Застосування рістстимулюючих препаратів

Успіх сучасних технологій вирощування квасолі залежить не тільки від якісного і своєчасного виконання всього комплексу технологічних заходів, але в значній мірі від конкретно взятого агротехнічного прийому, який повинен відповідати як агрокліматичним умовам виробництва, так і сортовим особливостям культури [196].

Невід’ємною частиною інтенсивних технологій вирощування є використання рістстимулюючих речовин.

Регулятори росту рослин – природні та синтетичні органічні сполуки, що за невисоких концентрацій викликають зміни у фізіологічних, біохімічних процесах та формуванні врожаю сільськогосподарських рослин і не мають токсичного впливу на живі організми [85, 203].

Одним із завдань сучасного виробництва є підвищення урожайності та якості продукції рослинництва на основі енергозберігаючих технологій з застосуванням регуляторів росту рослин [136].

Існує поділ регуляторів росту рослин на ауксини, гібереліни, цитокініни, інгібітори росту та етилен, але термін «регулятор росту рослин» не обмежується синтетичними сполуками, так як включає також природні фітогормони [220].

Обробляння насіння водними розчинами рістстимулюючих препаратів стимулює ріст епіфітних мікроорганізмів, що сприяє підвищенню енергії проростання насіння та подальшому активному росту і розвитку рослин. Застосування регуляторів росту рослин є фактором поліпшення біологічних властивостей насіння та підвищення продуктивності посівів. Реальний приріст продуктивності сільськогосподарських культур під дією регуляторів росту становить 10-13%. За оптимального значення агротехнічних факторів регулятори росту, як елемент технології, забезпечують приріст врожайності на 15–22% [17, 30, 85, 182].

У зернових колосових культур обробляння насіння і посівів різними біостимуляторами росту, крім зростання врожайності, сприяє інтенсивному росту рослин та їх кущінню, формуванню більшої кількості продуктивних стебел та продуктивності колосу, збільшенню маси 1000 насінин, підвищенню стійкості до несприятливих умов навколишнього середовища та ураження вірусними, мікоплазмовими і грибними хворобами [36, 128].

Одним з шляхів підвищення ефективності симбіотичної азотфіксації бобових рослин є створення та застосування рістстимулюючих речовин з біозахисним ефектом, що виступають засобом підвищення продуктивності рослин при збереженні родючості ґрунту без погіршення екологічного стану довкілля [22, 23]. Регулятори росту сприяють утворенню бульбочок й функціонуванню симбіотичного апарату зернобобових культур з підвищенням азотфіксуючої активності у 1,5 рази, що сприяє збільшенню врожаю і збору білка. Під впливом біостимуляторів на 15-20 % зростає кількість бобів та висота прикріплення нижнього боба [74].

У дослідженнях О.І. Полякова і О.В. Нікітенко [163] передпосівне обробляння насіння сої регуляторами забезпечувало дружню і ранню (на 2-3 доби) появу сходів, підвищення польової схожості насіння, активніший розвиток рослин з добре розвиненою листковою поверхнею. Одночасно підвищувалась вірулентність та інтенсивність розмноження бульбочкових бактерій, що в свою чергу призводило до формування більшої маси бульбочок з підвищеним рівнем нітрогеназної активності та азотфіксації. За рахунок активної фотосинтетичної діяльності макро і мікросимбіонтів, кращому росту і розвитку рослин сої, підвищення врожайності у середньому становило 45-67 % за одночасного зростання вмісту білка в насінні.

Аналогічні дані позитивного впливу рістстимулюючих речовин на активацію бобово-ризобіального симбіозу у зернобобових культур дослідники відмічали при застосуванні препаратів Азотофіт [160] і Гумісол разом з Ризогуміном [71]. Застосування цих препаратів, навіть за інокулювання насіння стандартними штамами азотфіксувальних бактерій, в складних екологічних умовах забезпечувало позитивний ефект від їх дії.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/84429.html