Інновації як визначальна умова формування інформаційного забезпечення системи надання електронних державних послуг

У сучасному суспільстві, в основі якого розглядається стійке економічне зростання, неможливо підтримувати розвиток національної економіки, не спираючись на інновації і безперервне вдосконалення усіх його структурних елементів. Найбільш загострено проблема радикальних інновацій як «творчого руйнування» традиційних економічних та організаційно-управлінських відносин відчувається в періоди економічних криз. У зв’язку з цим найбільш актуальними стають проблеми інноваційних підходів до системи технологій державного управління, розробки і реалізації сучасних управлінських інновацій в сфері електронних державних послуг.

За визначенням Й. Шумпетера, інновація є впровадженням нових технологій, нових продуктів, нових форм організації, до інновацій зводяться усі «обурюючи» економічні зміни в контексті підприємницької діяльності, яка є новою науково-організаційною комбінацією виробничих чинників, мотивованою підприємницьким духом [192, с. 124].

У рамках цього підходу увага акцентується на використанні нових технологічних можливостей, застосування яких, наприклад, призводить до зміни рішення про обсяг виробництва і, відповідно, змінює співвідношення «праця – капітал», що виражається в зміні виробничої функції. В той же час, необхідно підкреслити вузькість цього підходу, оскільки ідентифікація інновацій тільки за ресурсозберігаючою ознакою є досить обмеженою, оскільки звичайна реорганізація може бути ресурсозберігаючою, але при цьому не є інновацією.

Б. Санто розглядав інновацію як особливий суспільно-техніко-економічний процес, ґрунтований на практичному використанні ідей і винаходів, результатом цього процесу стає створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій, що за певних умов може принести додатковий дохід [152, с. 69].

Близьке цьому підходу є розуміння інновації представлене в працях О.І. Юдіної, яка, розглядаючи інновацію з точки зору процесного підходу, також акцентує увагу на придбанні ідеї певного економічного змісту, пов’язаного з пропозицією на ринку чогось нового, за що споживач готовий заплатити. Цього ж погляду дотримується і ряд вітчизняних учених, наприклад, ця точка зору, знаходить відображення у працях І.В. Ящишиної [198, с. 68].

У рамках технологічного підходу інновація розглядається як універсальний метод, як специфічний набір інструментів забезпечення оптимального технологічного процесу за допомогою планованої управлінської дії. Крім того, увага акцентується на інноваційній діяльності як особливій соціальній практиці, як системі дій соціальних суб’єктів. У даному контексті інноваційна діяльність розглядається як комплекс заходів зі створення, придбання, освоєння і поширення абсолютно нових або вдосконалених видів продукції, послуг, технологій, методів організації виробництва і управління, таким чином, дослідницький акцент зміщується на цілеспрямовану організаційну дію [13, с. 133].

У рамках підходу, орієнтованого на результат, інновації розглядаються саме як підсумок впровадження нововведення з метою зміни об’єкту управління, отримання різного роду ефектів (економічного, соціального, науково-технічного, екологічного) [33, с. 64].

У економічних та управлінських підходах існують певні відмінності у визначенні інновації (нововведення). З управлінських позицій у рамках організаційного розвитку інновації розглядаються П. Друкером, їх суть пов’язується з пошуком і отриманням нових результатів, способів їх створення, усуненням рутинних, неефективних умов праці, управлінських структур, форм життєдіяльності.

Інновація є певним набором інформації, що містить інноваційну ідею (інновація як різновид інформації і в цьому сенсі як передбачуване нововведення); інноваційна ідея, що матеріалізується, пройшла через процес ухвалення відповідного рішення (інновація як процес її освоєння, впровадження, або нововведення, що реалізовується) і отриманий результат, або впроваджене нововведення [59, с. 165]. При цьому необхідно підкреслити тісний взаємозв’язок різних видів інновацій, тобто інновації можна віднести до будь-якого аспекту діяльності, спрямовані на отримання нових або поліпшених видів продукції, на послуги, на соціальні, процесні або технологічні зміни; на формування нових або поліпшених систем.

Креативність, як ключова характеристика інновації, досить часто виступає в дослідженнях в якості маркіруючого параметра, інновації не можуть створюватися і впроваджуватися в ході рутинних процесів, а вимагають певного креативного прориву. І тільки в роки ринкових перетворень проблеми інноваційного розвитку систем управління, пошуку шляхів подолання організаційно-управлінської відсталості в різних галузях і сферах економіки стали предметом особливої уваги економістів.

Проте, більшість економістів лише обмежувалися вказівками на роль інновацій в технологіях державного управління, а проблеми впливу управлінських інновацій на економічну систему і його оцінки залишаються дослідженими недостатньо. Істотний вклад в розробку цього наукового напряму вніс А. Чандлер. У своїх працях А. Чандлер, досліджуючи процеси індустріального розвитку США і Японії, робить висновок про пріоритетне значення в їх розвитку управлінських і організаційних інновацій. При цьому організаційно-управлінські інновації, за його твердженням, випереджали інновації технологічні, а іноді були їх слідством. При цьому в США саме великі компанії стали головною силою «управлінського капіталізму», замінивши деякі ринкові елементи «видимою рукою» інноваційних форм управління і організації [13; 40; 47].

Серед вітчизняних економістів найбільш комплексне тлумачення інноваційного економічного процесу приводить Н.А. Гринюк, визначаючи його як «комплексний процес створення, поширення і використання нового практичного засобу (нововведення) для нового або для кращого задоволення вже відомої потреби людей. Одночасно це є процес пов’язаних з введенням цього нововведення змін в тому соціальному і речовому середовищі, в якому здійснюється його життєвий цикл» [47, с. 3].

У контексті цілей нашого дослідження під управлінськими інноваціями необхідно розуміти, як нам вбачається, результат використання наукових досліджень і розробок, спрямованих на вдосконалення економічних та управлінських відносин в процесі виробництва і надання державних послуг. В даному випадку управлінська інновація - це кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав реалізацію у вигляді вдосконаленої управлінської складової процесу надання державної послуги.

Виходячи із зазначеного, інновації в системі формування інформаційного забезпечення системи надання електронних державних послуг фахівці визначають як нематеріальні нововведення, втілені в нормах організаційних структур та управлінських процесів. При цьому під інноваціями в системі інформаційного забезпечення системи державного управління необхідно розуміти нематеріальні нововведення, втілені в нормах організаційних структур та управлінських процесів, націлені на якісне підвищення ефективності функціонування органів державної влади. При цьому управлінські інновації - це такий процес, який призводить до нової якості зростання ефективності в системі державного управління [67, с. 3].

Відповідно до теорії інновацій за своїми засадничими ознаками найважливішою властивістю інновацій та інноваційної діяльності є їх відносно тривалий і витратний в порівнянні з виробництвом, реалізацією і інвестуванням процес життєвого циклу нововведень. Крім того, інновації відрізняються від інших стадій життєвого циклу нововведень підвищеним рівнем невизначеності, високими ризиками, низькою передбачуваністю результатів і, отже, проблематичною та імовірнісною віддачею.

Проте в системі державного управління рівень передбачуваності результатів інноваційних проектів досить високий та ефективність його досить передбачувана та визначена. Успішна організаційно-управлінська інновація може істотним чином вплинути на положення того або іншого органу державного управління або сукупність державних послуг, систему державного управління в цілому, його структуру та ефективність.

Таким чином, можна зробити висновок, що на відміну від традиційних технічних і технологічних інновацій управлінські інновації в системі державного управління характеризуються високою мірою передбачуваності, визначеності та ефективності.

Отже, управлінська інноваційна продукція в системі державного управління повинна розглядатися як результат впровадження процесних (управлінсько-технологічних) інновацій, нові (знову впроваджені) або такі, що піддалися удосконаленню управлінські та організаційно-економічні форми процесу надання державних послуг, виробництво яких ґрунтується на нових або значно вдосконалених методах (інша інноваційна продукція). При цьому інша інноваційна продукція є результатом впровадження процесних інновацій.

Інноваційний управлінський процес в системі надання електронних державних послуг можна визначити як процес перетворення технологічного, організаційно-економічного і управлінського знання в інновацію. Це відкриває для нього нові сфери застосування і ринки, а, отже, і нових споживачів, які сприймають цю управлінську технологію як нову саме для себе [104, с. 160].

Основою інноваційного управлінського процесу в системі електронних державних послуг є процес освоєння нової техніки і засобів комунікації, як сукупності речових чинників виробництва, в яких матеріалізовані нові знання та уміння людини.

Тому під інноваційною управлінською діяльністю в системі надання електронних державних послуг ми пропонуємо розуміти діяльність, яка спрямована на використання результатів наукових досліджень і розробок для вдосконалення організаційно-економічних та управлінських технологій, що призводять до підвищення ефективності функціонування усієї системи державного управління в цілому.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/85540.html