Концептуальні основи фізичного виховання студентів

Стратегічною метою фізичного виховання в Україні, як свідчать “Державні вимоги до системи фізичного виховання дітей, учнівської і студентської молоді”, є формування фізичного, морального і психологічного здоров’я, усвідомленої потреби у фізичному вдосконаленні, розвиток інтересу і звички до самостійних занять фізкультурою і спортом, набуття знань і вмінь здорового способу життя [1, 43, 155, 157, 169].

Програма з фізичного виховання, яка була затверджена 14 листопада 2003 року Міністерством освіти і науки України для досягнення мети і вирішення завдань фізичного виховання студентів повинна забезпечувати два взаємозалежних змістовних дидактичних компоненти: обов’язковий базовий, що формує основи фізичної культури особистості фахівців відповідного рівня освіти (бакалавр, спеціаліст, магістр) і еклективний, що спирається на базовий і доповнює його з урахуванням професійної фізичної підготовки, індивідуальних мотивів, інтересів і потреб, стану здоров’я. Навчальний матеріал кожного з компонентів реалізується через розділи програми: теоретична підготовка, методична підготовка, фізична підготовка і контроль [150].

В цільовій комплексній програмі “Фізичне виховання – здоров’я нації” [188], в напрямку “Фізичне виховання і фізкультурно-оздоровча робота у навчально-виховній сфері” важливим є комплекс питань, які спрямовані на збільшення обсягу рухової активності, підвищення якості навчального процесу, формування у дітей та молоді потреби зміцнення здоров’я засобами фізичної культури і спорту. Згідно програми фізичне виховання має в комплексі формувати розумові і фізичні якості особистості, удосконалювати фізичну і психічну підготовку на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості [64, 92, 157].

На виконання Цільової комплексної програми “Фізичне виховання – здоров’я нації” і для покращення стану спортивної діяльності у ВНЗ необхідно утворити міжвузівські центри олімпійської підготовки студентів-спортсменів високої кваліфікації. Дані центри сприятимуть у покращенні спортивно-тренувальних занять для студентів-спортсменів та допоможуть у формуванні спортивних команд при ВНЗ, що дасть змогу ВНЗ України демонструвати високі спортивні досягнення на всесвітній Універсіаді.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 49 Про утворення центрів фізичного вдосконалення населення “Спорт для всіх”, з метою створення умов для реалізації права громадян на заняття фізичною культурою і спортом, задоволення їх потреб в оздоровчих послугах за місцем проживання та в місцях масового відпочинку населення, затверджено Положення про Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” [137].

З метою визначення шляхів для вирішення проблем фізичної культури і спорту, які існують на сьогоднішній час, Указом Президента України від 8 листопада 2002 року № 998/2002 “Про додаткові заходи державної підтримки розвитку фізичної культури і спорту в Україні” доручено розробити Національну Доктрину розвитку фізичної культури і спорту [117].

На базі Законів України “Про освіту” [145], “Про фізичну культуру і спорт” [149] було затверджено “Концепцію фізичного виховання в системі освіти України” [146]. Національна система фізичного виховання дітей і молоді в Україні має зв’язок з традиціями народу, його життям, інтересами, моральними цінностями. Як підкреслено в документі, фізичне виховання в навчальних закладах повинно базуватися на принципах індивідуального та особистісного підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм фізичного вдосконалення, безперервності цього процесу, врахування регіональних умов.

У проекті Національної Доктрини розвитку фізичної культури і спорту, винесеному 27 листопада 2003 року рішенням колегії Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту на обговорення, зазначається, що потребує удосконалення програмно-методичне забезпечення навчальних форм фізичного виховання у навчальних закладах. А також зміни критеріїв оцінки студентів з фізичного виховання – відмова від оцінювання за рівнем фізичної підготовленості, надання переваги фіксуванню особистого прогресу відповідних показників, усебічне стимулювання набуття спеціальних знань та рухових здібностей для самостійних занять спортом, підтримка постійного інтересу до них [117].

Основою системи фізичного виховання дітей та молоді є обов'язкові заняття в дошкільних, середніх і вищих навчальних закладах усіх типів і форм власності з предмету “Фізична культура” і навчальної дисципліни “Фізичне виховання” [7]. Їх зміст визначається програмами, які враховують вікові особливості, пов’язані з іншими предметами, що формують особистість в процесі освіти. Формами фізичного виховання дітей і молоді крім основної - уроку (він має науково обґрунтовану структуру, проводиться фахівцями і забезпечує базовий обсяг фізкультурних знань, умінь та навичок) є позаурочні форми: заходи в режимі дня, заняття в секціях, групах загальної фізичної підготовки, лікувальної фізичної культури, а також заняття в спортивних школах, клубах за інтересами, у відділеннях вищих навчальних закладів, регіональних спортивних клубах [9, 11, 14]. Важливою формою є самостійні заняття фізичними вправами [97, 202]. Усі названі форми фізичного виховання учнів змінюються в рамках державної системи.

Організаційною основою системи фізичного виховання є структурні підрозділи Міністерства освіти і науки України. До них належить Комітет фізичного виховання і спорту, підпорядковані йому обласні та міські управління, які опікуються процесом фізичного виховання дітей та молоді, кафедри фізичного виховання і спорту, оздоровчі і спортивні центри, ДЮСШ, СДЮШОР, спортклуби ВНЗ, ліцеїв, училищ, гімназій, загальноосвітніх шкіл [24, 27, 60, 74, 100, 170].

Нормативне забезпечення системи фізичного виховання – це регламентація її Державними тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості населення України, визначення обсягу рекомендованого рухового режиму, мінімальної кількості обов'язкових занять на тиждень, допустимих обсягів річного навантаження учнів і студентів. Критеріями ефективності фізичного виховання дітей і молоді є рівень фізичної підготовленості та показників здоров’я, уміння використовувати основні засоби і форми фізичного виховання, дотримуватися здорового способу життя, відсутність негативних звичок [4, 15, 19, 22, 59, 216].

Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України (затверджені 15.01.1996) є основою нормативних вимог до фізичної підготовленості населення, критерієм фізичного здоров’я, життєдіяльності, здатності до високопродуктивної праці. Наукова основа системи фізичного виховання в країні включає дослідження, які є базовим елементом удосконалення та підвищення професійної підготовки фахівців. Для реалізації фундаментальних досліджень системи фізичного виховання в Україні передбачається утворення банку наукових розробок, виконаних в Україні та інших державах, створення комп’ютерних технологій для розробки індивідуальних фізкультурно-оздоровчих програм, мережі науково-дослідних центрів [41, 121, 122, 167, 177].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/435418.html