Диференціація факторів управління ресурсним потенціалом розвитку підприємства

Реалізація завдань активізації та прискорення інноваційного розвитку України може бути здійснено на сучасному етапі завдяки пошуку та використанню резервів підвищення ефективності господарської діяльності вітчизняних підприємств. Визначальне місце в забезпеченні розвитку відіграють матеріально-технічні, фінансові, трудові, інтелектуальні та природні ресурси, рівень використання яких визначає обсяги виробництва суспільних благ. В умовах посилення обмеженості ресурсів господарської діяльності та суттєвого зростання конкуренції за право володіння та розпорядження ними підприємства зіштовхуються з рядом проблем, пов'язаних з наявністю низки провалів як ринку, так і державного регулювання у сфері розподілу ресурсів. Унікальність конфлікту між рівнем використання ресурсів та темпами економічного розвитку суб'єктів господарювання вимагає створення досконалого інструментарію управління потенціалом сучасних підприємств на принципово нових засадах.

Проблемам підвищення ефективності використання ресурсної бази господарської діяльності підприємств приділяється увага як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Проте слід констатувати, що існуючі підходи до усунення конфліктів, пов’язаних із обмеженістю ресурсів, не дозволяють у повній мірі оцінити потенціал підприємства, визначити роль та місце ресурсів у зростанні можливостей до подальшого розвитку суб'єктів господарювання. 

Особливістю формування ресурсного потенціалу розвитку підприємства є безпосередній зв’язок між ретроспективними та перспективними характеристиками діяльності підприємства. Ретроспективна характеристика представляє собою сукупність ресурсів, що накопичені та вже трансформовані у процесі виробництва у кінцевий продукт із певними споживчими властивостями. Перспективна характеристика пов’язана із оцінкою можливостей, що може створюватися завдяки трансформації отриманого прибутку у нові ресурси, призначені для реалізації майбутніх процесів виробництва. В цьому вимір оцінка ресурсного потенціалу розвитку може бути пов’язана із оцінкою резервів виробництва, що представляються собою обсяг невикористаний на дату оцінку ресурсів, але призначених ля отримання певного обсягу продукції. Слід враховувати, що резерви можуть впливати на утворення різних можливостей, які доцільно поділити на такі групи:

- інформаційні резерви, що представляють собою можливості у вигляді знань про зовнішнє та внутрішнє середовище господарської діяльності, про фактори, що стримують або сприяють розвитку підприємства;

- управлінські резерви, що проявляються у сфері управління підприємством у вигляді спроможності персоналу до формування якісних планів господарської діяльності та їх практичної реалізації відповідно до сформованих планів;

- організаційні резерви, які знаходяться у безпосередньому зв’язку із управлінськими, і представляють можливості щодо узгодження оперативних, тактичних і стратегічних планів господарської діяльності;

- фінансово-економічні резерви, формування яких відбувається за рахунок отримання доходів із подальшим відшкодуванням здійснених витрат і накопиченням прибутку. Слід зауважити, що даний резерв є найбільш ліквідним, адже має властивості до швидкої трансформації у будь-який ресурс, необхідний для реалізації виробничих процесів відповідно до місії підприємства;

- ресурсні резерви, що визначаються наявними на підприємстві ресурсами, що характеризуються якісними характеристиками (найменування, джерело походження, цілі використання, час залучення до виробничого процесу) та кількісними характеристиками (обсяг, вартість, ціна);

- інші резерви, зокрема до них можна віднести інноваційні можливості до пошуку та використання новаторських рішень у сфері управління, виробництва або збуту. Останній вид резерву на сьогодні набуває першочергового значення внаслідок обмеженості ряду ресурсів, що обумовлює необхідність пошуку шляхів підвищення ефективності господарської діяльності за рахунок використання нових способів виробництва продукції або виробництво принципово нової для підприємства продукції. Успішна реалізація даної категорії резервів вимагає від підприємства здійснення втрат на формування нематеріальних ресурсів, пов'язаних із охороною прав власності у вигляді патентів, ліцензій, авторських прав на технології виробництва. Уникнення або відмова від створення на підприємстві даної категорії ресурсів призведе до утворення небезпеки втрати економічних переваг таких авторських прав внаслідок копіювання технологій конкурентами та отримання ними надприбутків, що використовуватимуться для присвоєння обмежених ресурсів та усунення підприємства-автора технології з ринку. В результаті діяльність такого підприємства може бути припинена.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/38587.html