Быстрый переход к готовым работам
|
Психологічні особливості мотиваційної діяльності підлітківДинаміка мотивів занять фізичною культурою і спортом у віковому аспекті неоднозначна і залежить від особливостей становлення і формування особистості. Основою для виявлення диференційованого підходу до фізичного удосконалення є облік вікових і статевих особливостей учнів, їхнього фізичного стану, розвитку рухових здібностей, особистих характеристик, мотивацій до занять фізичними вправами. Ставлення учнів до фізичного виховання може бути негативним, нейтральним, свідомим, позитивним і творчим, активним, ініціативним. Те чи інше відношення залежить від мотивів занять фізичною культурою, мети занять, характеру виконання навчальної діяльності [161]. Мотивація занять фізичними вправами починається з формування інтересу до цього виду діяльності. Цьому допомагають теоретична підготовка в галузі фізичної культури, знання будови тіла і рухів, навчання дітей правил проведення рухливих і спортивних ігор. Однією з основ формування мотивів фізичної культури є труднощі в задоволенні потреб та інтересів, коли вони обумовлюються недостатньою фізичною підготовленістю. Мотивація до занять фізичними вправами утруднюється в дітей, які недостатньо інформовані про роль і значення культури тіла для збереження здоров’я, успішної трудової діяльності в бажаному напрямку, естетичності свого зовнішнього вигляду і т.д. Мотивація школярів до фізичного самовдосконалення вважається важливим початковим етапом у процесі організації їхніх самостійних занять фізичними вправами [43, 44]. У підлітка різко зростає інтерес до власного «Я», прагнення пізнати себе, свої можливості, сили, здібності. Самосвідомість передбачає самооцінку. Самооцінка в підлітка починається з вивчення інших людей. Вони уважно придивляються до своїх товаришів, до дорослих, прислухаються до того, як інші оцінюють ті чи інші вчинки людей, і проектують подібну оцінку на себе. Відомий психолог В.А.Крутецький, який вивчав підлітків, пише: «Спочатку в основі самосвідомості підлітка лежать судження про нього інших – дорослих (учителів, батьків), колективу , товаришів. Молодший підліток немов дивиться на себе очима навколишніх. З віком виявляється тенденція самостійно аналізувати й оцінювати власну особистість» [103]. Самосвідомість підлітка характеризується протиріччям між прагненням пізнати себе і реальними можливостями це робити. Через недостатність знань, життєвого досвіду самооцінка школярів 11-15 років виявляється дуже недосконалою [54]. Старший шкільний вік характеризується активізацією процесів професійного визначення. Керування ними здійснює система профорієнтаційних заходів у школі, найважливішою ланкою якої є уроки фізичної культури. Вони покликані готувати старшокласників до обраної професії і виховувати в них потребу у фізичному вдосконаленні. Рішення цих задач можливе через інформаційні і консультативні заходи, які передбачають проведення лекцій, індивідуальних і групових бесід, через інформацію, яка подається в ході виконання фізичних вправ. Взаємодія представників різних вікових груп є одним з механізмів активності молоді у процесі занять фізичною культурою і спортом [44]. У практиці організації оздоровчої фізичної культури зі школярами найважливішу роль відіграє орієнтація психічної активності дітей на пізнання себе – ознак стану фізичного і психологічного здоров’я, шляхів його збереження і поліпшення. У процесі фізичного виховання необхідно враховувати вікові психологічні закономірності розвитку школярів. Оскільки втрата інтересу до будь-яких форм занять фізичною культурою, як правило, припадає на підлітковий вік, тому беруть до уваги найбільш характерні психологічні особливості підліткового віку, зокрема, розвиток самосвідомості, формування самооцінки, почуття дорослості, розвиток пізнавальних потреб, бажання спілкуватися з однолітками [69, 94]. Нестійкість психіки підлітка вимагає постійно підтримувати його інтерес до фізичних вправ. Наші спостереження свідчать про те, що вони повинні бути емоційними, але не занадто складними. Інтерес до складної, малодоступної вправи вгасає так швидко, як і до дуже простої, виконання якої не потребує праці. Надмірна доступність фізичних вправ може призвести до дилетантизму в освоєнні їхньої техніки. Однак особливо в цьому віці різнобічність фізичного розвитку повинна сполучатися з технічно правильним апаратом виконання вправ. Автори [170, 175, 179, 182] стверджують про те, що раціонально побудована система занять фізичними вправами стимулює біологічні процеси, підсилюючи ріст і розвиток органів і тканин організму. Однак схильність підлітка до переоцінки своїх можливостей нерідко спонукає до перевантаження себе силовими вправами, піднімання непосильної ваги, виконання складних акробатичних, гімнастичних та інших вправ. З огляду на ці особливості підлітків, не слід включати в урок вправи, які можуть бути потенційним джерелом технічного дилетантизму і спортивного травматизму. Для дітей різного віку і для кожної дитини не всі мотиви мають однакову спонукальну силу. Одні з них є основними, провідними, інші – другорядними, побічними, які не мають самостійного значення. Останні, так чи інакше, підпорядковуються провідним мотивам. В одних випадках провідним мотивом може стати прагнення завоювати місце відмінника у класі, в інших випадках – бажання одержати вищу освіту, інтерес до самих знань тощо. На відміну від підлітків, у яких широкі соціальні мотиви навчання пов’язані насамперед з умовами їхнього шкільного життя і змістом засвоюваних знань, у школярів старшого віку мотиви навчання починають втілювати їхні потреби і прагнення, пов’язані з майбутньою позицією в житті і з їхньою професійно-трудовою діяльністю. Старші школярі – це люди, звернені в майбутнє, і все сьогодення, у тому числі і навчання, виступає для них у світлі цієї основної спрямованості їхньої особистості. Вибір подальшого життєвого шляху, самовизначення стають для них тим мотиваційним центром, який визначає їхню діяльність, поведінку, їхнє відношення до навколишнього і самого себе [137, 177, 187]. Хоч усі старшокласники зіштовхуються з подібними проблемами, дорослішають вони по-різному. Насамперед, діє закон нерівномірності дозрівання і розвитку. Тому перше питання, яке виникає при зустрічі зі старшокласниками: з ким ми фактично маємо справу – з підлітком, юнаком, чи вже дорослою людиною, причому не взагалі, а щодо конкретної сфери життєдіяльності [40]. У більшості старшокласників уже чітко виражена диференціація інтересів і переваг тих чи інших видів діяльності. Один любить розумову працю, інший – фізичну, третій – спілкування з людьми, четвертий – суспільну роботу, п’ятий – захоплюється всім по черзі, а шостий – до всього однаково байдужий. Не менш різноманітна їхня мотивація. Одним, щоб він не робив, рухає потреба досягнення і самоперевірка, другим – бажання приносити комусь користь, третім – почуття залежності і потреба у схваленні оточуючих, четвертим – бажання піти від роздратування і конфліктних ситуацій і т.д. [39, 60, 68].
Вся работа доступна по ссылке |
|