У нас уже 18636 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 


Принципи спортивного права

Принципами права визнаються об’єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги, які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів [27, С. 221]. Вони представляють властиві праву якості. Принципи права можуть бути закріплені в його конкретних нормах або логічно виводитися з їх сукупності. Л.С. Явич дає принципам права таке визначення: це провідні начала його формування, розвитку та функціонування. Він зазначає, що принципи права мають загальнообов’язковий для всіх характер та пронизують не тільки всю правову систему і систему прав суб’єктів суспільних відносин, але і правову реальність країни в цілому [216, C.151].

Т.І. Фулей вказує, що поняття "принципи права" має власний термінологічний статус та не повинно використовуватись у всіх випадках, коли йдеться про відправні ідеї і положення, що належать до юриспруденції. Вона зазначає, що при багатоманітності визначень поняття "принципи права", усі наявні в юридичній науковій літературі точки зору можна звести до наступних двох: 1) принципи права – це основоположні ідеї, 2) це нормативні засади права, що визначають сутність і спрямованість правового регулювання.

Виходячи з позиції, що принципи права - це нормативні засади позитивного права, що визначають сутність і спрямованість правового регулювання, Т.І.Фулей показує необхідність відмежування їх від більш широкого за обсягом поняття правових принципів (принципів правової свідомості чи доктрини) – основоположних для права ідей, а також принципів інших соціальних явищ (загальносоціальних принципів) та певних видів юридичної діяльності (принципів правотворчості, правозастосування, тлумачення права, правореалізації).

Вона наголошує, що принципам права притаманні як ознаки, що властиві праву в цілому як регулятору суспільних відносин (нормативність; об’єктивна зумовленість; фіксація у зовнішніх формах права; забезпеченість), так і власні ознаки принципів права, що відображають їхню специфіку як особливої юридичної категорії (засадничість, концентрованість, високий ступінь абстрагування, внутрішня єдність, стабільність, примат щодо норм права, зворотна дія в часі).

Нею зроблений висновок, що принципи права утворюють певну систему, елементи якої діють взаємопов’язано, узгоджено і скоординовано; вони є диференційованими і отримують різну модифікацію залежно від сфери дії; класифікація, як правило, проводиться за різними критеріями всередині однієї правової системи – національної або міжнародної. Одночасно класифікаційними критеріями в різних системах права виступають різні ознаки принципів права.

Найбільш поширеною у науковій юридичній літературі є класифікація принципів права за сферою їх поширення в межах національної (внутрішньодержавної) системи права, за якою виділяють загальноправові (загальні, основні), міжгалузеві, галузеві та принципи інститутів права [189, С. 14].

Відображаючи в концентрованому вигляді суть, основні завдання, цілі і функції права, вони виступають як активний центр структури права. Принципи права не тільки визначають будову системи права, але їх вимоги враховуються і при її зміні. Ні норма права, ні інститут, а також галузь права не можуть суперечити принципам права. У свою чергу, зміна в змісті правових принципів, поява нових неминуче позначається на змісті відповідних структурних елементів системи права.

Система принципів права, залежно від сфери їх дії, від тієї області правових норм, на яку вони розповсюджуються, або, інакше кажучи, від сукупності тих або інших суспільних відносин, на які вони впливають, підрозділяються на чотири рівні: загальні, міжгалузеві, галузеві і принципи окремих інститутів.

Між принципами існує прямий і зворотний зв'язок: загальноправові принципи прямо впливають на формування галузевих, які, у свою чергу, обумовлюють становлення принципів окремих інститутів права. Але і принципи інститутів можуть бути і є базою формування принципів галузей права, які самі служать базою формування загальноправових принципів. Взаємозв'язок між принципами відображає одну із сторін прояву зв'язків між різними рівнями структури права. В той же час вони додають вітчизняному праву несучу конструкцію, навколо якої формуються норми, інститути, галузі і вся система права.

Наявність тісних зв'язків між принципами різних рівнів зовсім не зменшує як їх автономності, так і автономності структурних елементів права, де принципи виступають як підвалини.

Відзначаючи важливу роль у виявленні структури принципів права як галузеутворюючих допоміжних критеріїв, необхідно підкреслити їх службову роль. Це пояснюється тим, що об'єктивну основу структури права складають різні види суспільних відносин. Тому допоміжні критерії лише допомагають у встановленні, конкретизації певної групи суспільних відносин, в той же час вони самі обумовлені характером і специфікою цих відносин, складових предмету правового регулювання. Принципи права не є сталими і з розвитком суспільства, його прогресом чи регресом, переходом від одного ладу управління до іншого, змінюються.

Т.І. Фулей запропонувала класифікацію принципів права, у якій провідне місце займають загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права, що виокремлені серед подібних понять, зокрема таких як "основні принципи міжнародного права", "загальновизнані принципи права", та "загальні принципи права", а також наступне визначення: загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права - це зафіксовані у позитивному праві його універсальні нормативні засади, які напрацьовані людством як глобальною макроцивілізаційною системою, об’єктивно зумовлені потребами і рівнем розвитку людської цивілізації та втілюють її найкращі здобутки у правовій сфері, визначають сутність і спрямованість правового регулювання і придатні до застосування у будь-якій системі права [188, С. 25].

В даному підрозділі мова піде не про загальні принципи права, такі як соціально-економічні, політичні, чи ідеологічні, а мова піде про юридичні принципи, характерні для галузі спортивного права. Загально-юридичні принципи відображають особливості права, а спеціально-юридичні є однією з підстав для диференціації та розподілу права на галузі. Кожна галузь права окрім загальних спеціально-юридичних принципів має ряд своїх, тільки їй притаманних галузевих спеціально-юридичних принципів.

Говорячи про спортивне право, необхідно зазначити, що йому, як і іншим галузям права притаманні окрім спеціальних загально-юридичні принципи (загальні):

  • принцип обов’язковості норм права для суб’єктів спортивних правовідносин та пріоритету таких норм перед всіма іншими нормами у випадку виникнення колізій. Спортивне право, будучі комплексною галуззю, при регулюванні ряду відносин відсилає суб’єктів спортивних правовідносин до інших галузей права, таких як господарське, цивільне, трудове, міжнародне;
  • принцип пріоритету норм міжнародного права над нормами національного, тобто принцип несуперечності норм, які складають діючу правову систему держави міжнародним нормам у сфері спорту. Цей принцип в спортивному праві реалізується наступним чином: будучі суб’єктом міжнародного спортивного руху, Україна не може не використовувати загальноприйнятих у спортивному світі правил поведінки та звичаїв. Прикладом тому служать численні рекомендації міжнародних спортивних федерацій щодо внесення тих чи інших положень до статутів та регламентів змагань національних спортивних федерацій. Деякі з них прямо суперечать нормам нормативно-правових актів України і не можуть бути імплементовані. Наприклад, вимога заборонити спортсменам звертатися до судів загальної юрисдикції для вирішення спорів спортивного характеру;
  • принцип підрозділу правової системи держави на публічне та приватне право, на самостійні галузі та інститути права. Саме цей принцип і покладений за основу при виділенні спортивного права в окрему галузь та визначення ряду його інститутів. Цей принцип був покладений в основу при виділенні міжнародного спортивного права як галузі приватного права із масиву міжнародного публічного права;
  • принцип законності та юридичної гарантованості прав і свобод особистості, зафіксованих в законі. Кожному громадянинові гарантується право займатися фізичною культурою та спортом. Цьому праву кореспондує обов’язок держави надавати необхідну допомогу, пільги та гарантії громадянам в реалізації цього права у відповідності до законодавства України;
  • принцип справедливості. Кожний несе відповідальність за свою поведінку. Протиправній поведінці відповідає домірна юридична відповідальність. Так само і в спортивному праві цей принцип реалізується шляхом накладання санкцій, характерних для спортивного права на осіб, які порушили вимоги статутних та регламентних документів спортивних федерацій (відсторонення, дискваліфікація, зняття очок тощо);
  • принцип недопустимості зворотної сили законів, які встановлюють нову чи більш тяжку юридичну відповідальність.

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/143238.html  

Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.