У нас уже 18719 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 


Відмежування засудження без призначення покарання від споріднених кримінально-правових явищ

Розпочинаючи відмежування засудження особи без призначення покарання від споріднених кримінально-правових явищ відзначимо, що з огляду на детальне дослідження нами його сутності та змісту у попередніх підрозділах дисертації, основну увагу ми приділятимемо характеристиці ознак споріднених із таким засудженням кримінально-правових явищ. До споріднених засудженню без призначення покарання явищ нами віднесено звільнення від відбування покарання, корегування покарання та звільнення від кримінальної відповідальності. З цього приводу О.О. Дудоров, зазначив, що ці кримінально-правові інститути відрізняються, зокрема, за підставами, умовами та кримінально-процесуальними особливостями застосування [117, с.124].

         Одним із найближчих за змістом до засудження без призначення покарання явищ вважається звільнення особи від відбування покарання. Про це, зокрема, свідчить той факт, що всі норми, які їх репрезентують, розміщені в Розділі ХІІ Загальної частини Кримінального кодексу України «Звільнення від покарання та його відбування». Об’єднує їх і те, що порівнювані кримінально-правові явища є виявом кримінальної відповідальності, у ході застосування якої судом ухвалюється обвинувальний вирок. Зазначена «спорідненість» приводить дослідників проблеми до різних висновків стосовно кримінально-правової природи цих явищ, їх сутності та змісту, а у правозастосовців така спорідненість створює плутанину, нездатність встановити різницю між ними.

         Отже, привід для розмежування зазначених феноменів очевидний – необхідно терміново позбутись плутанини у теоретичному розумінні сутності цих явищ та уніфікації застосування відповідних кримінально-правових норм на практиці. Спробуємо розібратись у ситуації, що склалась. Для цього застосуємо порівняльно-правовий метод, що дасть змогу відмежувати досліджувані явища. Відмежування здійснюватиметься шляхом послідовного надання кримінально-правової характеристики звільнення від відбування покарання, порівнюючи кожний з його елементів з аналогічними ознаками засудження особи без призначення покарання.

         Для проведення наміченого нами розмежування, перш за все, слід встановити кримінально-правову природу звільнення від відбування покарання. У сучасній вітчизняній науці існують два підходи щодо розуміння природи звільнення від відбування покарання. Переважає ставлення до нього як до самостійної форми кримінальної відповідальності. Щоправда, частіше у відповідних джерелах ідеться не про форми самої відповідальності, а про форми її реалізації, що не зовсім адекватно відображає стан справ, на що звертається увага фахівців [92]. Ми також виходимо з переконання, що форми має як відповідальність, так і її реалізація. У нашому дослідженні мова інтиме не про форми її реалізації, про форми саме відповідальності.

         Щодо сутності звільнення від відбування покарання зауважимо, що вона полягає у відмові від реалізації призначеного засудженій за вчинення злочину особі покарання, повністю чи у визначеній частині. З деякими термінологічними відмінностями саме таке визначення цієї форми кримінальної  відповідальності міститься в наукових публікаціях на зазначену тему. Вочевидь, сутність засудження без призначення покарання зовсім інша, зміст такого засудження полягає у відмові від самого визначення покарання у вироку суду.

         Виходячи із природи самої кримінальної відповідальності, формою якої є звільнення від відбування покарання, її зміст становлять: а) засудження особи, яка вчинила злочин, обвинувальним вироком суду; б) визначення у цьому вироку виду і розміру обмеження чи позбавлення її певних прав (покарання); в) наявність судового рішення про недоцільність чи неможливість відбування всього чи частини призначеного покарання.

         Далі розмежування двох зазначених явищ буде здійснюватися шляхом порівняння кримінально-правового складу їх застосування. За аналогією з засудженням без призначення покарання до юридичного складу звільнення від відбування покарання включимо передумову, підставу та умови. Раніше нами зазначалося, що доцільно виокремлювати три ознаки такого складу: передумови, підстави та умови застосування цієї форми відповідальності.

         Передумовою звільнення від відбування покарання ми вважаємо факт призначення особі покарання за вчинений нею злочин, відображений у обвинувальному вироку суду. Підставою такого звільнення є причина доцільності чи необхідності його здійснення. Умови звільнення від відбування покарання – це додаткові обставини, без яких не спрацює підстава, навіть якщо є передумова такого звільнення. Тобто засуджена до певного покарання особа не зможе реально звільнитись від відбування призначеного їй покарання без додаткових чітко визначених законом вимог, які й слід вважати умовами такого звільнення.

         Як бачимо, за всіма елементами кримінально-правового складу зазначених форм кримінальної відповідальності вони (форми) не співпадають, що означає наявність відмінності між ними і за цим показником їх кримінально-правової характеристики.

         Для більш глибокого розмежування зазначених форм кримінальної відповідальності доцільно порівняти їх і за існуючими видами. Щодо видів звільнення від відбування призначеного покарання в теорії висловлено різні думки. Зазначимо, що поділ такого звільнення на види завжди ґрунтується на певних критеріях. Так, залежно від того, правом чи обов’язком суду є звільнення особи від відбування покарання, виокремлюють:

         а) обов’язкові види звільнення – ті, за яких суд зобов’язаний звільнити особу від відбування покарання. До них належать випадки, коли в Кримінальному кодексі України імперативно вказується, що особа звільняється від відбування покарання. Фактично це має місце, наприклад, у разі засудження за діяння, караність якого законом усунено (ч. 2 ст. 74 КК України); закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК України) або коли особа під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними (ч. 1 ст. 84 КК України);

         б) факультативні види звільнення від відбування покарання – ті, за яких суд має право, але не зобов’язаний звільнити особу від призначеного покарання. До них належать випадки, коли в законі вказується, що певна особа може бути звільнена від відбування покарання. Наприклад, до таких видів звільнення слід відносити, передбачені статтями 75, 79 Кримінального кодексу України, тощо;

         Залежно від того, чи висуваються певні умови щодо подальшої поведінки особи, звільненої від відбування покарання, виокремлюють:

         а) умовні (чи неостаточні) види звільнення – ті, за яких щодо подальшої поведінки особи впродовж визначеного строку висунуто певні умови, виконання яких впливає на остаточність такого звільнення. Зокрема, до них належать випадки, передбачені статтями 75, 79 та 81 КК України;

         б) безумовні (чи остаточні) види звільнення – ті, за яких жодних вимог щодо подальшої поведінки особи не висунуто і звільнення від відбування покарання стає остаточним з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням. До них належать, наприклад, випадки, передбачені у ч. 2 ст. 74, у статтях 80 та 82, ч. 3 ст. 84 КК України.

         Одним із дискусійних аспектів проблеми є визначення правової природи звільнення від відбування покарання, передбаченого ч. 2 ст. 74 Кримінального кодексу України. В ній ідеться про те, що у разі усунення караності діяння, за вчинення якого особу засуджено, вона підлягає негайному звільненню від призначеного покарання. Незважаючи на те, що в законі прямо говориться про призначене покарання, в літературі зустрічаються твердження, що це – звільнення від покарання, а не від його відбування. З таким висновком погодитись важко. Якщо вироком суду покарання призначено, його незастосування через декриміналізацію діяння слід вважати звільненням від відбування призначеного покарання, а не від покарання, яке слід розуміти як засудження особи без призначення покарання.

         Як відомо, будь-яке складне явище розподіляється на види в залежності від певного критерію. За таким із них, як законодавче визначення звільнення від відбування покарання, ми вважаємо за необхідне назвати наступні:

         1) звільнення від відбування покарання з випробуванням;

         2) звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років;

         3) звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку;

         4) умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання;

         5) звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

         6) звільнення від відбування покарання через хворобу;

         7) звільнення від відбування покарання на підставі актів амністії та помилування.

         Завершити розмежування звільнення від відбування покарання та засудження без призначення покарання слід порівнянням такої складової їх кримінально-правової характеристики, як кримінально-правові наслідки їх застосування. Наслідки звільнення від відбування покарання поділяються на позитивні та негативні для звільненої особи. На відміну від звільнення від відбування покарання, наслідком засудження особи без призначення покарання є виключно позитивними – ненастання судимості на підставі ч. 3 ст. 88 КК України. Отже, і за наслідками застосування порівнюваних кримінально-правових засобів прослідковується очевидна відмінність між ними.

         Таким чином, абсолютна більшість показників кримінально-правової характеристики звільнення від відбування покарання та засудження без призначення покарання демонструють майже стовідсоткову відмінність між ними. Виключення складає лише один з ознак - кримінально-правова природа цих явищ: обидва є формами кримінальної відповідальності.

         В арсеналі сучасного кримінального права, як зазначалося вище, є не лише кримінальна відповідальність, а й інші заходи кримінально-правового реагування на вчинення злочинів. Прикладом цього є наявність у Загальній частині Кримінальному кодексу України самостійного Розділ ІХ «Звільнення від кримінальної відповідальності». Оскільки правову природу цього явища до кінця не з’ясовано, а також з огляду на те, що дехто із фахівців включає таке звільнення до змісту самої кримінальної відповідальності, інші вказують, що «звільнення від кримінальної відповідальності завжди охоплює і звільнення від покарання, оскільки покарання необхідно розглядати як одну з форм реалізації кримінальної відповідальності» [50, с. 43] є підстави для детальнішого розгляду цієї проблеми.

 

 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37452.html  

Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.