Категоріально-понятійний аналіз проблеми дослідження

Аналіз базових категорій дослідження проблеми підготовки майбутніх учителів до  формування толерантності учнів початкової школи виявляється, на нашу думку, досить складним з огляду на те, що базові категорії належать до методологічного апарату кількох наукових галузей – філософії (етики), психології, культурології, соціології, педагогіки, зокрема професійної. Тому й аналіз кожної з категорій передбачає звернення до методологічного апарату кількох гуманітарних наук.

Провідною категорією нашого дослідження є толерантність. Увага до категорії толерантності випливає з загального процесу дослідження гуманності, який розпочався ще в часи античної філософії. Проте означена проблема розроблялася переважно у філософському та культурологічному аспекті.

Уперше питання толерантності в психолого-педагогічному аспекті порушив М. Бубер [65, с. 25-167], який виділив низку важливих якостей толерантності, охарактеризував зв’язок толерантності з життєдіяльністю людей у малих групах, виявив риси толерантної та інтолерантної особистості. Поступово виникла необхідність створення нового напряму в педагогічній науці – педагогіки толерантності.

Протилежне за своєю сутністю  поняття толерантності – інтолерантність – (лат. Intolerans) нетерпимість [104, с. 184]. Префікс ін  у цьому контексті використовується на позначення заперечення, відсутності чогось або проникнення в щось [108]. Отже, можемо констатувати, що термін “толерантність” виник у минулому тисячолітті, що передувало  підписанню Нантського едикту, коли протестанти й католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цьому передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії – Варфоломіївська. За останні десятиліття поняття “толерантність” стало міжнародним терміном, одним із найважливіших ключових слів у світовій проблематиці. У його сутності закладено сприйняття людства як єдності, де кожний залежить від усіх і всі – від кожного [239, с. 16].

У російську педагогічну науку термін “толерантність” уперше було введено у 1995 р. етнологом, директором Інституту етнології і антропології РАН В. Тишковим. Він сформулював поняття “толерантність” як особливий соціально-духовний феномен і визначив завдання та стратегію культивування цього явища в суспільстві: “Толерантність знаходить своє вираження в двох основних сферах: на психологічному рівні – як внутрішня установка і відносини особистості та колективу, на політичному рівні – як дія або здійснювана норма. Як установка толерантність повинна носити характер добровільного індивідуального вибору; вона не нав’язується, а набувається через виховання, інформацію і особистий життєвий досвід. Як дія, толерантність – це активна позиція самообмеження та націленого невтручання, це добровільна згода на взаємну терпимість різних суб’єктів, єдиних у протистоянні. Толерантність у політичній дії має на меті або не помічати (ігнорувати), або стверджувати переваги однієї із сторін шляхом переконання, дискусії і завойовування через аргументацію і демократичну процедуру великої кількості прибічників. Толерантна установка і дія можуть не збігатися в своїх проявах на рівні окремої особистості” [323, с. 259].

Водночас, детально охарактеризувавши структурні елементи явища толерантності загалом і позначивши основні функціональні завдання її дослідження, В. Тишков, на жаль, не дав визначення сутності цього терміну в наукових словниках. Однак, у словнику іншомовних слів “толерантність” (від лат. tolerantia – терпіння) визначається як, по-перше, здатність організму переносити несприятливий вплив якої-небудь речовини або отрути, по-друге, як терпимість, поблажливість до кого-небудь, до чого-небудь [299, с. 610]. Новий англо-російський словник “tolerant” визначає як терпимий, терпимість, а дієслово “toleratе” – як терпіти, допускати, дозволяти [241, с. 761]. Двотомний німецько-російський словник “tolerant” лаконічно позначає як терпимий (до чужої думки і т. ін) [238, с. 843]. Найбільш поширену характеристику толерантності вміщено у французько-російському словнику, де це поняття перекладається як терпимість, віротерпимість, поблажливість [336, с. 979].

У словнику В. Даля поняття “терпимість” трактується як якість чи властивість, здібність щось чи когось терпіти “тільки із милосердя” [108]. Подібно трактується це поняття і в більшості сучасних словників. Так,  “Сучасний словник іноземних слів” пояснює поняття “толерантність” як “…терпимість, милосердність до когось, чогось” [354]. У Великому енциклопедичному словнику під редакцією А. Прохорова “толерантність” трактується  як “…терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки” [61]. Поширене визначення толерантності, котре розкриває необхідність і позитивну сутність цієї якості, міститься в короткій філософській енциклопедії: “Толерантність (від лат. тolerantia – терпіння) – терпимість до поглядів певного роду, світогляду, звичок” [181, с. 457]. Толерантність необхідна в ставленні до особливостей різних народів, націй і релігій. Вона є властивістю впевненості в собі і свідомості надійних власних позицій, властивістю відкритого для всіх ідейного потоку, який не боїться порівняння з іншими точками зору і не тікає від духовної конкуренції.

Р. Валітова вважає, що: “…толерантність означає зацікавлене ставлення до іншого, бажання відчувати його світовідчуття, яке пробуджує до роботи розум вже тому, що воно – інше, чимось не схоже на особисте сприйняття дійсності” [70, с. 33-34]. На думку О. Хеффе, толерантність теж означає взаємну повагу різних культур і традицій, визнання самоцінності інших культур [133, с. 31].

Більш змістовним, за нашим переконанням, дається визначення терпимості, яке міститься в словнику з етики під редакцією А. Гусейнова і І. Кона: “Терпимість – моральна якість, яка характеризує ставлення до інтересів, вірувань, звичок і поведінки, до інших людей. Виражається в прагненні досягти взаємної поваги і розуміння різних інтересів і точок зору без використання примусу, переважно методами роз’яснення і переконання…” [106, с. 302]. Отже, це визначення характеризує моральну основу толерантності як якість особистості. Але визначення цього терміна в словнику з етики не є остаточним, оскільки в ньому, подібно до означень, вже згаданих, й у визначенні американського словника “Ameriсan Heritage Dictionary”, який трактує толерантність в широкому розумінні як “здатність до визнання чи практичне визнання і повага переконань і дій інших людей” [133, с. 16], не йдеться про визнання і переконання самих людей, які відрізняються від нас, –визнання й окремих особистостей, і соціальних чи етнічних груп, до яких вони належать.

У педагогічному словнику (автор С. Гончаренко) визначено, що “толерантність” походить від лат. tolerans – терплячий, терпимість до чужих думок і вірувань” [92, с. 332]. М. Постушенко вважає, що, окрім такого визначення, толерантність можна розглядати:

- як терпеливе ставлення до чужих думок, вірувань, поведінки;

- як здатність організму переносити несприятливі впливи того чи іншого фактора “середовища” [262, с. 99-100].

Отже, толерантність – це не просто повага, але й активне прагнення зрозуміти іншого; це моральний принцип, політична й правова потреба, яка складає основу демократії і поваги прав людини в співвідношенні з визначенням, яке міститься в Декларації принципів толерантності.

В. Кремінь історичною ознакою нашого часу визначає те, що слово “толерантність” все більше набуває прав громадянства і не тільки загалом у світі, а й у нашій країні. Він вбачає в цьому не якісь суб’єктивні причини, а об’єктивно зумовлений процес цивілізаційного розвитку. Без толерантності не може в майбутньому існувати людство [90, с. 73-78].

У перекладі на українську мову, наголошує Н. Глушко, толерантність – це терпимість не до чогось антисуспільного, антилюдського, антигромадянського, а терпимість до своєрідного, суттєво іншого, аніж сутність самого носія взаємин [90, с. 73-78].

Поняття толерантності в різних культурах не однозначне, оскільки залежить від історичного досвіду народів. У китайській мові бути толерантним означає “дозволяти, допускати, проявляти великодушність у стосунках з іншими”. В арабській – толерантність – “прощення, поблажливість, м’якість, співчуття, доброзичливість, терпіння ... приязне ставлення до інших”, у перській – “терпіння, витривалість, готовність до примирення” [300, с. 6].

В українській і російській мовах є два слова із схожим значенням – толерантність і терпіння. Термін “толерантність” застосовується в медицині і гуманітарних науках, “терпимість” – у повсякденному мовленні й означає “здатність, уміння терпіти, миритися з чужою думкою, бути поблажливим до вчинків інших людей” [300, с. 6].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40442.html