Діагностика сформованості культури особистісного самоствердження старшокласників

З метою вивчення стану сформованості культури особистісного самоствердження старшокласників нами було проведено констатувальний експеримент, який проводився на базі загальноосвітніх шкіл м. Рівне: НВК № 2, ЗОШ№ 4, НВК № 12, 13, 15, 18, 20, 23, НВК "Школа I–III ступенів – гімназія" м.Острога, Бабинської загальноосвітньої школи I–III ступенів, Млинівської районної гімназії Рівненської області, загальноосвітньої школи № 6 I–III ступенів м.Ізмаїл Одеської області, загальноосвітньої школи № 37 I–III ступенів м.Сімферополя АР Крим, Октябрської загальноосвітньої школи № 3 імені І.Гаспринського I–III ступенів Красногвардійского району АР Крим.

 Всього у різних видах експерименту взяли участь 1500 учнів, 365 вчителів і 80 керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Вихідними теоретичними передумовами з рішення проблеми діагностики виступили такі:

1. У діагностиці слід враховувати не зіставлення з будь–якою нормою, а реальний рівень, на якому перебуває учень у даний момент. Темпи і масштаби просування від особистого, стартового рівня і будуть кінцевим результатом його розвитку.
2. Педагогічна діагностика не є для нас самоціллю. Вона розглядається нами не лише як інструмент пізнання самоствердження старшокласника, але й як інструмент, який створює умови для самоствердження особистості раннього юнацького віку в соціально–ціннісній діяльності.

Отже, теоретичні основи діагностики мають практичну спрямованість, у якій виражається увесь цілісний процес створення психолого–педагогічних умов для самоствердження особистості старшокласника: його прогнозування, здійснення, удосконалення, оцінка результативності, корекція.

Визначення рівня культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці вимагає комплексного використання різноманітних методів вивчення особистості (емпіричні, психолого–педагогічні, діагностичні, прогностичні, методи математичної статистики та ін.):

1. Методи, які спрямовані на вивчення мотивів самоствердження (фокусована бесіда, анкетування, спостереження, діагностичні тести та ін.).
2. Методи, які виявляють рівень сформованості культури особистісного самоствердження (анкетування, інтерв'ювання, тести, аналіз продуктів діяльності учнів та ін.).
3. Методи, які пов'язані з вивченням поведінки і діяльності учнів, умінь, навичок, звичок, прояву культури особистісного самоствердження в діяльності (спостереження, природний експеримент, методика вибору та ін.).

На констатувальному етапі експерименту були поставлені такі завдання:

1. Вивчення наявного стану самоствердження в старшокласників;
2. Вивчення рівнів і типів сформованості культури особистісного самоствердження школярів експериментальних і контрольних груп;
3. Визначення домінуючих мотивів самоствердження старшокласників;
4. Виявлення основних сфер, в яких може розвиватися виховання культури самоствердження особистості в ранньому юнацькому віці;
5. Проведення дослідження елементів самоствердження у досліджуваних експериментальної і контрольної груп (мотиваційного, когнітивного, діяльнісно–перетворювального);
6. Експериментально перевірити ефективність діяльності вчителів з виховання в старших школярів культури особистісного самоствердження.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/328090.html