Зовнішні фактори, які впливають на формування мотиваційної сфери підлітків

Формування мотивів знаходиться під впливом різних факторів. Так, серед факторів, що обумовлюють участь у програмах рухової активності, вчені Р.Уенберг і Д.Гоплд виділяють особистісні, ситуаційні, поведінкові, організаційні [177]. Такі автори, як Г.І.Власюк, Р.Г.Головкова, І.Ф.Зинберг, П.К.Дуркин, К.К.Кардялис, Т.Ю.Круцевич, О.Федик [39, 44, 64, 83, 106, 180 та ін.] виділяють комунікативні, сімейні, соціально-економічні, особистісні фактори, які можна узагальнити згідно їх формування як зовнішні та внутрішні.

Вплив інформаційних факторів – та обставина, яка доводить, що відношення до чого-небудь не є спадковим, а формується, створює умови для його зміни. Необхідна умова її формування – одержання нової інформації. Виникає таким чином зумовлений когнітивний конфлікт (зіткнення двох протилежних тенденцій), у рішенні якого формується нове відношення [81]. Можна припустити, що, маючи певне знання (інформацію) про фізичну культуру і спорт, реально змінити чи сформувати у школярів позитивне відношення до фізкультурно-спортивних занять.

На думку І.П.Павлова, високий ступінь сприйманості психічної стимуляції викликаний тим, що слово діє через аналізатори на мозок як вищий стимулятор, який впливає на всі функції організму. Зробивши природу вселяння доступною психофізіологічному аналізу, І.П.Павлов визначив основні показники базової сугестивності: зниження тонусу кори великих півкуль, швидкий перехід коркових кліток у гальмовий стан, що зумовлює виникнення функціональної роз’єднаності діяльності мозку (І.П.Павлов, 1953).

У ХХІ столітті актуалізується проблема стійкості психіки людини й особливо підлітків до маніпулятивних форм впливу засобів масової інформації і реклами.

Багаторічні дослідження показали, що одним з основних факторів, який визначає успіх розвитку фізичної культури і спорту в країні, формування здорового способу життя, є ефективна діяльність засобів масової інформації.

Населення в цілому активно використовує засоби масової інформації як джерело з питань фізичної культури й спорту. У першу чергу, мова йде про телебачення і радіо. Регулярність й інтенсивність використання засобів інформації з фізичної культури залежить від статі і віку, соціального стану і відношення до фізичної культури і спорту. Спостерігається тенденція зростання зацікавленості споживачів до тих матеріалів і повідомлень телебачення, радіо і друку, які мають освітньо-практичне навантаження [44].

«Національні організації повинні вживати заходів у сфері інформаційної політики, які сприяли б зміні поведінкових стереотипів людей, враховувати інтереси конкретних груп населення, залучати до роботи різні засоби масової інформації, використовувати нові технології, дослідження, маркетинг» [37].

Вплив сімейного виховання на формування мотивації до занять фізичною культурою і спортом. Історично родина є одним з головних інститутів соціалізації і виховання підростаючого покоління. Відомо, що саме в родині, у першу чергу, формується моральна позиція молодої особистості, орієнтація на певні життєві потреби, напрацьовуються уміння їхнього регулювання і задоволення.

Умови сімейного виховання відображаються на всьому житті дитини і служать початковим моментом формування особистості. Родина, з погляду пред’явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію її членів до умов громадського життя, а також готувати ґрунт для прийняття молодою людиною соціальних норм [122].

Сімейні обставини накладають значний відбиток на формування моральних і соціальних позицій підлітка, його життєвих орієнтирів. Невдачі, відсутність взаєморозуміння між батьками і дітьми, на жаль, зараз не регулюються шкільним колективом, оскільки школа займається лише навчанням. При всьому позитивному відношенні до проблем дитинства з боку державних органів, прийняття декларативних норм і програм, які існують в Україні, основне навантаження виховання підлітків, формування їхніх поглядів, переконань, моральних цінностей цілком перекладається на родину [3].

Виникає необхідність виховання самих батьків. Наше суспільство психологічно не готове прийняти дитину як індивіда, з власним поглядом на світ і відношенням до нього. Формування таких відносин - справа не одного покоління, але починати необхідно уже зараз, тому що ті відносини, які закладаються в батьківських родинах, згодом проектуються на відносини до власних дітей, тобто накладають відбиток на наступні покоління.

Ставлення до дитини як до власності, яка повинна слухатися порад і підкорятися рішенням батьків, можна розглядати як психологічне насильство, що призводить до формування в підлітка почуття непевності в собі, моральної безвідповідальності за свої вчинки. Як правило, такі стосунки продовжуються в подальшому житті [136].

Через дефекти сімейного виховання, через нездорові стосунки між батьками дитина засвоює негативні звички поведінки, у неї можуть формуватися спотворені моральні уявлення, а пасивна участь у конфліктах між батьками, негативні переживання іноді породжують стресові стани, призводять до неврозів, емоційної неврівноваженості, самотності, уповільненого психічного розвитку. Часто батьки самі не розуміють, що негативно впливають на психіку власних дітей, а неадекватну реакцію щодо методів виховання пояснюють «важковиховуваністю» підлітків, шкідливим впливом вулиці [102].

Подібні стосунки свідчать про повне незнання батьками проблем виховання підростаючого покоління, нерозуміння і невміння знайти індивідуальний підхід до кожної окремої конфліктної ситуації, яка виникає в родині. Відсутність консультацій з подібних питань, неуважне ставлення до власних дітей призводить до того, що відсоток психічних хвороб у дитячого населення країни постійно росте, який, у свою чергу, через кілька років проектується на загальний стан психічного здоров’я населення України.

Соціальними й економічними трансформаціями останніх років обумовлене зниження рівня матеріального статку більшості родин, збільшення виробничої і побутової зайнятості дорослих членів родини, тимчасове безробіття батьків, частіше матері, при зміні професії чи місця роботи. Наслідком усього цього є падіння рівня життя родин, тривожна атмосфера в сім’ї, збільшення числа конфліктів у взаєминах, жорстокість до молодших членів родини, як найбільш залежних і беззахисних [181].

Слід зазначити, що, на відміну від насильства і жорстокого відношення, з яким підлітки зіштовхуються на вулиці, у школі, серед одноліток, насильство над ними у родині має більший вплив через свою систематичність і безперервність у часі, а також через те, що його заподіяли близькі люди, з якими в уяві дитини пов’язана його безпека і захист [122].

Першу інформацію про користь факторів здорового способу життя діти чують від батьків. У період дошкільного і молодшого шкільного віку авторитет дорослих настільки високий, що дитина сприймає усі вказівки батьків у вигляді догм. Якщо в родині загальна атмосфера й уклад відповідає проголошеним і діючим правилам, діти діють, як правило, методом наслідування і повторюють режим життя батьків. Це дотримання гігієнічних норм, режиму харчування, рухової активності, відношення до шкідливих звичок. Тому в родинах спортсменів, як правило, діти успадковують і продовжують спортивні захоплення батьків. Однак у сучасних умовах заняття видами спорту не завжди залежить тільки від бажання батьків і дітей, але і від матеріального статусу родини, що впливає на можливість чи неможливість оплати заняття в абонементних групах [105, 108]. Крім цього, відзначалося, що на початку 90-х років знизилася частка внеску сімейного виховання у формування потреб й інтересів підлітків до фізичної культури і спорту. Подібних досліджень наприкінці 1990-х і на початку 2000-х років не проводилося, що зумовлює необхідність вивчення цієї проблеми.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/31791.html