Теоретичні аспекти організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю торговельних підприємств споживчої кооперації

В ринкових умовах актуальною є необхідність проведення досліджень щодо закономірностей і перспектив розвитку споживчої кооперації як соціально-орієнтованої системи. Найбільш важливим в цьому напрямку стає вивчення питань, пов’язаних з проблемою управління конкурентоспро-можністю багатогалузевої діяльності споживчої кооперації, в тому числі продажу товарів в роздрібній торгівлі.

Вирішення цього аспекту слід вважати одним з основних критеріїв, що забезпечують ефективність діяльності споживчої кооперації, оскільки рівень конкурентоспроможності виступає визначальним критерієм результативності її функціонування: від Укоопспілки до сільського споживчого товариства.

Торговельне підприємство системи споживчої кооперації може успішно функціонувати лише за наявності власних конкурентних переваг та раціональної стратегії управління конкурентоспроможністю. При цьому слід врахувати економічний стан розвитку ринку товарів та послуг району, регіону, умови та особливості сегментації, розрахунковий рівень цін, очікуваний рівень конкуренції, перспективні ринки збуту. 

Для підприємств торгівлі споживчої кооперації України система показників, за допомогою яких може здійснюватися управління конкурентоспроможністю, має обов’язково бути пов’язана із загальними завданнями розвитку торговельної галузі, визначеними Стратегією розвитку споживчої кооперації України на 2004 − 2015 рр. [200].

Так, враховуючи значне зниження рівня участі споживчої кооперації у формуванні споживчого ринку країни, а також її роль в обслуговуванні сільського населення, постановою XIX з’їзду споживчої кооперації України від 23 березня 2004 р. було розроблено такі основні напрями розвитку торговельної галузі споживчої кооперації [200]:

− формування ефективних, конкурентоспроможних суб’єктів господ-дарської діяльності;

 − підвищення ролі магазину як ключового елементу торговельної діяльності споживчої кооперації, зміцнення його статусу як центру по роботі з членами-пайовиками споживчих товариств і спілок (рис. 1.2);

− диверсифікація діяльності торговельних підприємств.

Зазначені напрямки конкретизовано в стратегічних завданнях, які передбачають: удосконалення структури торговельної мережі; відкриття торговельних центрів і комплексів у районах і великих сільських населених пунктах; реконструкція і переоснащення торговельних підприємств; оптимізація асортиментної політики;  вдосконалення цінової політики; підвищення якості обслуговування пайовиків та населення, переважно сільського; відновлення дрібно-роздрібної і пересувної мережі та відкриття магазинів вдома для обслуговування населення малих і віддалених сел; використання електронних засобів у процесі обробки інформації; організація торгівлі в кредит, на замовлення, доставка товарів додому; збільшення обсягів торговельної діяльності [200].

На тлі вищезазначеного вагомість нашого наукового дослідження беззаперечна, оскільки має на меті підвищити конкурентний потенціал торговельної галузі споживчої кооперації України.

На нашу думку, конкурентоспроможність торговельного підприємства споживчої кооперації проявляється у процесі господарської діяльності і дозволяє йому за рахунок використання сильних сторін зберігати або покращувати свої позиції в мінливих умовах ринку, у порівнянні з аналогічними показниками конкурентів.

Управління конкурентоспроможністю торговельного підприємства є багатоаспектною категорією, що включає ряд взаємопов’язаних та взаємоузгоджених елементів − інформаційний, управлінський, маркетинговий, фінансовий потенціал тощо.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/183246.html