Укладення договору перевезення вантажів автомобільним транспортом

Як уже вказувалось вище, договір є підставою виникнення правовідносин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України) та, як визначено в ст. 626 ЦК України – домовленістю, чи її результатом, що виражений у встановленій законом формі. Укладання договорів, з одного боку, є матеріально-правовим явищем, що закріплено у гл. 53 ЦК України і гл. 20 ГК України, а з другого, – процесуальним як послідовність і юридична процедура досягнення домовленості між оферентом та акцептантом. Саме оцінка факту укладення договору та доказів того при спрощеній його формі є каменем спотикання на практиці, про що свідчить значна частина спорів (Справа № 922/1592/13, що розглядалася Господарським судом Харківської області [237], Справа № 16/247, що розглядалася Господарським судом Луганської області [238]). Їх об’єднує ігнорування дотримання форми договору та приписів чинного законодавства: а) про форму договору; б) про доказову базу існування правовідносин між сторонами. Навіть якщо з матеріалів справи, з огляду на засаду розумності вбачається наявність факту перевезення та навіть видачі-прийняття вантажу, то це не підтверджується наданими доказами при розгляді справ у суді. Відповідно намагання перевізника «хапатися» за будь-якого клієнта, виконувати перевезення з ігноруванням вимог про передплату та належне оформлення відносин призводить до відмови у задоволенні позовів.

Попри традиційність розгляду укладення договору як підстави виникнення правовідносин та репрезентації знань теорії та практики, актуальності та виправданості створюють проблеми практики й однобічного тлумачення наявності чи відсутності договору. Показовою є наведена в підрозділі 1 Справа № 6/42/5022-597/2011 [233], що розглядалася Господарським судом Тернопільської області. Представник відповідача ТОВ «МС Партнерс» проти задоволення позову заперечив, посилаючись на відсутність між сторонами будь-яких договірних зобов’язань. Судом було встановлено, що 21.06.2010 р. ПуАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (позивачем у справі) отримано через технічні засоби зв’язку примірник заявки договору на перевезення вантажу № Л-2106-1ТМ у міжнародному сполученні смт. Єлізово (Білорусія ОЗАО «Склозавод Єлізово») у м. Харків (Україна, Харківський пивзавод «Рогань») через митний перехід у Нових Яриловичах. Заявку-договір оформлено на бланку з друкованим зазначенням реквізитів ТОВ «МС Партнерс» (відповідача), названого в договорі як експедитор. Як перевізника, в заявку було вписано позивача. Одержана заявка-договір № Л-2106-1ТМ від 21.06.2010 р. зареєстрована позивачем за № ЗМК 075/10 від 21.06.2010 р.

Згідно з наданими позивачем поясненнями та доданими документами, ТОВ «Комора-С» та відповідач організовували перевезення для ОЗАО «Склозавод Єлізово» і пивзаводу «Рогань». У зв’язку з чим ТОВ «МС Партнерс» звернулось 21.06.2010 р. до позивача, який володіє ліцензією, у тому числі на міжнародні автомобільні перевезення (ліцензія серії НОМЕР_2, із строком дії 29.08.2007 р. – 28.08.2012 р.). Перевезення вантажу було виконано відповідно до умов заявки, що підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною (СМR) серії № 0008888 та подорожнім листом серії 01 ААГ № 011808.

За ініціативою позивача сторони в спосіб, аналогічний оформленню заявки- договору, завірили Акт виконаних робіт від 22.06.2010 р., відповідності до якого в ТОВ «МС Партнерс» відсутні претензії щодо виконаного позивачем перевезення вартістю 7 000 грн., згідно з п. 9 заявки-договору її факсимільна копія має силу оригіналу. Сторони зобов’язані обмінятись оригіналами документів у строк до п’яти робочих днів з дня підписання.

У судовому засіданні 17.06.2011 р. представник позивача пояснив, що відповідач обіцяв скласти й надіслати поштою на адресу ПуАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» заявку-договір на перевезення вантажу № Л-2106-1ТМ із відтиском печатки та підписом представника ТОВ «МС Партнерс», але так цього і не зробив. Для проведення оплати, ПуАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» направив на адресу відповідача рахунок № 1123 від 23.06.2010 р.

Суд прийшов до висновку, що згідно зі ст. 638 ЦК України з представлених позивачем матеріалів, безпосередньо між сторонами у справі було досягнуто згоди щодо умов договору, який за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами ч. 1 ст. 207 ЦК України, ч. 1 ст. 181 ГК України.

Сторона, яка одержала проект договору, у випадку згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору ч. 2 ст. 181 ГК України. Недотримання письмової форми договору перевезення вантажу не вливає на його дійсність. При цьому ч. 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Окрім складених факсограм заявки договору на перевезення вантажу та акта виконаних робіт, які заперечує позивач, укладення договору перевезення вантажу підтверджується документами первинного обліку роботи автомобіля: міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) та подорожнім листом вантажного автомобіля. Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ст.ст. 1, 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлюється накладною. Накладна, оскільки не доведено протилежного, є доказом умов такого договору й свідченням прийняття вантажу за ст. 9 Конвенції.

Варто також зазначити, що в міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) серії № 0008888 (існування якої представник відповідача на засіданні 17.06.2011 р. не оскаржив), подорожньому листі серії 01 ААГ № 011808, заявці-договорі № Л-2106-1ТМ від 21.06.2010 р., акті виконаних робіт від 22.06.2010 р., рахунку № 1123 від 23.06.2010 р., як водія, котрий здійснював перевезення згадується ОСОБА_1, а перевізним засобом автомобіль МАЗ НОМЕР_1. Відповідно до копії трудової книжки на час виникнення спірних правовідносин водій ОСОБА_1 перебував із позивачем у трудових відносинах, а згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля МАЗ НОМЕР_1 є ПуАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів». З огляду на все вищенаведене, заперечення відповідача про відсутність між сторонами зобов’язань, які випливають із перевезення вантажу є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи.

Отже, йдеться про достатні докази існування домовленості. Саме за відсутності останніх у іншому випадку суд відмовив у задоволенні позову. Так, у Справі № 14/393 [235], що була розглянута Господарським судом Луганської області про стягнення 1000 грн. 00 коп.  боргу за договором від 05.01.2007 р. за перевезення вантажу. На обґрунтування своїх вимог позивач надав факсимільну копію договору з додатком-замовленням, але без оригінальних відбитків печатки і підпису відповідача, а також товарно-транспортну накладну від 05.01.2007 р., згідно з якою автопідприємство доставили ТОВ «Біотрейд» вантаж. Суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає на таких підставах: ненадання позивачем доказів своїх тверджень. Оскільки ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На наш погляд, суд помилково й звужено витлумачив ст. 909 ЦК України, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі і не допускається укладення договору шляхом обміну факсограмами. Він проігнорував засади розумності і справедливості – вантаж доставлено, є також товарно-транспортна накладна від 05.01.2007 р. і підписи про прийняття вантажу одержувачем. Виникає питання: на якій підставі вона виписувалася відправником? Це свідчення про неоднаковість підходу й «жонглювання» приписами чинного законодавства.

У іншому випадку, коли договір укладався й перевезення вантажу відбулось «під чесне слово», відмова суду була б обґрунтована хоча б формальними вимогами та публічними інтересами. Так, у справі 25/94-07-2377, що розглянута Господарським судом Одеської області [236] про стягнення з ДП «Фірма Леда» на користь ТОВ «Торговий дім «Євразія» 2384,91 грн. основного боргу та 98,97 грн. пені за виконане перевезення вантажу. Позивач не заперечує проти недодержання письмової форми договору перевезення вантажу при його укладенні, однак  наполягав на тому, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості за всіма істотними умовами договору: прийняття виконання ДП «Фірма Леда» договору перевезення вантажу з боку ТОВ «Торговий дім «Євразія» шляхом здійснення відмітки на посвідченні про відрядження водія № 76 від 15.06.2006 р. та № 81 від 29.06.2006 р. за маршрутами Київ – Одеса.

Суд виходив із того, що правочин є вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Крім того, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення: у водія юридичної особи – автомобільного перевізника повинні бути посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. На підставі наявних матеріалах справи документів суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів як оплати за перевезення вантажу, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами існування з відповідачем договірних правовідносин щодо перевезення вантажу. Таким доказом не може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Навіть якщо з цих документів можна зробити висновок, що відповідач міг бути одержувачем вантажу, перевезення якого здійснював позивач, однак будь-яких доказів того, що останній отримав зазначений вантаж, суду позивачем не надано. Тож у позові було відмовлено повністю.

Укладення договору, як вважає О. І. Зозуляк, засновується на договороздатності як здатності укладати та виконувати договори, що відповідають правовій природі та виду правоздатності, а також здатності нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань [84, с. 3]. Загалом, із цим можна погодитися, якщо вважати договороздатність різновидом правочиноздатності й не змішувати з суб’єктивним правом та юридичним обов’язком із договору. Те, що дослідниця змішала ці категорії, підтверджується, що вона внесла у її зміст і здатність укладати договори, і їх виконувати, і навіть нести договірну відповідальність. Такі категорії, які започатковані на концепції правосуб’єктності як певного симбіозу правоздатності й дієздатності, є атавізмом розуміння правових властивостей учасника правовідносин. Наразі є точніший правовий інструментарій їх розуміння. Це пов’язано з новими засобами комунікацій та потребою прискорення товарообігу.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37968.html