Безумовно, виражаючи відправні, керівні ідеї про законодавче регулювання, норми, що закріплюють правові принципи, стійкіші в порівнянні з іншими нормами. Проте і вони не залишаються незмінними: відбиваючи певні закономірності громадського розвитку, принципи правового регулювання удосконалюються і розвиваються, вони також схильні до діалектичних законів розвитку, як і уся правова система, складовою частиною якої вони є [56, с. 55].

Визначаючи поняття принципів права, деякі автори включають до нього такі ознаки: це основоположні нача­ла, його відправні ідеї, які володіють універсальністю, вищою імперативністю й особли­вою загальною значущістю. Універсальність означає, що принципами пронизана вся юридична матерія і що їх треба враховувати в кожній правовій ситуації. Імперативність кожного принципу права означає його незаперечну обов’язковість, а вища імперативність свідчить про те, що така незаперечність сильніша від будь-яких норм, які не вважаються принципами і які мають випливати з таких принципів і відповідати їм. Особлива загальна значимість принципів права полягає в тому, що утілення їх у життя має вельми важливе значення для всього суспільства [434, с. 48; 439, с. 285].

Є.Р. Сушко зазначає, що принципи позитивного (юридичного) права наділені такими ознаками, як: 1) атрибутивні (до них слід віднес­ти такі ознаки, як відображення загальних закономірностей розвитку суспільства; наявність об’єктивно-суб’єктивних рис (об’єктивні викликані тим, що принципи права відображають реально наявні економічні, соціальні, національні та інші суспільні відно­сини; суб’єктивні проявляються в тому, що принципи права закріплені в юридичних джерелах, які є результатом свідомої, вольової дії правотворчих органів); 2) специфічні – до них можна віднести, зокрема, конкретизованість у безлічі юридичних норм; не­обхідність урахування цих принципів у кожній правовій ситуації; відсутність усіх елементів норм права; 3) істотні – імперативність; націленість принципів права високим рівнем узагальнення та абстрагування і, як правило, конкретизація й де­талізація в процесі застосування; 4) необхідні – внутрішня єдність принципів нрава, незважаючи на численний поділ: 5) зовнішні – наприклад, закріплення принципів права в об’єктивному юридичному праві або виведення їх зі змісту об’єктивного юри­дичного права; 6) внутрішні – логічність, послідовність, єдність, збалансованість принципів права.

Що стосується ознак принципів природного права, то, на думку Є.Р. Сушко, слід виокремити: 1) атрибу­тивні – така ознака, як значна стійкість і стабільність, фундаментальність; 2) специфічні – існування принципів незалежно від закріплення в позитивному (юридичному) праві, формулювання як загального мірила поведінки, без вказівки на права та обов’яз­ки; відображення в позитивному праві основних соціальних цінностей людства; 3) зовнішні – наприклад, загальновизнаність; 4) внутрішні – єдність, взаємозалежність [434, с. 49].

Зазначені думки науковців на ознаки принципів права та принципів цивільного права зокрема значною мірою впливають на визначення функцій принципів цивільного права.

Тому визначимо функції принципів цивільного права в регулюванні суспільних відносин.

Принципи окремої галузі права належать до категорії істотних і специфічних разом з такими, як мета (завдання), функції, предмет, метод, система галузі права, оскільки вони складають змістовну сторону галузі права, на відміну від структури і особливої прихильності інститутів, які складають формальну сторону [428, с. 114-125].

У літературі під функціями принципів права пропонується розуміти: по-перше, відносно відособлені напрями їх дії на суб’єктивну і об’єктивну реальність, в результаті яких відбуваються певні зміни в різних сферах громадської життєдіяльності [473, с. 56]; по-друге, функціями принципів цивільного права слід розуміти їх здатність впливати на суспільні відносини, впливати на їх характер з метою ефективного регулювання цивільно-правових відносин [56, с. 63].

В цивілістиці простежується позиція, що принципи цивільного права виконують дві функції. Перша – вираження основних ідей галузі права, що зумовлюють напрямок її розвитку, основні вимоги до розроблюваних та прийнятих нормативних актів, їх застосування у правозастосовчій практиці та поведінці учасників цивільних правовідносин [440, с. 237]. При цьому зазначається, що в принципах відображається не тільки соціально-економічна основа, але й загальнолюдські цінності [126, с. 12]. В.Ф. Яковлєв вказує, що принципи відрізняють одну галузь права від іншої і в концентрованому виді відображають соціально-економічну сутність врегульованих відносин і економічну політику держави стосовно цих відносин [550, с. 31].

Друга функція принципів цивільного права проявляється у безпосередньому регулюванні суспільних відносин. Так, відповідно ч. 2 ст. 8 ЦК України при неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). Оскільки деякі з засад цивільного права та принципи пересікаються у своїй змістовній частині то вони застосовуються для регулювання цивільних правовідносин без спеціального нормативного оформлення [440, с. 237].

Представляється, що вказаними аспектами не вичерпуються функції принципів цивільного права. Визначимо основні функції принципів цивільного права в регулюванні суспільних відносин, підтверджуючи той факт, що вивчення принципів права має не тільки теоретичне, але й практичне значення, оскільки вони мають цілком конкретну практичну спрямованість.

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/38061.html