Концепція управління ресурсним потенціалом розвитку підприємства

Проблемам прискорення розвитку вітчизняної економіки на засадах реалізації ресурсного потенціалу присвячено ряд праць вітчизняних науковців. Вченими-економістами розглядається сутність ресурсного потенціалу, визначено основні складові, зокрема матеріальні, нематеріальні, трудові, інноваційні, фінансові ресурси (потенціали) підприємства, а також методи управління та організації ефективного використання ресурсів підприємства (управлінський потенціал) [62, 76]. Дослідниками уточнюється зміст ресурсного потенціалу відповідно до специфіки діяльності промислового підприємства, що дозволяє розглядати його як «систематизовану сукупність наявних ресурсів (матеріально-технічних, трудових, фінансових, інформаційних), взаємопов'язаних, взаємозалежних і представлених в певних кількісних пропорціях, використання яких дозволяє досягти заданого економічного ефекту» [106, с. 171-172]. Важливим у даному визначені є наголошення на необхідності досягнення економічного ефекту, що виступає головною метою діяльності підприємства [3]. Дана теза підтверджується дослідженнями, в яких розкрито зміст потенціалу для підприємництва, характерною особливістю якого є спрямування на максимально ефективне використання ресурсів в умовах ризику [19]. Враховуючи обмеженість ресурсного потенціалу розвитку в сфері забезпеченості розвитку суб'єктів господарювання природними ресурсами важливим є виявлення та ефективне використання природно-ресурсного потенціалу, на актуальність чого наголошується у наукових дослідженнях [145]. Систематизація та упорядкування результатів проведеного аналізу вітчизняної наукової літератури дозволяє стверджувати про недостатню чіткість управлінських аспектів формування та використання ресурсного потенціалу, визначення його місця в забезпеченні розвитку, що вимагає проведення подальших досліджень у цій сфері.

Необхідність проведення наукових досліджень у сфері формування дієвого інструментарію управління ресурсним потенціалом розвитку підприємства в сучасних умовах господарювання зумовлює постановку таких цілей:

- визначити поточний стан та особливості використання ресурсного потенціалу господарської діяльності промислових підприємств в Україні, оцінити можливості його розвитку;

- розробити основні складові концепції управління ресурсним потенціалом розвитку підприємства;

- сформувати моделі оцінювання напрямів використання ресурсного потенціалу розвитку підприємства шляхом уточнення змісту та особливостей руху ресурсів в господарській діяльності;

- обґрунтувати специфічні риси та характеристики ресурсів (інвестиційних, матеріальних і нематеріальних, природних, штучних, інформаційних, фінансових, тощо).

Досягнення економії ресурсів господарської діяльності, їх раціональне використання в значній мірі обумовлюється дієвістю стимулів та ефективністю реалізації мотивів до досягнення конкурентних переваг на ринку. Ефективне використання господарських ресурсів дозволяє оптимізувати витрати на виробництво та збут виробленої продукції, сприяючи в такий спосіб зниженню ресурсомісткості. Результати таких управлінських дій мають на меті задоволення потреб як виробників, так і споживачів. Для виробників ефективне використання ресурсів призводить до зменшення рівня ресурсозалежності від постачальників та інших ділових партнерів, зниження витрат та диверсифікації виробничо-комерційної діяльності, пов’язаної із можливістю запровадження нових сфер бізнесу (переробка відходів, надання консалтингових послуг у сфері ресурсозбереження). Для споживачів переваги полягають у можливості отримання додаткової корисності від споживання традиційних продуктів при збереженні цінових характеристик (зокрема покращення стану довкілля, безпека), отримання нових продуктів (наприклад, продукція, що вироблена при використанні відходів). Готовність споживачів сплачувати вартість виробленої продукції гарантує виробнику компенсацію здійснених витрат та отримання прибутку, який стає основою розширеного відтворення, сприяючи економічному зростанню та подальшому розвитку підприємства.

На сьогодні можна констатувати недостатню міру використання ресурсного потенціалу розвитку підприємств, особливо промислового сектору. Причинами є недоліки планування ресурсовикористання на підприємстві та брак інвестицій для реалізації інноваційних заходів з ресурсозбереження. Зміст недоліків планування ресурсовикористання та ресурсозбереження пов’язаний із недостатньою кількістю виявлених альтернативних рішень щодо оптимального використання ресурсного потенціалу підприємства, що, очевидно, вимагатиме значних витрат на підготовку таких рішень і, як наслідок, стимулює до економії на витратах. При цьому виникає ситуація недостатньої інформаційної забезпеченості управлінських рішень і виникає загроза, що найкраще рішення випадає поза межі управлінських компетенцій. Як результат – суттєво обмежуються можливості розвитку. Брак інвестицій для реалізації інноваційних заходів з ресурсозбереження обумовлений тією обставиною, що значна кількість промислових підприємств в Україні має негативний фінансово-економічний стан, що унеможливлює реалізацію таких проектів за власний кошт та створює негативний інвестиційний імідж для зовнішніх інвесторів. Крім того необхідність пошуку додаткових можливостей та обґрунтування напрямів розвитку промислового підприємства вимагає формування додаткових завдань управлінським кадрам, що супроводжується загрозами виникнення негативних мотивацій до виконання такого спектру завдань при відсутності тісного взаємозв’язку між очікуваною винагородою та продуктивністю виконання трудової функції робітниками. Подолання даної загрози можливе при здійсненні заходів із виявлення очікувань виконавців та створення системи винагороди та преміювання за досягнуті результати ефективного використання ресурсного потенціалу розвитку підприємства.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/38587.html