---

Правова природа групового позову в господарському судочинстві

Дослідження питань групового позову в господарському процесі представляється актуальним у зв'язку з відсутністю чіткого визначення даного терміну у теорії господарського процесуального права.

Основною ознакою групового позову є здатність захистити порушені права та інтереси не тільки однієї особи, а цілої групи осіб. Вказана конструкція завжди передбачає захист приватноправового інтересу. Зазвичай завданням процедури будь-якого групового позову є економія коштів сторін і держави з ведення процесу, оскільки тотожні предмет і підстава позову, склад господарського правопорушення.

Оскільки в самій назві «груповий позов» міститься прояв множинності учасників процесу, то автор вважає беззаперечним віднесення групових позовів до процесуальної множинності.

Процесуальна множинність (процесуальна співучасть) – це участь в одному і тому самому процесі кількох позивачів (або відповідачів), право вимоги (або обов’язки) яких не виключають одне одного [1, с.35].

Для визначення правової природи групового позову необхідно визначити його місце серед видів процесуальної множинності.

Розвиток концепції основних прав і свобод людини та громадянина призвів до того, що на законодавчому рівні після закінчення Другої світової війни та об'єднання держав в Організацію Об'єднаних Націй почали закріплюватися так звані права третього покоління, до яких відносяться колективні (солідарні) права людини (право на мир, безпеку, право на незалежність народів, право на здорове навколишнє середовище, право на соціальний і економічний розвиток людини та людства в цілому й інш.). Визнання та проголошення на міжнародному рівні колективних прав зумовило необхідність створення ефективних і дієвих механізмів їх забезпечення [2, c.96-97].

Дійсно, правові відносини в суспільстві на сучасному етапі розвитку стали різноманітними та багатосуб'єктними. Множинність у матеріальних правовідносинах може і повинна переходити в процесуальну множинність на стадії подачі позовної заяви. Проаналізуємо різні види множинності.

Найпоширеніший інститут процесуальної множинності – співучасть.

Дійсно, відповідно до ст. 23 ГПК України позов може бути пред'явлений кількома позивачами до декількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає у судовому процесі самостійно [3, c.323-325].

У зв'язку з цим у літературі процесуальна співучасть зазвичай визначається як обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в господарському процесі на підставі наявності загального права або загального обов'язку [4, c.57].

Тобто, при співучасті в одному процесі бере участь кілька позивачів або відповідачів, вимоги яких не виключають одне одного та засновані на матеріальних правовідносинах, що виникли до процесу. Це положення підтверджувалося роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»: «... позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або наданими доказами» [5]. Проте вказане роз'яснення втратило чинність 26.12.2011 р. у зв’язку з прийняттям Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18. На жаль, в новій редакції вказане положення не знайшло свого відображення, що представляється невірним, оскільки за принципами співучасті можуть бути об’єднані не всі вимоги сторін, а лише пов'язані між собою підставою виникнення або наданими доказами.

Виділяють такі види співучасті [6, c.25]:

- активна співучасть – кілька позивачів пред'являють позов до одного відповідача. Наприклад, активна співучасть буде мати місце у випадку пред'явлення позову декількома довірителями, які вимагають від одного свого представника солідарного відшкодування збитків і моральної шкоди, завданої їм у зв'язку з укладенням угоди не в їхніх інтересах (ст. 232 ЦК України);

- пасивна співучасть – один позивач пред'являє позов до кількох відповідачів. Наприклад, пасивна співучасть буде мати місце у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою: боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК України);

- змішана співучасть – кілька позивачів пред'являють позов до кількох відповідачів. Прикладом змішаної співучасті може служити позов про звільнення з-під арешту (виключення з опису) спільного майна (тобто майна, що перебуває у спільній частковій власності). Співпозивачами в такій справі можуть виступати співзасновники підприємства (співвласники арештованого майна), а співвідповідачами – боржник, за боргами якого описане майно, і стягувач, тобто особа, на користь якої описане майно (вказані ситуації часто зустрічаються у справах про банкрутство).

За ступенем обов'язковості процесуальна співучасть буває [7, c.109]:

- обов'язковою – коли характер спірних матеріальних правовідносин такий, що питання щодо прав та обов'язків одного із суб'єктів неможливо вирішити без залучення до справи інших суб'єктів цих правовідносин;

- факультативною – коли немає обов'язкової множинності суб'єктів.

Чинний ГПК України не визначає підстав настання обов'язкової або факультативної співучасті, хоча зі змісту ст. 58 Кодексу можна зробити висновок, що мова йде про факультативну співучасть за наявності однорідних вимог.

Також ГПК України не дає визначення поняття «співучасть», а лише встановлює можливість подачі позовних вимог про захист кількох позивачів до декількох відповідачів.

Слід визнати, що в судовій практиці розглядається значна кількість справ із множинністю осіб на стороні позивача або відповідача. Інститут співучасті застосовується досить широко у правовідносинах про визнання боржника неплатоспроможним, кредитних відносинах тощо.

Більш детальне закріплення поняття співучасті можна побачити в господарському процесуальному законодавстві Республіки Білорусь, яке чітко визначає підстави, за яких допускається співучасть. Зокрема, згідно зі ст. 60 ГПК Республіки Білорусь процесуальна співучасть можлива, якщо:

- предметом спору є спільні для осіб, які беруть участь у справі, права або обов'язки;

- права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, мають загальні фактичні і правові підстави;

- предметом спору є однорідні права й обов'язки осіб-учасників справи, що мають однакові фактичні та правові підстави [8, c.52].

Даний перелік підстав є обґрунтованим, але, як нам здається, досить вказати на можливість процесуальної співучасті, якщо «права й обов'язки осіб, які беруть участь у справі, мають загальні фактичні та правові підстави». Вважаємо, що інші ознаки співучасті випливають з цього положення і не є необхідними.

 

 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37265.html