У нас уже 18707 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 


Види вбивств за чинним КК України

Вирішуючи питання про класифікацію вбивств, перш за все потрібно звернути увагу на підстави такої класифікації. На законодавчому рівні підстави поділу вбивств на види не визначаються, хоча сама класифікація звісно ж проведена, більш того – деяким різновидам вбивств присвячені окремі статті кримінального закону. Отже необхідно звернутися до доктринальних підходів визначення підстав класифікації вбивств.

Вчені харківської школи кримінального права поділяють вбивства на види за суб’єктивною стороною, виділяючи при цьому умисні вбивства і вбивство через необережність. Також вони виділяють серед групи умисних вбивств три підгрупи: просте вбивство, вбивство при обтяжуючих обставинах і вбивство при пом’якшуючих обставинах. «За суб’єктивною стороною розрізняють вбивства умисні (статті 115—118) і вбивства через необережність (ст. 119). У свою чергу умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом’якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115) і вчинене за пом’якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство» [51, с. 29].

Такої ж думки дотримується Дідківська Н.А: «Класифікація вбивств, передбачених КК, може здійснюватись за двома критеріями: формою вини (умисні та необережні) та ступенем тяжкості (умисне вбивство без обтяжуючих і без пом’якшуючих обставин, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; умисне вбивство при пом’якшуючих обставинах)» [52, с. 10].

Аналогічний підхід до розподілу вбивств на групи застосовується вченими правниками В.І. Борисовим і В.М. Куцом [53, с. 5 – 6].

Здійснюючи класифікацію умисних вбивств, Шапченко С.Д. і Яценко С.С. наголошують, що вона стосується лише злочинів, передбачених у розділі II Особливої частини КК, і беруть за основу класифікації ступінь тяжкості, розподіляючи умисні вбивства на умисне вбивство без обтяжуючих і без пом’якшуючих обставин, умисні вбивства при обтяжуючих обставинах і умисні вбивства при пом’якшуючих обставинах: «Всі умисні вбивства, відповідальність за які передбачена в розділі II Особливої частини КК, за ступенем тяжкості поділяються на: 1) умисне вбивство без обтяжуючих і без пом’якшуючих обставин (так званий основний склад злочину – ч. 1 ст. 115); б) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (так званий кваліфікований склад злочину – ч. 2 ст. 115); в) умисні вбивства при пом’якшуючих обставинах (так звані привілейовані склади злочинів – ст.ст. 116-118)» [39, с. 219].

На думку інших вчених, підставою класифікації вбивств є поділ за суб’єктивною стороною: «За суб’єктивною стороною злочини проти життя особи по­діляються на такі види: 1) умисні вбивства: а) просте вбивство (ч. 1 ст. 115) – умисне вбивство без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин. До них відносяться вбивства, вчинені в бійці, з помсти, на ґрунті особистих взаємовідносин, зі співчуття, з ревнощів і т.д., якщо при їх здійсненні відсутні ознаки вбивств, передбачені ч. 2 ст. 115 та ст.ст. 116, 117, 118 КК України; б) умисне вбивство, вчинене за обтяжуючих обставин — кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115); в) умисне вбивство, вчинене за пом’якшуючих обставин — привілейоване вбивство, до якого відносяться: умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання; умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини; умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця; 2) вбивство через необережність (ст. 119), яке може бути вчинене як внаслідок злочинної самовпевненості, так і внаслідок злочинної недбалості» [54, c. 118].

В останньому випадку ступінь тяжкості вбивств не вказаний як додатковий критерій класифікації, проте, якщо звернути увагу на зміст зазначеного вище, зрозуміло, що фактично такий критерій також застосовується.

Цікавим є той факт, що розподіл вбивств на вбивство умисне і вбивство через необережність,  а також виділення серед умисних вбивств простого, кваліфікованого і привілейованого, був розроблений ще дореволюційними правниками, і в подальшому сприйнятий теорією радянського кримінального права. Розглянемо, до прикладу, класифікацію вбивств, яка була запропонована вченим Фойницьким І.Я. ще на початку минулого століття: «Уголовно ответственное лишение жизни распадается на неосторожное и умышленное. Последнее, в свою очередь, делится на простое, квалифицированное и привилегированное» [55, с. 33]. Треба зазначити, що І.Я. Фойницький використовував в якості додаткової підстави класифікації вид умислу і психічний стан особи, що вчиняє умисне вбивство. «При этом умысел или 1) возникает и приводится в исполнение под влиянием сильного душевного волнения; или 2) образуется в нормальном и хладнокровном состоянии духа, но выполняется немедленно по его возникновению, так что виновный не имел времени обсудить свою преступную решимость и вдуматься в последствия ее; или, наконец, 3) он не только складывается в нормальном состоянии духа, но и приводится в исполнение по истечении некоторого времени с момента его возникновения, после более или менее тщательной оценки образовавшего в деятеле преступного желания. Первой форме умысла соответствует понятие убийства в запальчивости или раздражении, относящегося к привилегированным видам убийства. Различие между второй и третьей его формами образует различие убийства умышленного (meurtre, Totschlag) и предумышленного (assassinat, Могd)», - писав Фойницький [55, с. 28 – 29].

Варто зазначити, що І.Я. Фойницький розробив ще одну класифікацію умисних вбивств, у підставу якої він поклав специфіку потерпілого (хоча і називав цю підставу по іншому – об’єкт посягання – С.Б). Так, він вказує на батьковбивство; вбивство родича; вбивство осіб, що прирівнюються до родичів; вбивство вагітної жінки; вбивство священика: «Виды убийства, квалифицируемые по объекту суть: 1) отцеубийство; 2) родственное убийство; 3) убийство некоторых лиц, сравниваемых  с  родственниками;  4)  убийство  беременной  женщины;  5) убийство священника при совершении службы Божьей» [55, с. 33].

Також як факультативні критерії класифікації І.Я. Фойницький виділяв спосіб вчинення вбивства і мету діяння. Зокрема, за метою діяння «...выделяется два вида убийства: 1) убийство корыстное 2) убийство для иного преступления» [55, 43]. В свою чергу вбивства з користі поділяються на «...1) убийство, учиненное для ограбления убитого или 2) для получения наследства от него самого или для устранения его от сонаследования, или же 3) вообще для завладения какою-либо собственностью самого убитого или другого лица» [55, с. 43].

Отже, переважна більшість українських науковців, ґрунтуючись на  працях дореволюційних російських вчених та вчених радянського періоду, визначає підставами для здійснення класифікації вбивств два критерії: форму вини та ступінь тяжкості. При цьому другий із вказаних  критеріїв застосовується тільки відносно умисних вбивств, які, за загальним правилом, поділяються на просте умисне вбивство, кваліфіковані умисні вбивства і привілейовані умисні вбивства.

На нашу думку зазначений підхід має окремі вади. По-перше, в жодному джерелі – будь то підручник з кримінального права, коментар до Кримінального кодексу, або робота, присвячена окремо дослідженню вбивств – не проводиться розподіл необережних вбивств на необережні вбивства без обтяжуючих обставин (просте необережне вбивство – ч. 1 ст. 119 КК) та необережне вбивство з обтяжуючими обставинами (кваліфіковане необережне вбивство – ч. 2 ст. 119 КК). Залишається незрозумілим, чому науковці, застосовуючи при класифікації умисних вбивств такий критерій, як ступінь тяжкості, обходять увагою необережні посягання? Відповідь, очевидно, полягає у тому, що КК 1960 р. не передбачав обтяжуючих обставин необережного вбивства, і дослідники «за звичкою» у класифікаціях ведуть мову про «необережне вбивство» в однині. Отже, враховуючи той факт, що чинний кримінальний закон диференціює відповідальність за вбивство через необережність (у ч. 2 ст. 119 КК передбачено кваліфікований вид злочину – вбивство двох або більше осіб – С.Б.), вважаємо, що такий критерій класифікації, як ступінь тяжкості, має застосовуватись і до необережних вбивств.

 

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/183245.html  

Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.