Методологічні проблеми правового регулювання в інформаційній сфері за умови використання мережі Інтернет

В останні роки сфера використання інтернет-технологій істотно розширилася, про що можуть свідчити як численні публікації в спеціальній літературі та засобах масової інформації, так і зміст міжнародних документів [537, 605, 606, 608]. У Повідомленні Європейської комісії відзначається дуже високий ступінь проникнення і використання інтернет-технологій, особливо в розвинених країнах, що перетворило Інтернет у життєво важливий ресурс, будь-яке серйозне порушення у функціонуванні якого може мати потенційно катастрофічні наслідки для суспільства та економіки [638].

Зміст численних наукових публікацій свідчить про те, що загальної правової позиції відносно підходу до регулювання суспільних відносин, пов'язаних із використанням інтернет-технологій, на цей час не сформовано. Більше того, дискусійним залишається концептуальне питання про доцільність правового регулювання такого роду відносин. Про це говорив В.А. Копилов ще в 2002 році, підкреслюючи, що «одна група фахівців вважає, що Інтернет - таке середовище, в якому право принципово не може бути застосоване, а друга група думає, що право в Інтернет займе гідне місце» [314]. К. Лаудер вважав, що широкомасштабне використання Інтернету призводить до необхідності вирішення наступної проблеми: чи обмежитися лише додатковою інтерпретацією існуючих юридичних понять або правових норм чи створювати абсолютно нові юридичні правила і правові норми [643].

Наукові праці та публікації вчених-юристів рясніють виразами типу: «правового регулювання діяльності засобів масової інформації в мережі Інтернет» (А.А. Чеботарьова [563]), «правовідносин, що виникають у мережі Інтернет» (А.Н Гулемін [167]) , «угодам, що укладаються в мережі Інтернет» (Л.В. Горшкова [160]), «юридична відповідальність в Інтернеті» (І.М. Рассолов [450]), «масові комунікації в мережі Інтернет» (Ю.П. Бурило [125]), «порушення авторських прав в Інтернеті» (О.М. Пастухов [416]), «міжнародно-правове регулювання діяльності в Інтернет» (К.С. Шахбазян [573]), «надання послуг в Інтернет» ( Н.В. Аляб'єва [16]), «право віртуального простору» (А. Абдуджалілов [2]) тощо. З іншого боку, набагато рідше, але використовуються й інші вирази: «правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з Інтернет», «суспільних відносин, що виникають і (або) розвиваються при використанні Інтернет» (С.В. Малахов [354]), «діяльності, що здійснюється з використанням мережі Інтернет» (А. А. Тедеєв [516]), «отримання інформації за допомогою Інтернет» (В. А. Копилов [314]).

Узагальнюючи, можна сказати, що одні автори, досліджуючи проблеми правового регулювання суспільних відносин, розглядають останні як реалізовані «в інтернеті (в Інтернеті)», а інші - як реалізовані «за допомогою інтернету (Інтернету)». Зазначена відмінність не може бути тільки стилістичною. Насправді вона є смисловою, що має глибоке світоглядне та методологічне значення для формування правової позиції щодо регулювання суспільних відносин, що пов'язані з використанням інтернет-технологій. Саме це розходження, яке, можливо, не завжди усвідомлюється дослідниками-юристами, є однією з основних причин появи в цьому випадку різних правових концепцій регулювання суспільних відносин.

У юридичному контексті джерелом відмінностей змісту підходів до вирішення проблеми правового регулювання суспільних відносин, що пов'язані з використанням інтернет-технологій, є різне розуміння предмета правового регулювання та об'єкта правовідносин. Також методологічно ключовим для предмета дослідження є визначення дефініції терміна «Інтернет».

Невизначеність правових підходів у вирішенні проблеми правового

регулювання суспільних відносин, пов'язаних із використанням інтернет-технологій, та, одночасно, стрімке зростання значущості подібних відносин у всіх сферах діяльності визначають актуальність і важливість розгляду цієї проблеми для подальшого розвитку інформаційного суспільства. Це підкреслює А.М. Новицький, вважаючи, що нова парадигма регулювання суспільних відносин в інформаційному суспільстві, що пов'язані з Інтернетом, привертає все більше уваги, насамперед через значну ефективність управлінської діяльності, зменшення часу на прийняття правильних управлінських рішень, можливості ведення двостороннього діалогу: представників органів влади та громадян держави [394].

В.А. Копилов декларував, що Інтернет, по суті справи, являє собою нове середовище існування людства, нове середовище діяльності особистості, суспільства, держави [314]. С.В. Малахов дає складене визначення цієї дефініції, стверджуючи, що поняття «Інтернет» «визначається як: а) інформаційна комп'ютерна система, що складається із сукупності окремих інформаційних комп'ютерних мереж, об'єднаних на основі єдиного міжмережевого протоколу; б) інформаційний простір; в) середовище існування суб'єктів суспільства; г) сукупність інформаційних суспільних відносин у віртуальному середовищі» [354].

У Керівництві для розробки політики у сфері інформаційно-комунікаційних технологій дано визначення Інтернету як середовища, в якому споживачі ведуть все більш широке коло своїх повсякденних видів діяльності: від простих операцій до подання податкових декларацій [441].

В.А. Копилов визначив Інтернет, як мережеву глобальну АІС (автоматизовану інформаційну систему) [314]. З функціональних, системних позицій Інтернет визначають як систему, яка стала останнім часом засобом інформаційного спілкування багатьох мільйонів людей у багатьох країнах світу [90].

Досить поширеним є уявлення Інтернету як комп'ютерної мережі [513]. З іншого боку, вважають, що Інтернет - це міжнародна телекомунікаційна мережа загального користування [341, 420, 662]. У проекті доповіді Генерального секретаря ООН «Активізація співробітництва з питань політики щодо Інтернету» дається визначення терміна «Інтернет» – глобальний відкритий засіб комунікації [10].

З метою визначення в інтересах права дефініції терміна «Інтернет» доцільно розглянути правову природу інтернету. У цьому контексті одне з перших визначень Інтернету наступне: Інтернет – комплексний предмет правового регулювання, який об'єднує різноманітні суспільні відносини в єдиній соціально-технічній системі, яка створена у процесі розвитку глобальної комп'ютерної мережі та призначена для здійснення масової інформації та комунікації [513].

Деякі дослідники вважають, що Інтернет - це телекомунікаційна мережа і ресурси Інтернет, які виступають в якості об'єкта відносин і під якими розуміється майно, що забезпечує функціонування мережі Інтернет, результати інтелектуальної діяльності та нематеріальні блага, доступ до яких здійснюється за допомогою Інтернету, а також роботи і послуги, предмет яких безпосередньо пов'язаний з Інтернетом [353].

У своїй роботі Й. Курбалійя говорить про те, що існують «вузький і широкий» підходи до проблем управління Інтернетом. При «вузькому» підході увага зосереджена, насамперед, на інфраструктурі Інтернету (системі доменних імен, IP-адрес і «кореневих» серверів). А «широкий» підхід означає, що проблеми управління Інтернетом повинні вийти за межі питань інфраструктури та звернутися до інших проблем: правових, економічних, соціокультурних та інших, пов'язаних із розвитком [335].

Автор вважає, що проблематика «вузького» підходу пов'язана з Інтернетом виключно як з міжнародною телекомунікаційною системою загального використання і має відношення до суб'єктів, що створюють і експлуатують окремі фрагменти взаємопов'язаної мережі Інтернет, а також надають послуги з доступу до цієї мережі. Що ж до проблем, які ідентифікуються Й. Курбалійя при «широкому» підході, то ці проблеми не належать до управління Інтернетом, насправді це, перш за все системні проблеми розвитку інформаційного суспільства, а також проблеми, які виникають у різних сферах діяльності у зв'язку з використанням інтернет-технологій.

Автором на основі аналізу загальноправових положень про предмет правового регулювання, висловлених С.С. Алексєєвим [12], А.Б. Венгеровим [133], Н.І. Матузовим [519], С.Ф. Кечекьяном [286], В.Н. Протасовим [445], О.Ф. Скакун [497], Н.І. Лапіним [339], і досліджень предмета правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з інтернет-технологіями, проведених В.П. Талімончіком [513], Е.М. Макаровою [353], Й. Курбалійя [335], С. Клименко [291], Н.К. Серіковою [490], Д.В. Грибановим [165], було зроблено важливий теоретико-правовий висновок.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/36969.html