Концепція формування комплексу теоретичних знань в умовах переходу сталого розвитку

У процесі розроблення концепції формування теоретичних знань з теорії сталого розвитку у майбутніх екологів ми виходили з розуміння «концепції формування теоретичних знань» у вигляді сукупності теоретичних положень, що розкривають як сутність самого процесу розробки змісту освіти для сталого розвитку, так і процесу засвоєння цих знань студентами бакалаврського і магістерського освітньо-кваліфікаційних рівнів. Для розроблення концепції формування теоретичних знань з теорії сталого розвитку необхідно було визначити структуру предметних компетенцій щодо концептуальних положень процесу переходу до сталого розвитку, а також структуру  навчального предмету «Стратегія сталого розвитку» з врахуванням екологічних, економічних і соціальних аспектів сталого розвитку (що відображено в монографії [85, с.210-211]).

До базових положень концепції формування теоретичних знань з теорії сталого розвитку у майбутніх екологів нами включено наступні:

• освіта для сталого розвитку має всі елементи теоретичного знання, такі як поняття, закономірності, принципи, концепцію і теоретичні положення;
• теоретичні положення освіти для сталого розвитку є описовими, а їх структура є багатокомпонентною, пов’язаною як із змістовим, так і з функціональним складовими;
•  формування теоретичних знань в галузі сталого розвитку можливо за умови спеціально організованого процесу навчання, який сприятиме розвитку системного, еколого-орієнтованого мислення у майбутніх фахівців-екологів;
• генералізація навчального матеріалу шляхом переходу від абстрактних понять і уявлень (на рівні ОКР «Бакалавр») до конкретних проектів і планів дій на різних управлінських рівнях (на рівні ОКР «Магістр»), що на нашу думку є найбільш дієвим способом втілення теоретичних положень в систему навчання;
• використання типолого-атрибутивного підходу до створення теоретичних положень освіти для сталого розвитку з метою генералізації навчального матеріалу, що сприятиме відображенню в процесі навчання сучасного наукового рівня наук про довкілля, якість і безпеку життя;
• особливості походження і розвитку теоретичного фундаменту освіти для сталого розвитку відображають загальні закономірності процесу пізнання і можуть бути використані як пізнавальні засоби для його реалізації в навчання через структурування навчального матеріалу;
• орієнтація процесу навчання на врахування особливостей сучасної методології системного підходу сприятиме розвитку особистісних можливостей студентів у навчальному процесі.

Узагальнюючи положення концепції формування у майбутніх екологів теоретичних знань з теорії сталого розвитку можна виокремити в системі навчання необхідність формування:

• теоретико-методологічної основи, яка б ґрунтувалась на аналізі тенденцій походження і розвитку теоретичного пізнання загальних закономірностей процесу розвитку складних соціально-екологічних систем, здатних до самоорганізації і саморозвитку;
• дидактичних принципів структурування змісту базових нормативних навчальних дисциплін «Загальна екологія», «Техноекологія», «Моніторинг довкілля», «Моделювання і прогнозування стану довкілля» і «Стратегія сталого розвитку» з врахуванням аспектів сталого розвитку; 
• педагогічні умови забезпечення інноваційності навчального процесу формування знань в галузі сталого розвитку у майбутніх екологів аграрних ВНЗ.

У Національній програмі «Освіта» акцентовано увагу викладачів на необхідність вдосконалення системи навчання на основі впровадження новітніх педагогічних технологій і оновлення форм, методів і змісту освіти, які б забезпечували особистісний і професійний розвиток студента [343]. При цьому, проблема нераціонального використання сучасних інноваційних педагогічних технологій є однією з найбільш складних в сучасній педагогіці [501, c.229].

Під виразом «педагогічна технологія» ми розуміємо дефініцію, запропоновану ЮНЕСКО [570], як «комплексну методологію розвитку, використання і оцінювання інтегрального процесу навчання,… яка базується на врахуванні можливостей людини і технічних засобів навчання…» [501, c.231]. Не менш влучне визначення педагогічної технології наведено і в посібнику з педагогіки В. Сластьоніна  – «послідовна взаємозв’язана система дій педагога, спрямована на вирішення педагогічних задач або планомірне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого педагогічного процесу» [476, c.231 (курсив і переклад з російської наш – В.М.)].

С.А. Сисоєва зазначає, що педагогічні технології мають забезпечувати здатності до особистісно-професійного розвитку і саморозвитку особистості фахівця і тим самим його професійну і соціальну мобільність, конкурентоспроможність та адаптивність [471].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/40205.html