Сутність економічної конкуренції як правових відносин

Розвиток ринкових відносин в Україні, як і в усьому світі, супроводжується  розвитком конкуренції. Як економічне поняття, що втілюється у різноманітних економічних моделях, конкуренція довгий час залишалася поза роглядом у правових відносинах. Правові заборони певних дій, які з точки зору законодавця перешкоджають чи спотворюють економічну конкуренцію, не розкривають, на жаль, змісту відносин, що виникають із економічної конкуренції, та ступеню їх урегульованості правом.

Для розгляду конкурентних відносин необхідно визначитися зі змістом цього поняття, оскільки єдиної думки щодо такого питання немає.

На початку ХХ століття правовідносини чи юридичні відносини розглядалися, насамперед, як реалізація суб’єктивного права, що забезпечувалося шляхом домагань однієї особи до іншої.

Ф. В. Тарановський, Г. Ф. Шершеневич, Л. І. Петражицький визначали юридичні відносини як зв’язок між двома особами, між якими встановлюються взаємні зобов’язання та домагання. [220, c. 143; 244, c. 568; 179, c. 344]

На сучасному етапі таке бачення підтримує С. С. Алексєєв, який визначає правовідношення як зв’язок між суб’єктами, які мають юридичні права і суб’єктивні зобов’язання.[41, c. 66]

Тотожне визначення надається господарським та цивільним правовідносинам.[238, c. 64; 237, c. 50]

Визначається структура правовідносин та піддаються дослідженню її елементи: суб’єкти права, об’єкти права та зміст правовідносин, який полягає у суб’єктивних правах і юридичних обов’язках та підставах їх виникнення.

У радянський період  правовідносини досліджувалися у співвідношенні з нормою права: як реалізація норми, як результат правового регулювання або ланцюг в системі правового регулювання, … сутність правовідношення бачиться в тому, що воно являє собою суспільні відносини, врегульовані нормою права.[235, c. 22-23]

Оскільки правова норма є результатом суб’єктивного усвідомлення законодавцем об’єктивної реальності та необхідності, а економічна конкуренція базується на об’єктивних економічних законах та тенденціях, на яких і повинна концентруватися воля держави, порівняння правових норм з їх реальним втіленням та роботою в житті набуває особливого значення та свідчить про їх самостійне існування. Як зазначив Ю. К. Толстой, «правовідносини — це опосередкований ланцюг між нормою права і тими суспільними відношеннями, які складають предмет правового регулювання».[224, c. 31]

Цей ланцюг надає можливість встановити, наскільки реально правова норма відображає існуючі відносини та об’єктивні закони економічного розвитку і забезпечує виконання обов’язків та реалізацію закріплених за особою прав. «Поняттям, що охоплює реалізацію правової норми, її втілення в реальні життєві відносини, є поняття правовідношення».[235, c. 24]

За визначенням О. П. Віхрова правовідносини представлені як вид суспільних відносин, що виникають у результаті впливу норм права на фактичні, реальні відносини у суспільстві і виступають ланкою, яка опосередковує (регулює) зв’язок між нормами права і відповідними фактичними відносинами.[77, c. 10]

Норма права встановлює певну модель поведінки та відносин. Стосовно  економічної конкуренції фахівці-економісти виокремлюють чотири різні моделі відносин у економічній конкуренції: досконала та недосконала конкуренція, олігополія та монополія. При цьому в різних сегментах ринку можуть діяти різні моделі. Разом із тим, правове (нормативне) визначення економічної конкуренції в Україні фактично не відповідає жодній економічній моделі, хоча наближається до поняття досконалої конкуренції.

Водночас на основних ринках, за визначенням фахівців, діє дві-три великі компанії, тобто фактична система відносин відповідає скоріше за все олігополії як економічній моделі конкуренції.

Порушенням економічної конкуренції вважається також порушення чесних торгових звичаїв. Звичаї є усталеним правилом поведінки, яке не встановлене актами законодавства. Таким чином, фактичні дії, що не врегульовані нормами права, можуть створювати правові відносини. Характерною ознакою звичаїв є їх формування внаслідок однорідних дій багатьох суб’єктів відносин протягом тривалого часу. Тобто сам факт неодноразового повторення певних відносин може перетворювати їх у правові. Другим елементом для перетворення їх в правові є надання державою захисту у випадку порушення звичаїв.

Проте дослідження реалізації правових норм, що регулюють конкурентні відносини, дає змогу розкрити природу конкурентного права, механізми його впливу на реальні відносини та взаємозв’язок з ними. Необхідно звернути увагу, що економічна конкуренція виникає тільки внаслідок господарської діяльності в умовах ринкової економіки. Фактично правове регулювання конкуренції є регулюванням господарської діяльності в умовах ринкової економіки.

Одним з перших етапів здійснення правового регулювання та визначення ефективності правової норми в регулюванні конкретних відносин повинна встановлюватись мета, на досягнення якої спрямовано певну правову норму.[112, c. 31]

При створенні певної правової норми на підставі дослідження різноманітних відносин — соціальних, економічних, культурних, ідеологічних законодавець, насамперед, визначає мету правового регулювання, тобто певний вплив на поведінку суб’єктів права заради досягнення бажаної моделі поведінки та правовідносин.

В економічній конкуренції основною метою виступає забезпечення інтересів, насамперед, суб’єктів господарювання, які і є безпосередньо конкуруючими суб’єктами, що забезпечують економічний розвиток та добробут суспільства. При регулюванні відносин, що виникають у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, головною метою, що визначає зміст правовідносин, є захист споживача, який не є безпосереднім учасником конкуренції, але потребує захисту від конкуренції та наслідків неправомірної господарської діяльності та ринкової влади суб’єктів господарювання.

При цьому реалізація цієї мети не завжди досягається шляхом виникнення безпосередніх правовідносин. У конкурентному законодавстві, що прямо призначене для регулювання та захисту економічної конкуренції, широко застосовуються превентивні норми, які забороняють певну поведінку під загрозою застосування до порушника засобів державного впливу, примусу та відповідальності.

У цьому випадку мета правового регулювання та впливу на суспільні відносини виявляється у встановленні правової норми, що перешкоджає виникненню небажаних правовідносин.

Але в господарських відносинах такий підхід є спрощеним, оскільки в сучасній законодавчій та адміністративній практиці в економічній сфері найчастіше вирішуються кілька завдань одночасно.[250, c. 204] Дійсно, превентивні правові заходи застосовуються тільки до частини відносин, що виникають в сфері економічної конкуренції та є небажаними для суспільства.

Необхідно зазначити, що невиконання таких правових заборон щодо економічної конкуренції не призведе до виникнення відносин, не врегульованих правом. Незважаючи на те, що порушуються правові заборони, суспільні відносини не перестають бути конкуренцією, оскільки правопорушник не перестає бути суб’єктом конкуренції, не втрачається змагальність між суб’єктами господарювання, споживач постійно здійснює вибір певних товарів та виробників, регулюючи стан ринку через попит та пропозицію, економічна мета учасників конкуренції не змінюється. Відмінністю таких відносин є використання недобросовісних чи заборонених засобів конкуренції. І ці протиправні відносини існують в конкуренції як системне явище. Їх можна кваліфікувати як негативні відносини.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37264.html