Загальна характеристика психологічного впливу як засобу вирішення завдань у сфері судочинства

При дослідженні проблеми застосування психологічного впливу та тактичних прийомів, заснованих на його методах, у сфері судочинства слід виходити з того, що існує кілька підходів до розуміння поняття «вплив». Наприклад, лінгвісти тлумачать його як «дію, вчинювану ким-чим-небудь на кого-що-небудь» [8, с. 90; 9, с. 90] або дію, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета [10, с. 751]. Але такий підхід є небезспірним, оскільки в ньому, по-перше, нічого не говориться про мету і завдання впливу, а по-друге, вплив на людину може здійснюватися не тільки за допомогою вчинення певних дій, а й шляхом бездіяльності, котра за певних обставин може зумовлювати зміну стану, поведінки чи діяльності особи. Наприклад, слідчий, виходячи із тактичних міркувань, тривалий час не викликає на допит обвинуваченого, який знаходиться під вартою, що неодмінно зумовлює зміну його емоційного стану, оскільки він починає нервувати через невизначеність свого становища, а це нерідко призводить до певних активних дій з його боку, які спрямовані на розрядку стану внутрішньої напруги і на позбавлення від неприємних, тяжких переживань [11, с. 7–8].

У психології під впливом розуміють «процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її намірів, уявлень, оцінок у процесі взаємодії з нею» [12, с. 74]. Такий підхід є точнішим, однак для з’ясування суті психологічного впливу як окремого різновиду впливу взагалі, його слід розглядати в контексті філософської категорії «взаємодія», що тлумачиться як процес взаємного впливу об’єктів один на одного, їх взаємну зумовленість, зміну станів, взаємоперехід, а також породження одним об’єктом іншого [13, с. 81; 14, с. 450]. Водночас і таке визначення в ракурсі дослідження змісту психологічного впливу потребує уточнень, оскільки такі категорії, як «взаємодія» та «взаємний вплив» мають відмінне одна від одної змістовне забарвлення, а тому ототожнювати їх не слід.

У свою чергу взаємодія є такою системою дій, де дії однієї людини або групи зумовлюють певні дії інших, а дії останніх, в свою чергу, визначають дії перших [15, с. 88]. Тобто взаємодія складається з дій осіб і являє собою більш чи менш узгоджені взаємні дії учасників спільної діяльності, які мають одну мету [16, с. 232–233]. Таким чином, взаємодія є системою узгоджених дій учасників відповідної діяльності, яка спрямована на досягнення спільної мети. Проте взаємний вплив – це не завжди взаємодія, оскільки передбачає здійснення двох поєднаних між собою актів впливу учасників відповідної діяльності один на одного.

Щодо визначень поняття «психологічний вплив», то вони найрізноманітніші. Зокрема, це система дій, що спрямовані на стимулювання в особи чи групи осіб психічних станів, які сприятимуть досягненню бажаного результату [17, с. 648]; це активна цілеспрямована діяльність, метою якої є зміна параметрів психічної діяльності чи поведінки окремої людини або групи людей [18, с. 51]; це цілеспрямована в рамках закону діяльність осіб, які вирішують справу, що стимулює психічну сферу людини на відтворення інформації про обставини розслідуваної події [19, с. 5]; це комплекс прийомів, що застосовуються у процесі передачі, опрацювання і використання інформації та викликають відповідну реакцію, яка дає змогу діагностувати психічний стан особи, контролювати хід думок, ставлення до фактів для зміни її поведінки [20, с. 4]; це особлива діяльність слідчого, який має професійні знання і вміння та виконує свої функціональні обов’язки відповідно до норм чинного законодавства, психологічних знань щодо розкриття і розслідування злочинів, впливаючи на учасників і суб’єктів криміналістичної діяльності [21, с. 91]. Зазначені визначення дають підстави для висновку, що психологічний вплив у сфері судочинства розглядається як діяльність слідчого, що здійснюється ним відповідно до норм чинного законодавства України, з метою стимулювати учасників справи до співробітництва та повідомлення правдивої та повної інформації про обставини справи. Однак таке твердження є дискусійним, оскільки тлумачити психологічний вплив виключно як певну діяльність є помилковим, оскільки психологічний вплив об’єктивується не лише через систему певних дій, що спрямовані на досягнення поставленої мети, а й визначається реакцією у відповідь об’єкта впливу на таку діяльність. Очевидно, що психологічний вплив – це інтегрована цілісність дій та реакцій у відповідь на такі дії, причому такі реакції можуть бути як у формі активних дій, так і бездіяльності.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/30979.html