---

Особливості формування інноваційної моделі управління інформацією в системі надання електронних державних послуг

На сьогодні одним із пріоритетів України є розвиток інформаційного суспільства, яке можна визначити як орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на формування інноваційної моделі розвитку високотехнологічне суспільство, в якому кожен громадянин має можливість створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися та обмінюватися ними, щоб дати змогу кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал для забезпечення особистого і суспільного розвитку та підвищення якості життя [138].

Проблеми, пов’язані із впровадженням технологій електронного урядування у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, мають міжвідомчий, міжрегіональний характер і не можуть бути розв’язані окремими органами виконавчої влади.

Внаслідок ситуації, що склалася в інформаційній сфері, неможливо підвищити рівень надання адміністративних послуг громадянам і суб’єктам господарювання із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій та підвищити ефективність використання бюджетних коштів, що спрямовуються на створення та розвиток державних інформаційних систем.

Надання адміністративних послуг, які передбачають міжвідомчу взаємодію або звернення громадян до декількох органів державної влади та органів місцевого самоврядування, пов’язане із значною втратою часу внаслідок відсутності взаємодії між відповідними відомчими інформаційними системами.

Основним механізмом організації взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, громадянами і суб’єктами господарювання повинен стати електронний документообіг з використанням електронного цифрового підпису.

З метою забезпечення розвитку електронного урядування необхідно здійснити комплекс організаційно-технологічних заходів, чітко розмежувати повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації політики в інформаційній сфері та здійснювати координацію їх діяльності на всіх рівнях [138].

Отже, на нашу думку, необхідно провести комплексне дослідження соціальних, економічних та організаційних передумов, що активно впливають на ступінь готовності України до розвитку інформаційного суспільства і використання можливостей переходу до системи надання електронних державних послуг.

Формування сучасної інформаційної інфраструктури передбачає:

- розвиток національної, галузевих і регіональних інформаційних систем, мереж та електронних ресурсів, електронних інформаційно-аналітичних систем державних органів та органів місцевого самоврядування;

- забезпечення електронної взаємодії державних органів між собою та з громадянами і організаціями;

- впровадження інтелектуальних інформаційних та інформаційно-аналітичних технологій, інтегрованих систем баз даних та знань, національних інформаційних ресурсів;

- забезпечення надання усіх видів соціальної допомоги у межах єдиного державного порталу;

- створення електронних інформаційних ресурсів з метою забезпечення належного рівня соціального захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах;

- сприяння впровадженню цифрового телерадіомовлення, розроблення національних стандартів цифрового мовлення з урахуванням європейського досвіду;

- створення системи суспільного телебачення і радіомовлення України;

- створення інфраструктури широкосмугового доступу до Інтернету на всій території України;

- забезпечення вільного недискримінаційного доступу всіх суб’єктів ринку телекомунікацій до житлових будинків та офісних приміщень для будівництва телекомунікаційної інфраструктури;

- модернізацію системи телерадіомовлення, розширення зони постійного приймання українських телерадіопрограм;

- впровадження новітніх технологій у спеціальні телекомунікаційні мережі, зокрема в Національну систему конфіденційного зв’язку;

- розвиток технологій виготовлення оптичних носіїв для довгострокового зберігання інформації;

- створення Національного депозитарію електронних інформаційних ресурсів;

- приведення державних електронних інформаційних ресурсів у відповідність із стандартами і технічними регламентами, загальнодержавними, галузевими та локальними класифікаторами і довідниками;

- впровадження в діяльність державних органів технологій ситуативного управління для підготовки і підтримки прийняття рішень державного управління;

- розроблення та впровадження національних стандартів і технічних регламентів застосування інформаційно-комунікаційних технологій, гармонізованих з відповідними стандартами держав - членів ЄС;

- створення та впровадження єдиної загальнодержавної системи електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису;

- розширення переліку електронних послуг, які можуть надаватися із застосуванням електронних цифрових підписів, у тому числі електронної ідентифікації суб’єктів електронної взаємодії та систем, за допомогою яких здійснюється така взаємодія [138].

Найбільш сприятливі передумови формування державних електронних послуг складаються саме в галузі державного управління і обов’язкового соціального забезпечення. Досить високий рівень цього показника зберігається і в охороні здоров’я та соціальних послугах.

У рамках організації взаємодії органів державної влади з організаціями та громадянами в процесі надання державних послуг передбачається також широко використовувати можливості сучасних мереж передачі даних, у тому числі мережі Інтернет. Переведення взаємодії органів державної влади з організаціями та громадянами в електронну форму дозволить скоротити час надання державної послуги та знизити витрати, пов’язані з особистим зверненням громадян в органи державної влади.

На першому етапі необхідно визначити перелік державних послуг, що підлягають першочерговому переводу в електронний вигляд. Критерієм відбору є соціальна та суспільна значимість цієї державної послуги, а також соціально-економічний ефект від її переводу в електронний вигляд. Пріоритетність можна встановити також, виходячи з необхідності реалізації в першу чергу тих послуг, експлуатація яких створює інформаційну базу для реалізації «вторинних» електронних послуг. Необхідно врахувати послуги, які можуть бути представлені в повному обсязі, лише завдяки інтеграції різних відомчих систем.

При цьому можна виділити наступні пріоритетні групи адміністративних послуг для впровадження електронних засобів комунікації в процеси їхнього надання:

- державні послуги в сфері обліку земельних ділянок, об’єктів нерухомості, а також реєстрації прав на них та угод з ними;

- державні послуги в сфері забезпечення соціальної допомоги та соціальних виплат;

- державні послуги з оформлення правового стану громадян;

- державні послуги в сфері одержання дозволів для підприємницької діяльності.

На другому етапі визначається порядок і черговість переводу послуг в електронний вигляд, проводиться модернізація відомчих інформаційних систем.

При переводі послуг в електронний вигляд, потрібно враховувати необхідність перебудови архітектури офіційних веб-сайтів органів влади, які надають послуги фізичним та юридичним особам. Призначенням таких веб-сайтів повинно бути не стільки інформування про діяльність органу влади, а й забезпечення можливості громадянам отримати послуги (у тому числі інформацію про них) безпосередньо з цього веб-сайта.

Наступним етапом повинно стати створення єдиного веб-порталу адміністративних послуг (може бути створений на основі Урядового веб-порталу), як єдиного веб-ресурсу, який би інтегрував у собі веб-ресурси усіх органів влади, що надають послуги і, таким чином, забезпечив отримання особою будь-якої адміністративної послуги шляхом автоматичного переходу до необхідного веб-ресурсу [138].

Серед передумов формування системи державних електронних послуг величезне місце належить законодавству. Одним з основних положень є створення суб’єкта взаємовідносин в особі багатофункціонального центру надання електронних державних послуг як організації, що незалежно від організаційно-правової форми уповноважена на організацію надання державних послуг, у тому числі в електронній формі, за принципом «єдиного вікна». При цьому необхідно розуміти, що портал державних послуг є державною інформаційною системою, що забезпечує надання державних послуг в електронній формі, а також доступ заявників до відомостей про державні послуги, призначених для поширення з використанням мережі Інтернет і розміщеним в державних інформаційних системах, що забезпечують ведення реєстрів державних послуг.

Серед основних принципів надання державних послуг з’явилася можливість отримання державних послуг в електронній формі. Серед прав заявників при отриманні електронних державних послуг є отримання повної, актуальної і достовірної інформації про порядок надання послуг.

До обов’язків органів державної влади, що надають державні послуги необхідно включити забезпечення можливості отримання заявником державної послуги в електронній формі. Більше того, вимоги до організації надання державних послуг в електронній формі передбачають:

- надання в установленому порядку інформації заявникам і забезпечення доступу заявників до відомостей про державні послуги;

- подання заявником запиту та інших документів, необхідних для надання державної послуги, і прийом таких запитів та документів з використанням єдиного порталу державних послуг;

- отримання заявником відомостей про хід виконання запиту про надання державної послуги;

- взаємодія органів, що надають державні послуги, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій, що беруть участь в наданні державних послуг;

- отримання заявником результату надання державної послуги.

Тому, у межах удосконалення підходів до реформування інформаційного забезпечення системи надання електронних державних послуг, ми пропонуємо запровадження наступних заходів:

- визначення порядку інформаційно-технологічної взаємодії інформаційних систем, що використовуються для надання державних послуг в електронній формі, а також вимог до інфраструктури, що забезпечує їх взаємодію;

- ведення реєстрів державних послуг в електронній формі з використанням державних інформаційних систем;

- створення регіональних інформаційних систем органами державної влади і органами місцевого самоврядування з метою їх інтеграції з державною інформаційною системою;

- доступ заявників до відомостей про державні послуги з використанням мережі Інтернет і розміщеним в державних інформаційних системах, що забезпечують ведення реєстрів державних послуг;

- забезпечення інформаційного обміну з відповідними інформаційними системами органів, що надають державні послуги, багатофункціональних центрів в цілях надання державних послуг в електронній формі при використанні єдиного порталу державних послуг із застосуванням єдиної системи міжвідомчої електронної взаємодії в порядку, встановленому Урядом України.

Необхідно передбачати організацію діяльності з випуску, видачі і обслуговування універсальних електронних карт, які є матеріальним носієм, що містить зафіксовану на ньому у візуальній (графічній) та електронній формах інформацію про користувача картою і забезпечення доступу до інформації про користувача картою, що використовується для забезпечення прав користувача картою на отримання державної послуги.

Користувачем універсальної електронної карти може бути громадянин України, а також у випадках, передбачених державними законами, іноземний громадянин або особа без громадянства.

Універсальна електронна карта є документом, що засвідчує особу громадянина, права застрахованої особи в системах обов’язкового страхування, універсальна електронна карта є документом, що засвідчує право громадянина на отримання державних послуг, а також інших послуг.

Підтримка інноваційної діяльності, як передумови формування державних електронних послуг з боку Уряду України в основному пов’язана з інвестиціями в акціонерний капітал і створенням технологічних парків. В сучасній Україні механізми взаємодії органів державної влади з одержувачами послуг є вкрай непродуктивні, про це свідчать далекі від довірчих відносин між пересічними громадянами та владними установами. З метою зростання довіри населення до органів державної влади необхідно кардинально змінювати механізми надання послуг. Використання інформаційних технологій і мережі Інтернет дозволяє значною мірою підвищити ефективність взаємодії громадян з державою при отриманні послуг. Завданнями центрів (пунктів) надання послуг є:

- реалізація принципу «єдиного вікна», що включає створення єдиного місця прийому, реєстрації та видачі необхідних документів організаціям і громадянам при наданні державних та муніципальних послуг;

- інформування юридичних та фізичних осіб з питань надання державних та муніципальних послуг;

- оптимізація адміністративних процедур та підвищення якості надання державних послуг і послуг місцевого самоврядування за рахунок прийняття єдиних адміністративних регламентів;

- скорочення кількості документів, що подаються заявниками для одержання послуг;

- підвищення зручності у наданні послуги, скорочення кількості звернень заявника з посадовими особами за рахунок організації міжвідомчої інформаційної та документаційної взаємодії;

- скорочення часових витрат на отримання послуг;

- організація інформаційного обміну даними між державними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та організаціями, що надають державні послуги та послуги місцевого самоврядування;

- організація інформаційного обміну із загальнодержавним веб-сайтом державних послуг, регіональними сайтами державних послуг.

Такі центри надання послуг необхідно розташувати у більшості з обласних центрів України, їх розміщення пропонується у приміщеннях міських, обласних і районних адміністрацій. Для забезпечення доступності інформаційних послуг в місцях обмеженого доступу населення до мережі Інтернет пропонується використати відділення УДППЗ Укрпошти.

Ефективним механізмом надання державних та муніципальних послуг найбільш соціально незахищеним верстам населення є використання систем на базі смарт-технологій.

Смарт-технології відносяться до розряду тих засобів інформатизації, які мають виражену соціальну спрямованість. Можливість реалізації на основі смарт-технологій різноманітних платіжних і неплатіжних додатків дозволяє побудувати ефективні схеми персоніфікованого розподілу і обліку використання адресної соціальної допомоги.

Серед проблем, що стримують ефективне використання смарт-технологій є відсутність або недостатній рівень опрацьовування прийнятих на державному рівні концептуальних, методологічних та нормативних документів.

На всіх рівнях впровадження соціальної картки необхідно забезпечити інформаційну взаємодію та координацію роботи відповідних центральних та місцевих органів влади, а також органів місцевого самоврядування. Така координація повинна передбачати:

- розробку єдиних вимог та стандартів для реалізації проектів по впровадженню соціально орієнтованих смарт-технологій;

- узгодження загальнодержавних, регіональних та відомчих цільових програм розвитку у сфері надання державних послуг;

- створення загальнодержавної технологічної інфраструктури, що буде забезпечувати ефективне впровадження смарт-технологій;

- формування сприятливих фінансових та правових умов для ініціалізації соціальних проектів в регіонах;

- проведення заходів, направлених на підвищення рівня кваліфікації державних службовців при реалізації проектів з використанням соціальної картки [138, с. 55].

Відносно сприятливою в якості передумови для використання інформаційно-комунікаційних технологій в Україні є стан людського потенціалу. В першу чергу це стосується рівня життя населення. Також потребує поліпшення стан кадрового потенціалу сфери інформаційно-комунікаційних технологій.

 

 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/85540.html