Провадження в суді апеляційної та касаційної інстанції

Теоретичні положення стадії апеляційного провадження були розглянути у наукових монографіях М.І. Бажанова, Л.О. Богословської, Ю. М. Грошевого,  О. В. Капліної,  В. Т. Маляренка, О. Г. Шила та ін. [20; 21; 37;  106].

Метою  провадження в суді апеляційної інстанції є перевірка законності та обґрунтованості вироку, ухвали суду, що не набрали законної сили. Суд апеляційної інстанції повинен визначити порушення закону, які були вчинені судом першої інстанції.

Під апеляційним переглядом (від лат. аpelatio – звернення) розуміється форма перегляду судових рішень, що не набрали  законної сили судом вищої інстанції.

Загальні риси провадження в суді апеляційної інстанції є: свобода оскарження  вироку, ухвали суду; специфіка оскарження, яка полягає в оскарженні  процесуального рішення суду першої інстанції; правила недопустимості погіршення правого статусу  засудженого; ревізійні  начала перевірки судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права; оцінка правових обставин, які вказані в апеляційній скарзі; ухвалення судом апеляційної інстанції ухвали або  проголошення  нового вироку. 

Засади процесуальної діяльності стадії апеляційного провадження були розроблені на підставі науково обґрунтованих засад, а саме законності, змагальності, диспозитивності, гласності, незмінність складу суду. Дані засади знайшли своє відображення під час судового провадження  у другій інстанції  стадії кримінального провадження. 

Загальні положення стадії апеляційного провадження можна визначити виходячи з завдань кримінального провадження, які встановлені щодо забезпечення повного, об’єктивного, неупередженого судового розгляду таким чином, щоб жодна особа не була незаконно засуджена. Ці завдання передбачають:

• забезпечення реалізації права на захист; перевірку законності вироку;
• виправдання процесуальних помилок під час застосування норм процесуального або матеріального права;
• захист інтересів обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та недопущення виконання незаконного вироку;
• здійснення процесуального контролю за судом першої інстанції;
• формування однакового застосування процесуального та кримінального закону.

Межі стадії апеляційного провадження  починаються з моменту отримання апеляційної скарги на вирок, ухвалу судді.

Апеляційна інстанція має право виходу за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується правовий статус обвинуваченого. Розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційна інстанція зобов’язана прийняти дані рішення, а саме скласти ухвалу, в якій необхідно вказати результати розгляду апеляційної скарги.

Слід зазначити, що апеляційне провадження  не є обов’язковою стадією кримінального провадження, оскільки якщо вирок  суду може бути не оскарженим і не має правових підстав для судового розгляду у другій інстанції.

Межі стадії апеляційного провадження закінчуються після проголошення ухвали колегіальним судом. Процесуальна дія ухвали починається з моменту її проголошення.

Процесуальний статус сторін, які мають право на подачу апеляційної скарги,  можна визначити з правових підстав участі сторін:

• прокурор;
• обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник – у частині, що стосується інтересів обви­нуваченого;
• обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник – у частині мотивів і підстав виправдання;
• підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
• законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу ви­ховного характеру, в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
• законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
• потерпілий або його законний представник чи представник – у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
• цивільний позивач, його представник або законний представник – у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
• цивільний відповідач або його представник – у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Прокурор має право подати апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, якщо його процесуальна позиція не збігається з вироком, який був ухвалений суддею. Чинне кримінальне процесуальне законодавство встановлює, що  апеляційну скаргу має право подати прокурор, який підтримував обвинувачення у суді першої інстанції, або наглядовий прокурор, який здійснював процесуальне керівництво, контроль та нагляд під час досудового розслідування. Дана новизна  КПК України чітко встановлює процесуальний статус прокурора, який має право  подати апеляційну скаргу. В даному разі є не взагалі прокурор, а конкретна процесуальна сторона.

КПК встановлює статус обвинуваченого та його захисника під час оскарження вироку суду.

Згідно зі ст.ст. 42–43 КПК України процесуальний статус засудженої особи визначений як обвинуваченого, відносно якого вступив у законну силу  обвинувальний вирок суду. До набуття  вироком суду законної сили особа вважається обвинуваченою. Тому він має право на  оскарження вироку шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, через суд, який постановив судове рішення.

Работы можно скачать по ссылке: https://mydisser.com/ru/catalog/view/30227.html