Сторони в авторському договорі

Проаналізувавши ст.ст. 31-32 Закону, можна зробити висновок, що сторонами в авторському договорі є автор (або інша особа, якій належать майнові авторські права) та особа (особи), якій (яким) передаються майнові права за договором. Для прикладу можна навести авторський договір між Є.І. Муравйовим (автором) та І.Я. Крутим (особа, якій були передані майнові авторські права) щодо передання виключних майнових прав на вірші [116]. 

Вважаємо, що питання сторін в авторському договорі тісно пов’язане з питанням суб’єктів авторського права, які можуть реалізовувати свої права шляхом укладання окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 435 ЦК України: «Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства); суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону» [7, ст. 435]. Варто зазначити, що ЦК України та Закон не містять обмежень щодо фізичних осіб – суб’єктів авторських прав. Цілком логічним є висновок, що суб’єктами авторських прав можуть також бути малолітні та неповнолітні особи, особи дієздатність яких обмежена судом та недієздатні особи. Так, учені наводять наступні приклади малолітніх та неповнолітніх осіб, які стали суб’єктами авторського права: у 1984 році у видавництві «Молода гвардія» вийшла книга віршів восьмирічної поетеси Н.Г. Турбіної «Чернетка»; у 1987 році у видавництві «Райдуга» одночасно англійською та російською мовами вийшла книга «Будьмо друзями», яку написали два юних співавтори ­– К.О. Личова та Стар Роу; за 17 років життя Н.М. Рушева створила приблизно 11 тисяч малюнків та інші [79].

Отже, поняття «суб’єкт цивільного права» та «суб’єкт авторського права» не є тотожними.

У той же час, необхідно дослідити питання співвідношення понять «суб’єкт авторського права» та «сторона авторського договору».

Так, малолітня особа (у віці до чотирнадцяти років) може бути суб’єктом авторського права, а отже, може визнаватися автором твору. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 31 ЦК України малолітня особа має право здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом [7, ст. 31]. До таких прав насамперед слід віднести право:

- на визнання малолітнього творцем об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 423 ЦК України);

- перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 423 ЦК України);

- вимагати використання свого імені у зв’язку із використанням твору, якщо це практично можливо, або забороняти таке використання імені (ст. 438 ЦК України);

- використовувати псевдонім [118, с. 77].

Варто зауважити, що положення даної статті ЦК України стосуються виключно особистих немайнових авторських прав. Отже, розпоряджатися своїми майновими авторськими правами малолітня особа не може. У даному випадку необхідно застосовувати положення ст. 242 ЦК України: «Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей; Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною» [7, ст. 242]. Можна зробити висновок, що розпорядження майновими авторськими правами від імені малолітньої особи можуть здійснювати батьки, усиновлювачі або опікуни даної малолітньої особи.

Цілком логічним є те, що неповнолітня особа також може бути суб’єктом авторського права. Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) має право самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом [7, ст. 32]. Можливість неповнолітньої особи самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, є суттєво ширшою, ніж це передбачено для малолітніх фізичних осіб, оскільки окрім здійснення особистих немайнових прав, неповнолітні можуть самостійно та на власний розсуд здійснювати усі майнові права щодо створених ними об’єктів інтелектуальної власності, що передбачені у Книзі 4 ЦК України [118, с. 80]. Варто також зазначити, що у п.2 ч.2. ст.26 ЦК РФ [34, ст. 26], п. b ч. 2 ст. 21 ЦК Молдови [38, ст. 21], ч. 2 ст. 22 ЦК Казахстану [36, ст. 22] містяться практично аналогічні норми, в яких закріплена можливість неповнолітніх розпоряджатися своїми майновими авторськими правами. Отже, можемо зробити висновок, що неповнолітні особи можуть бути стороною в авторському договорі.

Творцями об’єктів авторського права можуть бути недієздатні особи та особи, дієздатність яких обмежена.

Відповідно до ч.2 ст. 37 ЦК України фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини [7, ст. 37]. Цілком логічним є висновок, що фізична особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно розпоряджатися майновими правами інтелектуальної власності, а отже, не може бути стороною в авторському договорі. Проте, на нашу думку, необхідно проаналізувати ч. 3 ст. 37 ЦК України, в якій зазначається, що правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника [7, ст. 37]. Отже, з нашої точки зору, фізична особа, дієздатність якої обмежена, може бути стороною в авторському договорі за умови отримання попередньої згоди від піклувальника, яка має бути виражена у письмовій формі. Так, наприклад, автор твору бажає передати свої виключні майнові права на твір іншій особі за відповідну винагороду. У даному випадку піклувальник спочатку повинен з’ясувати зміст даного договору. Якщо даний договір не суперечить інтересам та правам автора (фізичної особи, дієздатність якої обмежена), піклувальник може надати письмову згоду на укладання такого договору. За наявності вказаної згоди, яка на нашу думку, має міститися в додатках до договору, автор (фізична особа, дієздатність якої обмежена) може бути стороною в авторському договорі.

Згідно ч.2, 3 ст. 41 ЦК України: «Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун» [7, ст. 41]. Можна зробити висновок, що недієздатна особа не може розпоряджатися майновими права інтелектуальної власності, а отже, не може бути стороною в авторському договорі.

Похідними суб’єктами авторських прав можуть бути спадкоємці, юридичні особи та інші особи. Відповідно до ст. 429 ЦК України юридичним особам можуть належати майнові права інтелектуальної власності [7, ст. 429]. Отже, можемо зробити висновок, що юридична особа може розпоряджатися належними їй майновими авторськими правами та може бути стороною в авторському договорі.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/450188.html