У нас уже 18720 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 


Поняття, ознаки та істотні умови авторських договорів

На даному етапі розвитку договірних правовідносин у сфері авторського права не існує єдиного підходу до визначення поняття «авторський договір». У Законі зазначається, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково; передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором [7, ст. 31]. Проте, визначення авторського договору у даному Законі не наводиться.

У юридичній літературі існує точка зору, що використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється на підставі авторського договору, крім випадків, визначених законом [86, с. 196]. Р.О. Стефанчук вказує, що передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором [139].

О.А. Підопригора сформулював наступне визначення даного поняття: «Авторський договір – це угода автора чи його правонаступників з іншими особами про вчинення відповідно до закону будь-яких дій з приводу володіння, користування та розпорядження твором» [152, с. 230]. А.А. Амангельди наводить інше визначення поняття авторського договору: «Авторський договір – це договір про використання творів науки, літератури та мистецтва, що укладається з автором або його правонаступниками, у результаті якого за винагороду передаються або надаються виключні права на твір, передача яких не заборонена законодавством» [62, с. 225]. На основі положень публікацій А.О. Кодинця можна дійти висновку, що авторський договір – це вид цивільно-правового договору, що спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків на об’єкти інтелектуальної власності [60, с 238-239]. За авторським договором автор передає або зобов’язується передати набувачу свої права на використання твору в межах та на умовах, що були узгоджені сторонами [138, с. 260]. У свою чергу, К.О. Афанасьєва відзначає, що авторський договір є різновидом цивільно-правового договору [64, с. 168]. С.О. Баришев зазначає, що усі договори, предметом яких є твір та передача авторських прав щодо нього, повинні розглядатися як авторські договори [65]. На думку В.А. Дозорцева, на підставі авторського договору одна сторона – автор дозволяє іншій стороні – користувачеві використовувати твір або надає їй право розпорядитися твором у певному обсязі, а користувач зобов’язується виплатити автору винагороду за використання чи надання такого права [цит. за кн.: 137, с. 253]. Існує також точка зору, що під авторським договором розуміється угода між автором твору науки, літератури, мистецтва або його роботодавцем чи іншим власником майнових авторських прав, з однієї сторони, та користувачем твору – з іншої, за яким автор зобов’язується передати користувачеві за винагороду право використовувати твір обумовленим способом та в установлений строк, а користувач зобов’язується використовувати твір відповідно до наданого йому права та виплатити винагороду [85, с. 20]. Р.Ш. Рахматуліна зазначає, що авторський договір – це договір, на підставі якого автор літературного, наукового твору та твору мистецтва або його правонаступники, з однієї сторони, передають іншій стороні – користувачеві майнові права на строк та за визначену винагороду [133].

Останні два визначення авторського договору стосуються тільки надання права на використання твору, проте, не охоплюють передання виключних майнових авторських прав іншій особі, що є їх недоліком.  

Отже, якщо узагальнити, вважаємо, що авторський договір – це вид цивільно-правового договору, що укладається щодо майнових авторських прав, які автор (або інший правоволоділець) передає чи надає  або зобов’язується передати чи надати іншій стороні договору на умовах, визначених у договорі.

У свою чергу, договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності – це група договорів у сфері інтелектуальної власності, спрямованих на набуття, зміну або припинення майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності [131, с. 568]. Існує й дещо інший підхід: договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності – це особлива правова форма використання творів науки, літератури, мистецтва і об’єктів промислової власності [150, с. 890]. У той же час, В.Є. Макода ототожнює авторські договори з договорами щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності [77, с. 366]. І.Є. Якубівський відмічає, що договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності – це група договорів у сфері інтелектуальної власності, спрямованих на набуття, зміну або припинення майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності [цит. за: 132, с. 261]. Особливість даних договорів у тому, що їх об’єктами виступають нематеріальні блага (твори літератури, мистецтва, науки тощо), але за умови їх вираження в об’єктивній формі.

Варто зазначити, що ЦК України не оперує поняттям «авторський договір». У той же час, у Главі 75 ЦК України, яка має назву «Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності», застосовується поняття «договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності».  

На підставі аналізу наведених доктринальних підходів, можна зробити висновок, що застосування поняття «авторські договори» до договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, про які мова йде у ст. 1107 ЦК України, є можливим та цілком прийнятним, оскільки, йдеться про передачу чи надання авторських прав. Вважаємо, що поняття «авторський договір» можна застосовувати до різних видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, про які мова йде у ЦК України. У той же час, необхідно зауважити, що, на нашу думку, поняття «авторський договір», що міститься у Законі, є вужчим за поняття «договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності», про яке мова йде у ЦК України. У Законі йдеться лише про об’єкти авторського права та суміжних прав, а положення Глави 75 ЦК України регулюють питання стосовно передачі та надання майнових прав на об’єкти авторського права та суміжних прав, а також на об’єкти права промислової власності та на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Отже, на нашу думку, якщо в договорі мається на увазі передання або наданння лише майнових авторських або суміжних прав, доречно застосовувати поняття «авторський договір». У той же час, якщо у договорі зазначається про передання чи надання майнових прав на об’єкти патентного права або на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, то більш прийнятним буде застосування поняття «договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності».

Загалом, авторські договори є двосторонніми, консенсуальними та відплатними.

Так, згідно ч.3 ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору [7, ст. 626]. О.С. Іоффе називав такі договори взаємними, оскільки вони породжують права та обов’язки для кожного із учасників договору [104, с. 83]. Відповідно до ч.2 ст. 626 ЦК України договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони [7, ст. 626].

Авторські договори є двосторонніми, оскільки, правами та обов’язками наділені обидві сторони договору: суб’єкт права інтелектуальної власності та особа, яка виявляє бажання використовувати об’єкти авторського права [148, с. 358]. Підтримуємо дану точку зору, оскільки, у сторін авторського договору виникають кореспондуючі права та обов’язки (наприклад, за договором про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права творець зобов’язується створити об’єкт авторського права та має право вимагати отримання винагороди; у свою чергу, замовник має право вимагати від творця створення та передання об’єкта авторського права і зобов’язаний сплатити творцеві винагороду, що передбачена договором).

Консенсуальним вважається договір, що є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх його істотних умов [69, с. 50]. Натомість, реальним є договір, що вважається укладеним з моменту передачі майна або вчинення іншої дії [109].

За загальним правилом, авторські договори є консенсуальними, оскільки дані договори вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторонами стосовно усіх істотних умов договору. Варто зазначити, що авторські договори є консенсуальними  тому, що для договорів у сфері авторського права принципове значення має сам факт укладання договору (досягнення згоди сторонами стосовно усіх істотних умов договору), а передача матеріальної форми творчого результату може супроводжувати укладання таких договорів (проте, не обов’язково). Дана позиція підтверджується положеннями ст. 419 ЦК України згідно яких перехід права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ і навпаки [7, ст. 419].

 

 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/450188.html    

Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.