Складові системи формування якості освітніх послуг

Повна централізація управління системою освіти в СРСР визначала квоти набору студентів по всіх профілях і спеціальностях, планувала створення нових ВНЗ, розширення окремих профілів у діючих навчальних закладах тощо. Кожне рішення вищого керівництва про прискорений розвиток тої чи іншої галузі народного господарства зумовлювало швидке створення нових ВНЗ або розширення старих, застосування пільг для бажаючих вступити на нові спеціальності і працювати в певному районі країни.

Існували єдині для всього СРСР норми площі (у метрах квадратних) аудиторій та інших приміщень, які припадали на одного студента даного типу ВНЗ, а чисельність студентів визначала і кількість викладачів певної кваліфікації.

Позитивними сторонами такого планування були відсутність перевантаження навчального закладу студентами, підтримка необхідного рівня матеріального забезпечення навчального процесу, гарантування зайнятості випускників тощо.

Типові для всього СРСР навчальні програми з окремих дисциплін створювались у провідних ВНЗ країни групами представників ВНЗ та інституту Академії Наук СРСР. Ці програми тиражувались для всієї країни, проте вищі школи могли їх дещо адаптувати з урахуванням специфіки діяльності. Стандартизації підлягали не тільки навчальні програми, а й підручники [108, с. 37-40].

Російські науковці М. Дев’яткіна і Т. Мірошникова запорукою ефективної діяльності ВНЗ називають правильно визначені [51, с. 79-80]:

1) місію навчального закладу – формування самої сутності існування ВНЗ, яку повинні знати і підтримувати усі співробітники; концентрацію уваги на діях, що органічно вписуються у його місію, і витратою ресурсів лише на ці дії;

2) мету – бачення перспективи, чітко сформульованої як бажаний стан, якого можна досягнути в певний момент; усвідомлення та розуміння мети усіма співробітниками, що мобілізує енергію і моральний дух.

Місія ВНЗ полягає в організації освітнього процесу спрямованого на:

− підготовку фахівців нового типу;

− підтримку розвитку вітчизняної освіти;

− створення нових переваг вищої освіти та підвищення її конкурен-тоспроможності.

Не менш важливе значення має здатність та прагнення до навчання – обмін знаннями, досвідом, організація навчання для співробітників усіх рівнів та профілів; висока оцінка ідей і пропозицій, що надходять від колективу, мотивація розвитку і професійної компетентності [51].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/38567.html