Загальна характеристика провадження щодо перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами

Побудова громадянського суспільства і демократичної, соціальної, правової держави можлива за умови комплексного, системного реформування всіх сфер суспільного життя. Складовою частиною такого реформування є правова реформа – системна програма дій і заходів, спрямована на створення і забезпечення ефективного функціонування правової системи України, яка має охопити більшість правових явищ.

У рамках правової реформи в Україні здійснюється судово – правова. Проведення останньої передбачає реформування судової системи, органів розслідування, прокуратури, юстиції [ 18, С.426 ]. Основною метою судово – правової реформи, згідно з концептуальними документами, є створення системи ефективного державного захисту прав, свобод і інтересів громадян, а також суспільних інтересів, запобігання злочинним проявам і правопорушенням, затвердження режиму законності у діяльності органів влади і посадових осіб, забезпечення конституційного правопорядку. Першочергове місце в системі реформаційних дій повинно відводитись комплексу різнопланових заходів щодо удосконалення системи правосуддя та судової влади. Пріоритетність цих перетворень обумовлена місцем, роллю та значенням судової гілки влади у сучасній доктрині правової держави, її визначальним впливом на дотримання прав і свобод людини у  суспільстві, забезпечення правопорядку та ефективності реалізації владних повноважень всіма державними інституціями.

Мету нового етапу судової реформи А.Й.Осетинський вбачає у створенні умов, які гарантуватимуть максимальну реалізацію права на судовий захист, забезпечать доступність, ефективність, справедливість правосуддя та реальне втілення принципу верховенства права [101, С.106 ].

Величезну роль у цьому напрямку може відіграти Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, яку було затверджено Указом Президента України 10 травня 2006 року [ 27,С.13 ].

Цивільне процесуальне законодавство поступово реформується. Воно звільняється від положень, які знецінювали людину, обмежували її право на справедливий і неупереджений суд. Український цивільний процес стає більш демократичним. Зміни, що відбуваються у цивільному процесуальному законодавстві, торкаються також і інституту перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами,  як і перегляд в апеляційному та касаційному провадженнях, є одним із способів перевірки правильності вирішення справи.

Неможливе глибоке та всебічне дослідження теми дисертаційної роботи без проведення аналізу відповідної літературної та джерельної бази.

Передусім, необхідно виходити з тієї методологічної передумови, що всі джерела, які  стосуються проблематики дисертаційного дослідження, умовно можна поділити на дві групи: 1) нормативний матеріал; 2) наукові дослідження у галузі цивільного процесуального права, насамперед, ті, що стосуються перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. В основу дослідження можна покласти „предметний” критерій, за яким джерельна база може бути згрупована таким чином: 1) праці, що стосуються основних засад цивільного судочинства, у тому числі в історичному аспекті, підручники, навчальні посібники, довідкові видання, тощо, які містять інформацію з питань дисертаційного дослідження; 2) праці, що стосуються власне питань перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Наукові дослідження за  „географічним” критерієм можуть бути також систематизовані і об’єднані у такі групи: 1) праці вітчизняних науковців; 2) праці російських науковців; 3) праці науковців інших країн. Виокремлення праць вітчизняних науковців є природним, оскільки, передусім, важливо з’ясувати стан вивчення проблеми у вітчизняній літературі. Цікавими є дослідження російських науковців, оскільки тривалий період спільної історії, а також подібні процеси, що відбуваються у Росії після розпаду СРСР, зумовлюють доцільність окремого їх розгляду з метою порівняння стану відповідних досліджень у цій країні. Нарешті, об’єднання в одну групу усіх інших досліджень, що провадились з аналогічної проблематики, можливе у зв’язку з тим, що дозволяє скласти враження про розмаїття досліджень та поглядів на цю тему.

Інститут перегляду цивільних справ у зв’язку з нововиявленими обставинами давно відомий в цивільному процесуальному праві.  Судова реформа 1864 р.  значно змінила судову систему Росії. Було запроваджено принцип двох інстанцій. Судами першої інстанції були мирові та окружні суди. Другою інстанцією були апеляційні суди [ 42,С.31]. Рішення суду другої інстанції були остаточними і їх можна було оскаржити виключно у надзвичайному порядку. Статутом цивільного судочинства 1864 року [28, С.407 - 470 ] передбачалося дві форми перегляду судових рішень. В основу було покладено таку властивість судового рішення як набрання законної сили. В апеляційному порядку переглядались рішення, що не набрали законної сили. Апеляцією або апеляційною скаргою називали вимогу, що подавалась стороною про перевирішення справи у зв’язку з неправильністю рішення окружного суду, постановленого на користь протилежної сторони [46, С.369]. Метою апеляції була можливість повторного розгляду справи по суті в цілому або в частині судовою палатою (ст.ст.772 -774 Статуту). Стосовно рішень, що набрали законної сили ставилося питання про скасування рішення у формі: 1) вимоги про касацію рішення; 2) вимоги про перегляд рішення; 3) вимоги від осіб, що не брали участі у розгляді справи ( ст.792 Статуту). Вимогою про скасування рішення називалась вимога, що подавалась до цивільного касаційного департаменту Сенату про „знищення” рішення судової палати та про передачу справи для нового розгляду в іншу палату або в інший департамент тієї ж палати [ 46, С.374 ]. Слід зазначити, що підставами для подання касації були порушення норм матеріального або процесуального права (п.п.2,3 ст.793 Статуту). Вимога про перегляд рішення допускалась у трьох випадках: 1) в разі відкриття нових обставин; 2) в разі встановлення підробки актів, на підставі яких ґрунтувалось рішення; 3) в разі постановлення рішення палатою у відсутності відповідача, місце проживання якого не було зазначено позивачем ( ст.794 Статуту).

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/27709.html