---

Зміст і методика формувального експерименту

Комп'ютерні модулі «Вчимося весело читати» включають такі основні 2 напрями: подолання виявлених типів помилок у читанні дітей із ДЦП та розвиток функцій і операцій різної модальності. Відповідно до напрямів було визначено мету, яка полягала у розробці актуальної методики корекційно–пропедевтичного спрямування; апробації і перевірці доцільності її використання в роботі з молодшими школярами із ДЦП.

               Основу методики склали загально–дидактичні принципи (системності навчання, доступності, унаочнення навчального матеріалу); психофізіологічні (збереженість аналізаторних та функціональних систем, опори на види діяльності), принципи корекційної педагогіки («зони найближчого розвитку», аналізу мовленнєвих порушень та логопедичного впливу, пошуку «обхідних шляхів»).

1    Зміст експериментальної методики було створено з використанням принципу ергономічності та системності. За мету було обрано організацію подачі матеріалу таким чином, щоб кінцевий продукт – комп'ютерні модулі – були зручні у користуванні як фахівцями, батьками, так і учнями молодших класів із дитячим церебральним паралічем. Тому ми спиралися на принцип ергономічності як якісну ознаку того, наскільки легко і зручно користувачу даної категорії працювати з програмою. Втілення принципу ергономічності відбувалося у контексті двох взаємопов’язаних складових: врахування факторів успішності використання комп'ютерних технологій та врахування фізичного стану учнів молодших класів із ДЦП.

                 Принцип ергономічності відповідно до комп'ютерних технологій. У науковій літературі виділяють 5 складових ергономічності, пов'язаних з використанням комп'ютера як засобу накопичення знань:

               Швидке навчання – легкість виконання користувачем поставлених задач під час першої зустрічі із незнайомим інтерфейсом;

1.     Ефективність – підвищення швидкості повторного виконання завдання після знайомства з інтерфейсом.

2.     Запам'ятовування – швидкість відтворення знань та навичок користувачем у роботі з комп'ютером внаслідок наявності часової перерви.

3.     Помилки – частота прийняття неправильних рішень, які допускає користувач: їх серйозність, легкість подолання.

4.     Задоволення – позитивний внутрішній стан користувача під час роботи з певним інтерфейсом [48].

      Принцип ергономічності відповідно до врахування фізичного стану учнів молодших класів із ДЦП.

      Враховуючи стан дефекту, що притаманний учням із ДЦП, а також варіативність його комбінацій, важливим є охоплення якомога більшої кількості аспектів корекційного спрямування з використанням інформаційних технологій. У ході дослідження було здійснено прогнозування особливостей прояву рухових порушень під час роботи учнів із ДЦП за комп'ютером. Із власного досвіду, аналізу наукових джерел та практичних розвідок фахівців у роботі з дітьми даної нозології ми виділили основні умови, що мають бути враховано в процесі роботи з комп'ютерними модулями. На нашу думку, до них відносяться:

         Коригування робочого крісла, щоб дитині було зручно працювати за комп'ютером, таким чином зменшити кількість негативного впливу патогенних чинників відповідно до особливостей моторної сфери (гіперкінези, руховий неспокій, атетози тощо);

                     Збереження правильної постави під час сидіння дитини за комп'ютером, що впливає на правильне дихання, та збільшення часу активної діяльності шляхом застосування допоміжних засобів: використання дерев'яних брусків, скалок, які встановлюють перпендикулярно до основи робочого крісла. Такі пристосування слугують допоміжними засобами для збереження правильної постави, є точкою опори дитини з ДЦП (з досвіду роботи Смолянінова А., Данілавічютє Е.);

               Пристосування мишки (переключення її на робочу руку учня);

               Коригування монітору відповідно до санітарно–гігієнічних норм (яскравість, розширення, відстань до дитини та ін.).

                       Врахування особливостей функціонування оптичного аналізатора (зіскакування очей з рядка, розходження окорухових м'язів внаслідок їх слабкості, складність утримання зорової уваги внаслідок сакад та ін.)

                 Перед роботою із комп'ютером рекомендовано підготувати м'язи дрібної моторики рук для розвитку пропріоцептивних відчуттів, збільшення чутливості кінчиків пальців, активізації тонких диференційованих рухів. Можна спиратися на відомі методики. Однією з таких методик може бути: «Методика розвитку дрібної моторики пальців рук у дошкільників із застосуванням ігрових прийомів» Белякової Л., Волоскової Н. [17]. Або використовувати ігрові прийоми з арт–терапії, які позитивно впливають на психоемоційний стан дитини–логопата та мають полісенсорну основу. В своїх працях Ленів З. описувала позитивний вплив арт–терапії на мовлення дітей із заїканням [94, 188], які близькі за своєю неврологічною основою (судомні приступи) з дітьми із дитячим церебральним паралічем. Для прикладу можна використати наступні прийоми арт–терапії: пальчикове малювання фарбами, малювання за допомогою губки, малювання великими у діаметрі олівцями, фломастерами (діти із ДЦП краще захоплюють руками крупні предмети). Як короткотривалу розминку або зміну діяльності в процесі роботи з комп'ютером (15 хвилин активної роботи чергувати із зміною діяльності можна використовувати ігри з м'ячиком, що містить випуклості, розминку з масажерами су–джок «Їжачок» та ін.

               Розглянемо сценарій корекційно–пропедевтичної методики «Вчимося весело читати».

      І модуль «Комп'ютерна абетка»

      Мета: формування елементарних знань про комп'ютер, його елементи. Навчити самостійно користуватися комп'ютером учнів 2–4 класів.

      Завдання 1. «Склади свій комп'ютер» (Додаток І-І1).

      Мета: сформувати і закріпити в учнів молодших класів із ДЦП знання про комп'ютер, його частини, створити уявлення про функціональність кожної із них.

      Зміст та процедура: дитині пропонують серію малюнків із зображеннями частин комп'ютера (монітор, клавіатура, системний блок, колонки, мишка). Зображення почергово з'являються на екрані монітора і супроводжуються аудіозаписом, який містить назви цих елементів та пояснення їх функцій. Далі на екрані з'являється багато різних зображень, серед яких зображення частин комп'ютера, які вже відомі дитині (ці зображення мають обрамлення червоного кольору для привернення уваги). Завдання полягає в тому, щоб дитина «перетягнула» всі елементи комп'ютера на середину монітора в рамочки, відведені для цих зображень. Після двохвилинної перерви (у разі відволікання чи гіперкінезу) зображення частин комп'ютера на моніторі підсвічується по черзі кілька разів з метою фіксації погляду дитини на ньому.

      Завдання 2. Робота з мишкою.

      Мета: навчити дитину користуватися мишкою.

Зміст та процедура: дитині пропонують мишку, пояснюючи як краще покласти на неї руку для зручнішого користування, або пристосовують відповідно до робочої руки. Якщо у дитини уражені обидві руки, пропонується натискання на клавіші мишки долонею або кістю. З метою організації допомоги і корекції орієнтування у просторі на ліву (робочу) клавішу мишки доцільно наклеїти наліпку яскравого кольору (можна використовувати люмінесцентні кольори), яка буде символізувати поняття «ліворуч». Якщо дитина знає букви, можна додатково зробити позначку «Л» (ліворуч). Далі дитині дають можливість спробувати клікнути на малюнку лівою клавішею мишки. Педагог пояснює, що з метою відкриття зображення потрібно клікнути двічі підряд лівою клавішею, а для операції виділення – клікнути лівою клавішею і зафіксувати палець або долоню на ній.

 

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/39956.html