Удобрення квасолі звичайної

Квасоля – цінна для сільськогосподарського виробництва культура завдяки здатності зв’язувати атмосферний азот за допомогою бульбочкових бактерій. Вона є прекрасним попередником для багатьох культур. За високої урожайності квасолі, після її збирання на 1га залишається 50-100 кг азоту, що дорівнює внесенню у ґрунт 10-20 т гною [63, 211].

Квасоля серед усіх зернобобових культур, вимоглива до родючості ґрунту: на формування однієї тонни насіння і відповідної кількості побічної продукції вона використовує з ґрунту 50-60 кг азоту, 15-20 кг фосфору та 40-50 кг калію. Це пояснюється тим, що 90-95 % використаних поживних речовин вона поглинає за досить короткий період – приблизно 60-70 діб від появи сходів [98, 123, 159, 166, 204]. На час масового цвітіння рослини споживають близько 50,7 % азоту, 40 % фосфору і 37,2 % калію; за період від цвітіння до повного наливу насіння – відповідно, 49,3 %, 60 % і 62,8 % [77, 106, 192, 198].

На сьогоднішній день суперечливим залишається питання удобрення квасолі азотом. До цього часу в літературі немає єдиної думки про необхідність внесення цього елемента живлення як під квасолю, так і під інші зернобобові культури. Деякі дослідники висловлюють думку, що, завдяки властивості фіксувати атмосферний азот внаслідок симбіозу з бульбочковими бактеріями, зернобобові культури майже не реагують на внесення азотних добрив, оскільки можуть самі забезпечити себе цим елементом живлення [11, 54, 65, 116, 183, 266].

Інші вчені вважають, що азот є вирішальним елементом мінерального живлення квасолі, звертаючи увагу на значний винос його з урожаєм, а також на той факт, що бульбочки на корінні починають формуватися лише через 2-3 тижні після появи сходів, спочатку бульбочкові бактерії живуть паразитично за рахунок рослини, не беручи участі у синтезі атмосферного азоту [103, 166, 224].

П.П. Вавилов зазначає, що в умовах, коли процес фіксації атмосферного азоту сповільнений, а вологість ґрунту достатня, внесення азотних добрив завжди підвищує врожайність квасолі [33].

На думку багатьох науковців [34, 42, 47, 249] поверхня коренів та поглинання ними азоту за достатньої вологості значно збільшується і, незважаючи на азотфіксацію, рослини добре реагують на азотні добрива. Це зумовлюється тим, що азот власної фіксації використовується рослинами на ріст лише частково, а за нестачі азоту, фосфор і калій споживають в обмеженій кількості [252, 239]. Тому додаткове внесення азотних добрив збільшує вміст хлорофілу в рослинах, що посилює інтенсивність фотосинтезу, збільшує ріст і урожайність.

Як нестача, так і надлишок азоту в ґрунті призводять до зниження продуктивності квасолі та погіршення якості врожаю. При цьому сповільнюється ріст стебел, листків та коренів. Пожовтіння листків (особливо нижнього ярусу) через розклад хлорофілу переходить у побуріння тканини і їх засихання. У квасолі зменшується розмір бобів, формується щупле, невиповнене зерно. Оптимальне азотне живлення квасолі дозволяє максимально реалізувати потенціал сорту та отримати високоякісну продукцію [170, 171, 260].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/84429.html