Інтерференція як результат міжмовної взаємодії

У цьому підрозділі розглянуто сутність мовної інтерференції як складної взаємодії лінгвальних та позалінгвальних чинників, що породжують це явище, узагальнено типологію мовної інтерференції і схарактеризовано її основні типи.

Проблематика, пов'язана з вивченням інтерференції мов, перебуває
в центрі уваги лінгвістів уже майже століття. Зазвичай такі дослідження проводяться в межах теорії мовних контактів. Крім того, на сучасному етапі розвитку теорії мовних контактів особливої актуальності набуло питання наслідків взаємодії мов, оскільки найчастіше її кінцевим результатом досить часто стає асиміляція чи поглинання однієї мови іншою. Одним з етапів такого процесу є інтерференція. Поняття "інтерференція" вважається одним
із ключових у методологічному інструментарії сучасних гуманітарних наук. Сам термін "інтерференція" прийшов до лінгвістики із психології, яка у свою чергу запозичила його з фізики [220, с. 64], де вивчається явище накладення різних хвиль: звукових, електромагнітних, оптичних, радіохвиль та ін. Крім фізики, явище інтерференції описують у хімії, біології тощо.

У мовознавстві це поняття активно поширилося після виходу монографії У. Вайнрайха "Мовні контакти", де зазначено, що інтерференція
– це "відхилення у мовленні білінгвів від норм їхніх мов, які взаємодіють або контактують" [29, с. 76]. Інтерференція як лінгвістична проблема була в центрі уваги багатьох мовознавців (В. І. Беликов [8], У. Вайнрайх [29; 392], O. Гольдбах [300], Ю. Д. Дешерієв [68], Ю. О. Жлуктенко [82], Л. П. Крисін [8], Б. Пабст [353], С. В. Семчинський [185], Е. Хауген [220]).

Мовознавці вбачають джерела інтерференції в самому механізмі мови. Проте щодо визначення поняття мовної інтерференції серед лінгвістів немає одностайної думки. Наприклад, для У. Вайнрайха інтерференція
– це "вторгнення норм мовної системи в межі іншої" [29, c. 27]; для Н. Б. Вахтіна і Є. В. Головка інтерференція – це "взаємний вплив двох мовних систем в умовах білінгвізму" [31, с. 135]; для Є. М.Верещагіна "інтерференція
– внутрішній неспостережуваний процес у білінгва, який виражається в його мові й у "явних відхиленнях" від норм однієї або більше мов" [33, с. 19]. Е. Хауген тлумачить термін "інтерференція" як "випадки відхилення від норм мови, що з'являються в мовленні двомовних носіїв у результаті ознайомлення
з іншими мовами" [220, c. 62]. Проте вчений указує на той факт,
що інтерференція не завжди є відхиленням від норми, оскільки явище може бути ненормативним уже в первинній мові. Т. О. Суходєєва позначає терміном "інтерференція" всі випадки відхилення від норми в будь-якій мові, які виникають у мовленні двомовних осіб внаслідок мовного контактування
[194, с. 10]. При цьому аналіз, критична оцінка інтерференції, що існує
в мовознавстві, дає підставу в лінгвістичному аспекті звести усі наведені дефініції терміна "інтерференція" до загальних ознак. Отже, інтерференція
– це невід'ємна складова частина процесу повільного, поступового проникнення різних іншомовних елементів у систему певної мови.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/27687.html