Быстрый переход к готовым работам
|
Поняття комерційної таємниці та її місце в економічній безпеці підприємстваВолодіння інформацією в сучасних умовах є необхідною складовою ефективної господарської діяльності будь-якого суб’єкта підприємництва. У зв’язку з тим, що перехід до ринкових відносин неминуче призводить до посилення конкуренції між суб’єктами господарювання, рівень конкурентності в значній мірі залежить від уміння захистити свою комерційну інформацію від її неправомірного використання. У підвищенні конкурентоздатності суб’єктів господарювання важливу роль відіграє комерційна таємниця та її захист. Питання охорони права суб’єктів господарювання на комерційну таємницю, захисту від конкурентної розвідки стають все більш важливими внаслідок загострення форм конкурентної боротьби, що часто призводить до неправомірного використання відомостей, що складають комерційну таємницю. Неналежний рівень правового регулювання відносин, пов’язаних з комерційною таємницею, сприяє поширенню комерційного шпигунства, безперешкодного використання окремими особами незаконно отриманих наукомістких технологій, програмних продуктів, маркетингової та іншої конфіденційної економічної інформації. Тому збереження комерційної таємниці, дотримання правового режиму її охорони всіма працівниками підприємства є важливим чинником для забезпечення економічної безпеки підприємства. Недотримання цих правил навіть частиною персоналу може суттєво погіршити результати господарської діяльності, звести нанівець прагнення інших працівників до економічного зростання компанії. Розглядаючи питання комерційної таємниці як об’єкта трудових відносин, потрібно, в першу чергу, зупинитися на загальній характеристиці даного поняття. Взагалі в українській мові під таємницею розуміють все «невідоме, приховане від когось» [1, с. 195]. Тобто, слово «таємниця» можна розглядати у 2-х аспектах: як щось абсолютно невідоме всім та відносно невідоме для широкого кола осіб. Якраз до другого значення дуже близька правова природа комерційної таємниці. Незважаючи на те, що в літературі неодноразово робилися спроби надати визначення поняттю «комерційна таємниця», однозначного погляду на дану правову категорію не існує. Наприклад, в радянські часи даний інститут оцінювався досить критично, панувала думка, що він притаманний лише капіталістичним країнам та є ознакою нехтування правами працівників. Показовим у даному контексті є визначення, яке надано в економічному словнику: це засекречування виробничих, торговельних і фінансових операцій на капіталістичних підприємствах, що охороняється законом. Бажаючи зробити зайвий раз наголос на неправильному розвитку економіки Заходу, додатково зазначено, що капіталісти використовують конфіденційну інформацію, щоб приховати від конкурентів і працівників власних підприємств, а також широкої громадськості характер виробничої політики, спрямованої на одержання надприбутку і зростання експлуатації трудящих. Наприкінці наголошено, що на соціалістичних підприємствах даного явища не існує [2, с. 238]. Взагалі-то такий підхід наукової та практичної школи має пояснення: комерційна таємниця є основою економічної безпеки підприємств саме ринкової економіки та конкурентних відносин, що, звичайно ж, для радянської держави не було характерно. Тому й обстоювалася теза про «експлуатацію трудящих та надприбутки капіталістів». Після розпаду Радянського Союзу та соціалістичної системи господарювання словники та енциклопедії стали надавати інше формулювання, досить часто зупиняючись на якомусь окремому аспекті комерційної таємниці, а не характеризуючи явище в цілому. Часто вказується, що вона є об’єктом цивільних прав (прав інтелектуальної власності), передбачених Цивільним кодексом, з особливим режимом захисту [3, с. 288, 289]. На нашу думку, таке визначення є однобічним, оскільки розкривається зміст виключно як об’єкта цивільних прав, водночас ігнорується її значення для економічної безпеки підприємства. На основі аналізу вітчизняного та західноєвропейського правового досвіду своє власне визначення комерційної таємниці сформулювала Х.Є. Кузнєцова, на думку якої, це інформація конфіденційного характеру, що прямо та безпосередньо пов’язана з підприємницькою діяльністю суб’єктів права на цю діяльність як промислового (індустріального), так і торговельного характеру, або з діяльністю з надання послуг, що має реальну або потенційну економічну цінність та надає перевагу в конкурентній боротьбі через її невизначеність, за розголошення якої настає юридична відповідальність та існує особливий режим її охорони [4, с. 204]. Погоджуємося з думкою щодо доцільності виокремлення осіб, які володіють комерційною таємницею, як суб’єктів підприємницької діяльності, водночас вважаємо дане визначення дещо перенасиченим складними конструкціями, та і підміна деяких термінів (невідомість – невизначеність) не сприятиме обґрунтованості такої позиції. Слушною вважаємо позицію А. Слядневої, яка характеризує комерційну таємницю як вид конфіденційної інформації, різновид інформації з обмеженим доступом [5, с. 41]. Але одночасне вживання термінів «конфіденційна інформація» та «інформація з обмеженим доступом» є по суті тавтологією, адже зрозуміло, що конфіденційною інформацією не можуть бути відомості з відкритим доступом. Поширеним серед науковців є розуміння комерційної таємниці як певного права суб’єкта господарювання, яке він реалізовує відповідно до локальних та центральних нормативних актів. Так, Великий енциклопедичний словник визначає «комерційну таємницю» як право підприємств, компаній, фірми, банку на зберігання в таємниці документів, відомостей, що відбивають їх діяльність [2, с. 610]. В той же час А.Ю. Тихомиров в юридичній енциклопедії характеризує дану категорію як охоронюване законом право підприємства на засекречування (обмежений доступ) виробничих, технологічних, торговельних, фінансових та інших господарських операцій і документації щодо них [6, с. 204]. Підтримують висловлену точку зору автори Економічної енциклопедії, наголошуючи, що комерційна таємниця – це право підприємства, організації, банку на засекречування всіх виробничих, торговельних і фінансових операцій та відповідної документації, що охороняється законодавством [7, с. 795]. На думку М.Г. Лапусти, комерційна таємниця є більш широким та абстрактним явищем, зокрема, правом на свободу підприємництва, захист своїх інтересів у взаємовідносинах з державою та іншими суб’єктами ринкових відносин [8, с. 261]. Значна кількість дослідників, наприклад Д. Баюра [9], Л. Топалова [10], С. Ільяшенко [11, с. 26], А. Бежевець [12], розглядаючи питання комерційної таємниці у своїх статтях та даючи власне визначення, відтворювали норму ст. 30 Закону «Про підприємства в Україні» (діючого на той час), не піддаючи детальному аналізу її зміст, а лише порівнювали з формулюванням інших нормативних актів. Привертає увагу дане авторами «Сучасного економічного словника» визначення комерційної таємниці як певного права підприємств, установ, організацій не розголошувати та зберігати в таємниці відомості про їх виробничу, торговельну, фінансову, науково-технічну діяльність, обумовленого небезпекою нанесення збитку підприємству [13, с. 157]. Схоже бачення у висвітленні даного питання можна зустріти й серед викладачів-юристів. Так, С.Е. Жилінський, поєднуючи комерційну та службову таємницю, зазначає, що це є охоронюване законодавством право індивідуальних підприємців, комерційних і некомерційних організацій на засекречування відомостей про свою виробничу, економічну й фінансову діяльність, які, ставши відомими конкурентам або іншим стороннім особам, можуть завдати матеріальної та (або) моральної шкоди первісним власникам цих відомостей [14, с. 184]. Узагальнюючи ряд вищезазначених тверджень, звертаємо увагу, що всі вони характеризують комерційну таємницю як певне право: «право на засекречування», «право на збереження в таємниці», «право на нерозголошення» тощо. Не поділяємо даного підходу при визначенні наукового поняття через право: акцентуючи, перш за все, увагу на праві на об’єкт, ми підмінюємо категорії комерційної таємниці та права на комерційну таємницю, що не є тотожними. Адже саму комерційну таємницю не можна визначати виключно як право, вона є видом секретної інформації, право на яку має певний суб’єкт господарювання.
Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37878.html
|
|