Процесуальні особливості підготовки до судового розгляду та розгляду справи Верховним Судом України

Певні процесуальні особливості має й порядок підготовки справи до розгляду Верховним Судом України.

Так, суддя-доповідач протягом п’ятнадцяти днів з дня відкриття провадження здійснює підготовку справи до розгляду Верховним Судом України:

1) надсилає ухвалу про відкриття провадження та витребування матеріалів справи до відповідного суду, який не пізніше трьох робочих днів з дня її надходження надсилає справу до Верховного Суду України;

2) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;

3) звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді України стосовно підготовки наукового висновку щодо норми права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом України;

4) у разі необхідності визначає органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо застосування норми права, та викликає цих представників до суду;

5) здійснює інші заходи, необхідні для розгляду справи.

Викликає інтерес питання про те, коли судом повинно бути вирішене питання про поновлення пропущеного строку на подання заяви. Так, до прийняття проекту Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» вказане повноваження здійснюється суддею-доповідачем під час підготовки справи до судового розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Відповідно до змін, запропонованих до внесення у ЦПК проектом Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання допуску справи до провадження.

Дотримання строку подання заяви є однією з обов’язкових умов реалізації права на звернення до суду на кожній стадії перегляду судового рішення. Питання щодо поновлення такого строку повинно бути вирішене судом ще до відкриття провадження у справі та є необхідною умовою такого відкриття.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» [97] справедливо відзначено, що суддя не вправі до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі здійснювати будь-які дії щодо підготовки справи до судового розгляду, зокрема, забезпечувати позов (крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 151 ЦПК), проводити попереднє судове засідання тощо. Після відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання про залишення заяви без руху та її повернення (стаття 121 ЦПК) чи про відмову у відкритті провадження у справі (частина друга статті 122 ЦПК).

Таким чином, для кожної стадії судового розгляду справи характерний свій перелік процесуальних дій. Тому віднесення вирішення питання про поновлення процесуального строку подання заяви до процесуальних дій, які вчиняються суддею-доповідачем вже після відкриття провадження під час підготовки справи до розгляду, вносить неузгодженість до процедури провадження у справі.

Також не зовсім правильним вбачається положення проекту Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» про те, що питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання допуску справи до провадження. Відповідно до приписів даного проекту закону питання про допуск справи до провадження може вирішуватись як колегією суддів, так і суддею-доповідачем особисто, якщо він вважає подану заяву обґрунтованою. В таких випадках суддя-доповідач повинен наділятися повноваженням особисто вирішувати питанні про поновлення пропущеного строку подання заяви.

У зв’язку із запропонованими вище змінами до порядку відкриття провадження про перегляд судових рішень Верховним Судом України, ревізії потребує й перелік процесуальних дій, які вчинює суддя-доповідач під час підготовки справи до судового розгляду.

Так, частину першу статті 360-1 ЦПК України пропонується доповнити пунктом 4-1) наступного змісту:

«4-1) якщо в заяві міститься клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, суддя-доповідач невідкладно після відкриття провадження постановляє ухвалу про витребування такої копії рішення разом з її автентичним перекладом в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи;».

Аналізуючи перелік процесуальних дій, які вчиняє суддя-доповідач в процесі підготовки справи до судового розгляду, Л. В. Сапейко слушно наполягає на важливості вчасного витребування суддею-доповідачем матеріалів справи у відповідного суду. Не дивлячись на те, що система дій, визначених для даної стадії, є такою, що загалом дозволяє провести підготовку справи без її наявності, все ж неможливо говорити про ефективність підготовчих дій та, як наслідок, належний розгляд справи через відсутність самої справи. Поряд із цим, в ЦПК України не міститься вказівки строку, протягом якого справа має бути передана до Верховного Суду України судом, в якому вона перебуває. Однак, слід звернути увагу, що строк підготовки справи до розгляду у Верховному Суді України становить не більше п’ятнадцяти днів, а сам розгляд не може перевищувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Відповідно, строк направлення справи до Верховного Суду України має бути нетривалим і в той же час реалістичним. Л. В. Сапейко пропонує встановити цей строк не більше семи днів з дня отримання судом ухвали про витребування матеріалів справи, що дасть можливість судді-доповідачу Верховного Суду України провести всі потрібні для справи підготовчі дії, спираючись на матеріали справи [133, с. 531].

Не можна цілковито погодитись з точкою зору Л. В. Сапейко про те, що зупинення виконання судових рішень має проводитися Верховним Судом України в обов’язковому порядку, оскільки якщо суд встановить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37926.html