Звільнення від покарання у кримінальному законодавстві зарубіжних держав

Дослідження кримінального законодавства зарубіжних країн, на наш погляд, повинно базуватися на розумінні специфіки їхніх правових систем.

У загальній теорії права під правовою системою розуміють поняття, яке характеризує сукупність усіх правових явищ дійсності з точки зору вираження їхньої цілісності і взаємозв’язку. Структура правової системи складається із статичних і динамічних елементів [46 , с. 211].

Одна з найпопулярніших у юрисприденції класифікація правових сімей визначена відомим компаративістом Рене Давидом. За його баченням слід виокремлювати такі типи правових сімей: система загального права, романо-германська, соціалістична система і система релігійного та традиційного права [122, с. 231]. До романо-германської правової сім’ї здебільшого відносять держави континентальної Європи та пострадянські країни, серед яких Україна намагається забезпечити відповідність вітчизняного законодавства до світивих стандартів для забезпечення євроінтеграційного процесу.

Права і свободи людини та їх законодавче забезпечення і кримінально-правова охорона, міжнародні прагнення, особливо курс на євроінтеграцію, та зобов’язання України обумовлюють не тільки науковий, а й прагматичний інтерес до стану та перспектив кримінального законодавства зарубіжних держав, а особливо країн континентальної Європи [193, с. 9].

На сьогодні для кожної держави особливо актуальним є питання створення її якісного права. Для цього слід, зокрема, використовувати результати порівняльно-правових досліджень щодо елементів правової системи. Тому вкрай необхідним для порівняльного правознавства є вивчення права інших держав з огляду на численні міжнародні зв’язки, юридичні угоди, а також уніфікацію права [18, с. 134].

Відомий французький юрист Марк Ансель відзначив, що вивчення зарубіжного законодавства відкриває перед юристом нові горизонти, дає можливість краще зрозуміти право своєї держави, оскільки специфічні риси цього права особливо чітко виявляються у порівнянні з іншими правовими системами. Порівняння здатне озброїти ідеями та аргументами, які не можливо отримати навіть при дуже доброму знанні свого права [5, с. 38].

Аналіз зарубіжного досвіду протидії злочинності доводить, що в даний час принципи гуманізму і справедливості все більше і більше визначають стратегію кримінальної політики більшості сучасних демократичних держав. Для розвиненої їх частини загальною є тенденція щодо зменшення кількості вироків, пов’заних з реальним позбавленням волі, прагнення замінити карні заходиі превентивними, поліпшити становище засуджених у місцях відбування покарання, мінімізувати кількість неповнолітніх і жінок, які відбувають покарання у пенітенціарних установах.

При цьому слід врахувати, що існує очевидна відмінність між континентальною (європейською) і англо-саксонськоюмоделями кримінально-правового рагування на вчинення злочину.  Якщо перша з них більшою мірою орієнтована на запобігання злочинам і можливу гуманізацію пенітенціарної системи, то в другій системі продовжують застосовуватися тривалі терміни ув’язнення і суворі міри покарання за злочини починаючи з їх середньої тяжкості, а також широке застосування довічного ув’язнення за тяжкі злочини.

У зарубіжному праві існують кримінально-правові інститути, що дозволяють реально не застосовувати передбачений за вчинення злочину покарання, а за наявності певних умов замінювати його заходами кримінально-правового характеру. До таких інститутів можна віднести інститут пробації, інститути умовного засудження та умовного (безумовного) звільнення від покарання.

Інститут пробації до теперішнього часу існує в багатьох зарубіжних країнах, включаючи Англію , США та Францію. Однак якщо в Англії і США даний інститут функціонує протягом багатьох десятиліть, то для країн континентальної правової системи він є відносно новим.

Пробація - це умовне невиконання призначеного покарання або умовне непризначення покарання з поміщенням засудженого на певний термін під індивідуальний нагляд спеціального посадової особи (агента, помічника, уповноваженого з пробації). Останній здійснює контроль за поведінкою піднаглядного, виконанням ним певних обов'язків та умов пробації і забезпечує проведення виправного курсу. Як правило , пробація передбачає дотримання наступних умов: невчинення нових злочинів і виконання обов'язків , спеціально визначених судом у вироку. До їх числа відносяться: пройти відповідний курс лікування, продовжити професійне навчання, утримуватися від відвідування заборонених судом місць (розважальних закладів, казино, тощо), не володіти вогнепальною і (або) іншою зброєю, відшкодувати заподіяну шкоду, повідомляти суду про будь-яку зміну місця проживання і роботи, з'являтися до суду за викликом агента з пробації і т.д. У разі дотримання цих умов правовими наслідками пробації є повне звільнення від покарання за скоєний злочин і відсутність судимості як певних правообмежень, які є наслідком засудження за злочин [175].

В інших державах подібні норми частіше називають «альтернативними заходами» і відносять до них примиренням з потерпілим, добровільне відшкодування збитків, закриття кримінального провадження за недоцільністю зважаючи на похилий вік виконавця, а також з причини родинних зв’язків між виконавцем та потерпілим, тощо.

Підвищений інтерес законодавців багатьох зарубіжних держав до проблеми «альтернативних заходів» пов’язаний, щонайменше, з двома обставинами: по-перше, в усіх країнах відзначається певний відхід від класичного напряму в кримінальному праві з його визнанням жорсткого зв’язку між злочином і покаранням; по-друге, розвиток соціологічних методів вивчення правосуддя показав як позитивні, так і негативні сторони такого державного устрою. Зокрема, тема «альтернативних заходів» обговорювалась в Гельсінкі в рамках підготовчого семінару до VII Конгресу ООН з попередження злочинності та поводження із злочинцями  року.

Висновки, яких дійшли учасники обговорення, можна підсумувати таким чином: діяльність системи органів кримінальної юстиції має обмежені можливості; в ряді випадків зайве втручання цієї системи в приватні стосунки, як і зайва криміналізація, тягне несприятливі для суспільства наслідки; діяльність системи кримінальної юстиції вимагає занадто великих матеріальних і кадрових ресурсів, тому недоцільно використовувати її у тих випадках, коли можна обійтися застосуванням альтернативних заходів [62, с. 45].

Система «альтернативних заходів», що застосовуються в даний час у зарубіжних країнах, досить різноманітна. Насамперед, ці заходи розраховані на неповнолітніх, щодо яких на VII Конгресі ООН з питань попередження злочинності та поводження із злочинцями (Пекін, 1985 р.) прийнято спеціальну рекомендацію: «При розгляді кримінальних проваджень щодо неповнолітніх слід по можливості не вдаватися до офіційного його розгляду  компетентним органом влади. Поліція, прокуратура або інші органи, які ведуть провадження щодо неповнолітніх, повинні бути уповажені приймати рішення по таких провадженнях на власний розсуд без проведення офіційного розгляду провадження» [155].

Що стосується дорослих, найбільш поширеними в зарубіжному законодавстві «альтернативними заходами» є різноманітні види примирення. Для сучасного європейського кримінального законодавства характерна тенденція до введення норм про добровільну або призначену компенсацію потерпілому, яка може  слугувати підставою для звільнення від покарання. Такі норми є в КК Австрії, Німеччини, Швеції, Швейцарії, Австралії, Нідерландів тощо. Аналогічний підхід часто застосовується в судовій практиці Німеччини, Франції, Англії, США, як і в низці інших зарубіжних держав [189, с. 78].

В Англії інститут пробації з’явився в 1887 році у зв’язку з прийняттям Закону " Про випробування вперше засуджених". Завдяки виданим пізніше нормативним актам (Закон "Про випробування злочинців " 1907 р., " Правила про пробації" 1965 р., Закон про повноваження кримінальних судів 1973 р., Закон про кримінальну юстицію 1991 р.) цей інститут в англійському кримінальному праві сформувався досить повно.

За Законом про кримінальну юстицію 1991 суд, що розглядає справу особи за звинуваченням у злочині, покарання за який точно не визначено в законі, може видати наказ про пробації. При цьому повинні враховуватися обставини вчинення злочину, особу злочинця, доцільність призначення пробації . Так , за Законом 1991 видання наказу про пробації можливо в тому випадку, коли суд дійде висновку про те, що нагляд за злочинцем з боку чиновника пробації " бажаний" для ресоціалізації винного, або для захисту суспільства, або для попередження вчинення ним нового злочину. Випробувальний термін, протягом якого засуджений повинен перебувати в режимі пробації , становить від шести місяців до трьох років. У наказі про пробацію можуть бути встановлені вимоги до поведінки засудженого для "забезпечення його хорошої поведінки та попередження вчинення нового злочину " ( про місце проживання , інші вимоги на розсуд суду).

Наказ про пробацію може бути виданий тільки в тому випадку , коли підсудний висловить готовність підкоритися цим вимогам. Суд повинен роз'яснити йому наслідки невиконання встановлених у вироку вимог або вчинення нового злочину. У разі незгоди підсудного він може бути підданий більш суворим заходам (включаючи ув'язнення) [175]. Взагалі для консервативної англійської судової систем и велике значення мають такі аспекти, як поважність віку, проходження, належність до певної політичної організації та бездоганне додержання норм загального права. Це спричиняється до серйозної конфронтації між світоглдом суддівства й новітніми соціальними тенденціями. Загальне право за своєю природою є індивідуалістичним, воно обстоює свободу і право людей поводитися так, як вони вважають за потрібне, але в дозволених законом межах [197, с. 77].

У будь-який період пробації суддя, який отримав інформацію про порушення засудженим пропонованих вимог може повісткою викликати його або навіть видати наказ про арешт. Наслідками недотримання умов пробації в даному випадку можуть бути: штраф; покладання обов'язку надання безкоштовних послуг суспільству; призначення покарання за злочин, у зв'язку з вчиненням якого була надана пробація. У разі вчинення нового злочину суд має право призначити покарання і за новий, і за колишній злочин.

З англійського права можлива заміна пробації умовним звільненням. Якщо суд вирішить, що пробація більше недоцільна, він може видати наказ про звільнення засудженого під умовою невчинення ним нового злочину до закінчення терміну пробації .

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37452.html