---

Правові наслідки невиконання (неналежного виконання) своїх обов’язків охоронцем

На наш погляд оригінальність відповідальності охоронця полягає в тому, що до учасників договору, який є єдиним юридичним фактом виникнення правовідносин охоронної діяльності, можуть бути застосовані санкції цивільно-правового, адміністративного та кримінального характеру. Особливості відповідальності сторін договору полягають, по-перше, у виявленні відмінностей цивільно-правової відповідальності від інших видів юридичної відповідальності, по-друге, в специфіці настання її умов. Юридична відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, що виникає з даного типу договорів, носить комплексний характер.

Разом з тим аналіз цивільно-правового характеру відповідальності нами досліджено лише в загальних рисах, в рамками розглянутого типу договірних відносин і стосується в основному не стільки аналізу специфіки і відмінностей цього виду відповідальності, скільки аналізу цивільно-правового регулювання всього спектру охоронних послуг. Однак у той же час, на думку багатьох авторів, охоронні послуги повинні бути строго диференційовані. Розглянутий вид відповідальності носить теоретіко-методологічний характер і не завжди може бути застосовний на практиці учасниками договору. На наш погляд, попередники в недостатній мірі досліджували матеріали практики, обсяг якої на сьогоднішній день, постійно збільшується і вимагає всебічного аналізу.

С практичної точки зору сторонам договору охорони фізичних осіб досить часто буває складно визначитись в тому, які санкції кримінального, адміністративного або все ж цивільно-правового характеру можуть бути накладені на них за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань. У цьому випадку доцільно виділити основні відмінності, які дозволяють зробити висновок про те, який вид юридичної відповідальності слід застосовувати за порушення зобов'язань розглянутого договору і тим самим надати правову допомогу замовнику і виконавцю.

Однак перш ніж відмінності відповідальності, необхідно вказати на те, що  кримінальна,  адміністративна і цивільно-правова відповідальності, можуть виникає в ході неналежного виконання зобов'язань за договором про надання послуг  охоронної діяльності, можуть мати  спільні риси.

По-перше, - це завжди результат правопорушення, яке, враховуючи договірний характер охоронної діяльності, безумовно, випливає з порушення договірних зобов'язань. Проте за ступенем суспільної небезпеки, а також санкцій ці правопорушення відрізняються. Адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративного проступку і полягає в незаконній приватної охоронної діяльності фізичних осіб [188 с.26].

По-друге, це настання певних, небажаних, негативних наслідків для правопорушника за вчинене ним діяння. В якості таких наслідків КК України, наприклад, передбачає позбавлення особистого характеру, які полягають в обмеженні свободи, арешту, позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Адміністративне стягнення полягає в накладенні адміністративного штрафу як на окремих громадян, так і на керівника юридичної особи, що займається охоронною діяльністю. Цивільно-правова відповідальність передбачає позбавлення майнового характеру (відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо).

Обов'язки виконавця за договором з надання охоронних послуг залежать від того, яке право замовника підлягає захисту, а також - який вид послуги обирається для забезпечення недоторканності даного права. Такий вид охоронної послуги як захист життя і здоров'я фізичних осіб передбачає, що в обов'язки виконавця входить запобігання або нейтралізація посягань, ворожих дій, небезпек, які становлять загрозу для здійснення зазначених прав фізичних осіб. З іншого боку на замовника може бути покладений обов'язок слідувати вказівкам своїх охоронців, пов'язаних з плануванням зустрічей поза місцем проживання або роботи, вибором маршруту пересування, поведінкою в критичній ситуації і т.п.

В юридичній літературі справедливо зазначається, що виконанням зобов'язання досягається мета його встановлення [169], тобто задоволення визначеної потреби. У цьому сенсі мета договірного правовідношення з надання охорони фізичних осіб можна вважати досягнутою, якщо задоволені потреби його сторін. А саме: охоронна організація отримала прибуток, замовник задовольнив потребу з захисту належних йому немайнових прав.

Не виконання зобов'язань в першу чергу ґрунтується на порушеннях принципів виконання зобов’язань. Традиційно, в цивілістичній літературі йдеться про чотири принципи належного виконання зобов'язань:

1) принцип взаємного сприяння при виконанні зобов'язань;

2) принцип економічності;

3) принцип належного виконання;

4) принцип реального виконання. [62, с. 21]

Але зміни в цивілістичній літературі, присвяченій проблемам зобов'язального права, призвели до того, що розглядаються лише, два принципи виконання зобов'язань:

1.  принцип реального виконання;
2. принцип належного виконання.

Питання про співвідношення цих принципів у юридичній літературі вивчалося різними вченими прямо протилежним чином.

Так, A.B. Венедиктов вважає, що належне виконання - частина реального виконання. «Реальне виконання договірних зобов'язань, - зазначає A.B. Венедиктов, - охоплює належне виконання всіх кількісних і якісних показників».

Протилежну точку зору займає Н.І. Краснов, який вважає, що реальне виконання являє собою частину належного виконання. Він писав з цього приводу, що: «Належне виконання є поняттям загальним, а реальне виконання - одне з приватних вимог, що входять у зміст належного виконання»[91, с. 487].

Стосовно до договору про надання охорони фізичних осіб принцип реального виконання означає, що виконавець повинен дійсно (в натурі) здійснити ту діяльність, яка становить суть обумовленої в договорі послуги і здатна задовольнити потреби замовника.

В свою чергу, принцип належного виконання, що дозволяє визначити характер виконання зобов'язання (належний або неналежний), включає в себе декілька моментів.

По-перше, охоронні організації повинні надавати послуги належної особі, тобто тій, яка зазначена в договорі в якості замовника, або вигодонабувача.

По-друге, якщо інше не передбачено договором, суб'єкти охорони зобов'язані надавати відповідні послуги особисто, тобто з використанням своїх працівників і власних або орендованих технічних засобів (зброї і т.п.).

По-третє, виконавець зобов'язаний провести виконання належним предметом, тобто надати саме ті охоронні послуги і саме в тій кількості, яка була передбачено в договорі.

По-четверте, охоронні організації зобов'язані провести виконання своїх обов’язків в належний строк, що визначається договором.

Найчастіше це робиться шляхом вказівки на певний період часу, що характерно для охорони фізичних осіб. Крім того, як правило, в договорі передбачається можливість його пролонгації відповідно до додаткової угоди між сторонами.

Для того щоб зобов'язання було виконане належним чином, Закон передбачає певні засоби забезпечення виконання зобов'язань. Забезпечення зобов'язань - традиційний інститут цивільного права [67]. Які знайшли відповідне відображення в роботах науковців [171]. Необхідність його існування викликана тим, що кредитор має суттєвий інтерес у тому, щоб бути впевненим у виконанні зобов'язань, і в тому, щоб забезпечити собі встановлення збитків, на відшкодування яких він має право в разі невиконання зобов'язання. Нарешті, кредитор зацікавлений в тому, щоб спонукати боржника до своєчасного виконання під страхом невигідних для боржника наслідків у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання[215, с. 63-64].

З вищенаведеного можна зробити висновок, що найбільш вірним способом забезпечення зобов'язань по наданню охоронних послуг є неустойка. Даний висновок підтверджується поведеними науковими дослідженнями [46, 132]. Так, відповідно до даних опитування керівників розшукових та охоронних організацій єдиним засобом забезпечення зобов'язань, який використовується в договірних відносинах по наданню відповідних послуг, - неустойка.

Виходячи з вищенаведеного, привабливість неустойки та її застосування з метою забезпечення виконання зобов'язань з надання охоронних послуг пояснюється тим, що вона являє собою зручний засіб спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань.

І лише після того як охоронні організації та їхні клієнти реально виконали покладені на них обов’язки, причому належним чином, виникає питання про припинення договору.

Розглядаючи питання про цивільно-правову відповідальності суб'єктів, які здійснюють охоронну діяльність, видається доречним зупинитися на доктринальних аспектах проблемних і спірних питаннях цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності і тому має всі властиві їй ознаки: державно-примусовий вплив, застосування уповноваженими суб'єктами до осіб, що допустили правопорушення, санкцій (заходами юридичної відповідальності) [148, с. 20-23].

 

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37929.html