У нас уже 18681 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 


Особливості початку досудового розслідування злочинів, вчинених з використанням службовою особою своїх повноважень

Враховуючи те, що Україна взяла зобов’язання пе­ред Радою Європи здійснити реформування правоохо­ронних органів, привести національне законодавство у відповідність з міжнародними нормами, то, очевидно, слід подбати і про імплементацію визнаних євростандартів у вітчизняний кримінальний процес.

Розробка та прийняття КПК України стали одним із послідовних кроків законодавця у оновленні системи кримінальної юстиції, концепція реформування якої визначена рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 р. «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів», затвердженої Указом Президента України № 311/2008 від 8 квітня 2008 року. Реалізовуючи програмні вимоги цього документу, Україна сьогодні знаходиться на порозі радикальних змін самої системи кримінального переслідування.

У теорії кримінального процесу діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду щодо розслідування кримінальних правопорушень поділяється на етапи, які називаються стадіями кримінального процесу.

З огляду на те, що першою стадією кримінального процесу є досудове розслідування, з якої виникають кримінально-процесуальні відносини між учасниками кримінального процесу, питання початку досудового розслідування за новим КПК України безперечно є актуальним, оскільки на початковому етапі здійснюється широке коло процесуальних дій, що обумовлюють систему кримінальних процесуальних правовідно­син, залучається значна кількість осіб, які виконують різні функції та відстоюють різні інтереси (слідчий суддя, прокурор, ке­рівник слідчого підрозділу, слідчий, оперативні працівники, заявник, потерпілий, спеціаліст, поняті, особа, якій можуть бути відомі будь-які обставини, що підляга­ють з’ясуванню).

Одними з перших дослідників, які роз­глядали даний етап (до прийняття нового КПК України – стадію порушення кримінальної справи), як самостійний, були: Б.Я. Арсеньєв, А.Я. Дубинський, Н.В. Жогін, В.С. Зеленецький, В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, Д.П. Письменний, Р.Д. Рахунов, Ф.Н. Фаткулін, В.П. Шибіко та інші.

Аналіз робіт з методик розслідування окремих видів злочинів показує наявність певних складнощів, які обумовлюються тим, що визначення змісту етапів розслідування та їх меж на даний час є спірним. І це не відірвана від реалій теоретична полеміка, а принципова проблема, від вирішення якої залежить розв’язання  багатьох інших питань криміналістичної методики, що мають як теоретичне, так і практичне значення.

Кримінальний проце­суальний закон в структурі досудового розслідування злочину не виділяє будь-яких етапів. Акцент робиться на процесуальні рішення (порушення кримінального провадження, вибір запобіжного заходу, вручення повідомлення про підозру тощо).

Але в криміналістичній методиці процес розслідування злочину розглядається, перш за все, як система внутрішньо взаємопов’язаних та скоординованих процесуальних дій, спрямованих на виявлення, фіксацію, вилучення та використання доказів [132]. На певних проміжках розслідування злочину в залежності від умов і тактичних завдань, що вирішуються, можуть бути виділені підсистеми дій слідчого. Саме для цього в криміналістичній методиці використовується періодизація процесу досудового розслідування з виділенням певних етапів.

Досудове розслідування, як цілісна система, складається з декількох підсистем (етапів), об’єднаних загальними завданнями і єдиною процесуальною формою. Вони послідовно змінюють один одного після виконання певних завдань, що підлягають вирішенню на кожному етапі [133, с.130].

Як показало наше дослідження, найвідоміше визначення поняття етапів розслідування надав І.М. Лузгін, який справедливо вважав, що етап розслідування – це такий його елемент, який являє собою певну систему дій, об’єднаних єдністю завдань, умовами розслідування, специфікою криміналістичних прийомів [134, с. 86]. Таке визначення певною мірою вплинуло на те, що окремими вченими-криміналістами в методиках розслідування злочинів не тільки називається різна кількість етапів, але і по-різному трактується їх зміст. Однак, цю думку поділяють не всі вчені-криміналісти.

В. К. Гавло, аналізуючи проблему етапності в методиці розслідування злочинів, відзначив, що різноманітність позицій дослідників з цього питання можна пояснити неоднозначним тлумаченням поняття «етап розслідування» [135, с. 248].

У зв’язку з цим вбачається доцільним буде звернути увагу на те, що з етимологічної точки зору поняття «етап» (від франц. etape – перехід, перегін) означає місце зупинки (етапний пункт) [136].

Зокрема, криміналістична розробка проблемних питань початкового етапу розслідування злочинів ведеться тривалий час, проте нинішні досягнення не дозволяють вести мову про те, що вже завершено побудову цілісної, розгорнутої системи наукового знання, що характеризує названий об’єкт.

Так, на думку Л.Я. Драпкіна, етапи розслідування доречно розглядати не як звичайні тимчасові відтінки, що послідовно змінюють один одного, а як підсистеми слідчих, оперативно-розшукових та інших дій, об’єднаних на підставі вирішуваних за їх допомогою завдань, зумовлених стійкою повторюваністю типових слідчих ситуацій [137, с. 8].

Крім того, низка криміналістів акцентують свою увагу на організаційно-тактичному і методичному значенні початкового етапу розслідування, на його нерідко вирішальній ролі для успішного розслідування злочинів в цілому. Адже саме на даному етапі проводиться значна частина слідчої роботи зі збирання, оцінки та використання доказів для вирішення завдань розслідування.

Вбачається, діяльність із розкриття та розслідування злочинів, вчинених з використанням службовою особою своїх повноважень, неможлива без чіткої організації, що означає: вчасно розробити узгоджений план необхідних заходів; налагодити взаємодію між слідчим, оперативними працівниками, фахівцями; забезпечити кваліфіковане керівництво слідчо-оперативною групою; налагодити систематичний обмін інформацією і звітністю про результати роботи слідчої групи і кожного слідчого; забезпечити необхідні умови роботи [138].

Однак етапи розслідування, на наш погляд, не можуть розглядатися відокремлено від процесуальних рішень щодо кримінального провадження.

Водночас, у зв’язку набранням КПК чинності, діяльність правоохоронних органів наразі вимагає суттєвої оптимізації, адже одним з основних завдань нового КПК України є спрощення процедури початку кримінального провадження шляхом відмови від дослідчої перевірки та скасування стадії порушення кримінальної справи.

Як показало наше дослідження, не дивлячись на те, що запропонована законодавцем на початку кримінального провадження низка кримінальних процесуальних відносин, які детально виписані й регламентовані, крім КПК України, відомчими та міжвідомчими нормативно-правовими актами [139; 140; 141], існує проблема реєстрації заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення взагалі, й, безпосередньо тих, що вчинені з використанням службовою особою своїх повноважень (зазначило 100% опитаних слідчих). Особливо актуальним є внесення відомостей до ЄРДР.

На думку В. І. Сліпчпенко, з одного боку, така актуальність нового інституту пов’язана з кількістю заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, які щороку надходять до ОВС, а з іншого – існуючою динамікою змін та доповнень до вказаних вище наказів у період з вересня
2012 року по липень 2013 року [142, с. 363]. Адже, загалом тільки за 6 місяців 2013 року обліковано в ЄРДР 8671 злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, у яких особам вручено повідомлення про підозру - 2874. В той час як за аналогічний період 2014 року, зареєстровано - 7534 аналогічних злочинів (динаміка -13,1 %), із них особам вручено повідомлення про підозру - 3807 (динаміка – 32,5%). Із них найбільша кількість даних злочинів зареєстрована у Донецькій області - 784 за даний період 2013 року і 732 - відповідно 2914 року (динаміка -6,6%); відповідно, по 688 зазначених злочинів у м. Києві та Дніпропетровській області, проти 642 (динаміка -6,7%) та 491 (динаміка - 28,6%) у 2014 році та Луганській області - 696 у 2013 році та 420 (динаміка - 39,7%) у 2014 році [143].

Однак, враховуючи скасування стадії порушення кримінальної справи, наявність виключної компетенції слідчих щодо розслідування злочинів, починаючи з 20.11.2012 року, навантаження на слідчих збільшилося у десятки разів (зазначило 100% опитаних респондентів, Додаток Б).

За даними МВС України, на 21.08.2013 року у середньому в Україні у провадженні одного слідчого перебуває 110,54 кримінальних проваджень. Найбільші показники становлять у м. Києві (164,27 провадження), Кіровоградській (157,85) та Херсонській (155,31) областях. Найнижчі показники зафіксовано у Тернопільській (67,89), Чернігівській (71,90) та Житомирській (81,09) областях. Середньостатистичні показники навантаження по державі на одного слідчого зафіксовано у Дніпропетровській (117), Запорізькій (105,25) та Львівській (102,49) областях [144]. Вказаний обсяг навантаження на одного слідчого неодмінно відображається на якості та своєчасності початку досудового розслідування.

Як показало наше дослідження, найсуттєвішим фактором, який впливає на такий обсяг навантаження, є відсутність у ст. 280 КПК України такої підстави для зупинення кримінального провадження, як невстановлення особи, яка вчинила злочин, після проведення всіх першочергових та обов’язкових слідчих (розшукових) дій, як передбачав раніше п. 3 ч. 1 ст. 206 КПК України 1960 року (зазначило 100% опитаних респондентів). У зв’язку з цим, пропонуємо доповнити ч. 1 ст. 280 КПК України пунктом  4 у такій редакції: «коли не встановлено особу, яка вчинила злочин».

Крім того, окреслена проблемна ситуація склалася, як показало наше дослідження, і з огляду на такі чинники:

- перехід до автоматизованого початку кримінального провадження (з моменту подання заяви про злочин) (зазначило 100% опитаних слідчих);

- зміна відносин між слідчими та оперативними співробітниками (зазначило 76,1% опитаних слідчих),

- неналежне виконання повноважень прокурорами (100% опитаних слідчих). 

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37564.html  

Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.