Принципи формування виконавської культури скрипаля

Висвітлення концептуальних засад дослідження передбачає подальше обґрунтування принципів формування виконавської культури скрипаля – узагальнених теоретичних положень щодо формування виконавської культури скрипаля, які в подальшому визначають зміст, організаційні форми та методи навчального процесу згідно з метою дослідження.

Принцип культуротворчого розвитку виконавської особистості скрипаля надає пріоритетного значення становленню особистості у суспільно-історичному розвитку музично-виконавського мистецтва. Даний принцип означає розвиток виконавця-скрипаля у річищі засвоєння мистецьких цінностей, створених людством. При цьому індивідуальні підходи до усвідомлення художньої культури не нівелюються, а навпаки, процеси пізнання себе, свого місця в мистецтві інтенсифікуються. Принцип культуротворчого розвитку означає орієнтацію скрипалів на засвоєння кращих традицій інтерпретації музики, на збереження зв’язку поколінь у виконавському мистецтві та методах його опанування. Водночас спонукання до засвоєння художнього досвіду видатних виконавців не означає стримування саморозвитку скрипаля, а сприяє висуненню цілей для усвідомлення і задоволення його оновлених художньо-виконавських потреб.

Впровадження принципу культуротворчого розвитку виконавської особистості сприяє подоланню технократичних тенденцій в педагогічному процесі, які виявляються в односторонній орієнтації педагогів на озброєння майбутніх фахівців знаннями, уміннями, навичками без урахування того, яке особистісне ядро фахової культури формується при цьому.

Загалом означений принцип покликаний формувати розуміння особистості музиканта-виконавця як суб’єкта становлення виконавської культури і орієнтує навчальний процес на забезпечення оптимального співвідношення між засвоєнням загальнокультурного досвіду розвитку мистецтва та формуванням індивідуальних підходів до опанування художньою культурою.

Важливою ознакою культуротворчого розвитку є визнання виконавця активним суб’єктом навчального процесу, в ході якого процеси та зміни, що відбуваються у внутрішньому світі майбутнього музиканта, слугують основними орієнтирами та необхідними умовами успішного формування фахового самотворення.

На ґрунті такого розуміння формування особистості музиканта-виконавця, як суб’єкта становлення виконавської культури, навчальний процес повинен орієнтуватися на індивідуально-особистісну спрямованість виконавської діяльності, яка б давала змогу враховувати нові співвідношення між освітою та культурою як середовищем, у якому студент виступає творчою особистістю.

В контексті мистецько-персоналізованого підходу освіта трактується як впорядкований спосіб засвоєння культури з метою її збагачення, що органічно пов’язаний з розвитком та вдосконаленням особистості самого митця. При цьому в поняття культури вкладаються як духовні так і матеріальні цінності, які складають основний зміст освіти. В структурі змісту освіти могутня виховна функція музики виконує соціально-формуючу роль, сприяє розвитку емоційної сфери особистості, її мислення, творчих здібностей, цілісного духовного світу. В контексті розвитку музично-виконавського діяльності цей процес є діалектично-творчим, оскільки зумовлює засвоєння духовних цінностей музичного мистецтва через постійне прагнення майбутнього митця до особистісного та фахового самовдосконалення. Рушійною силою такої взаємодії є не само по собі освоєння загальномистецького досвіду, а його проблематизація. Це надання незавершеності, невизначеності різноманітним компонентам змісту соціокультурного досвіду (пізнавального, естетичного та ін.): самим предметам культури, їх соціально закріпленою символікою, суспільно заданими схемами дій, нормативним моделям побудови взаємодії, взаємовідношень суб’єктів музично-виконавської культури.

Таким чином, одним із виявлень культуровідповідності освіти є її культуротворча спрямованість, змістоутворюючим стрижнем якої визначаємо формування духовно-естетичної домінанти майбутнього музиканта, якій притаманний творчий та новаторський характер, вибудуваний на змістовному науково-фаховому підґрунті.

Така принципова та наукового обґрунтована позиція особистісно розвиваючої музичної освіти є невід’ємною частиною культури і джерелом формуючого та особистісно-розвиваючого впливу на становлення майбутнього виконавця.

Найбільш суттєвою властивістю взаємодії музичного мистецтва з особистістю виконавця є емоційно-когнітивне пізнання, естетизація художніх ідей, емоцій, композиційної та драматургічної побудови твору. Виконавець реагує на музичний твір цілісним організмом за принципом емоційно-смислового входження, уподібнення, що складає психологічну сутність сприйняття музики, що визначає в подальшому її діяльнісне відтворення. Таким чином відбувається діалогічне спілкування з музичним твором, осягнення його художніх ідей, духовного, загальнолюдського змісту. Все це складає зміст музично-виконавської персоналізації.

З іншого боку, важливою психолого-педагогічною складовою даного процесу стає художньо-образна символічність музичної мови, в силу якої остання пропонує виконавцю моделі чуттєво-емоційної та інтелектуальної взаємодії з оточуючим середовищем, втягує в діалог свідомостей та культур, у комунікативний простір композитор-виконавець-слухач. Все це сприяє соціалізації виконавської особистості, що спонукає до розвитку нових фахового-цінних рис, формує комунікативно-смисловий артистизм.

Однією із кардинальних рис культуротворчого розвитку музиканта-виконавця в контексті мистецько-персоналізованого підходу ми визначаємо спрямованість на формування особистісно-вартісного та творчо-регулятивного професіоналізму музиканта-виконавця. Цей процес має ґрунтуватися на розвитку особистісно-значущих художніх ідеалів та технічних умінь виконавця-скрипаля на ґрунті емоційно-когнітивного (емоційно-інтелектуального) пізнання кращих традицій музичного виконавства, рефлексивно-креативній диференціації досвіду видатних виконавців, ціннісно-регулятивного засвоєння прогресивно-творчих методик навчання гри на скрипці. Все це в підсумку сприяє формуванню особистісно-фахової орієнтації та рефлексивної виконавської компетентності скрипаля як показників мотиваційно-орієнтаційного та пізнавально-рефлексивного компонентів виконавської культури скрипаля.

Кожний з цих чинників культуротворчого процесу вимагає індивідуально-особистісної задіяності студента у становленні та розвитку його художніх та технічних умінь і на цій основі визначення орієнтирів власного творчого засвоєння виконавсько-ціннісних здобутків музичного мистецтва.

Отже, уведення даного принципу в навчальний процес передбачає створення умов перспективного індивідуально-творчого засвоєння здобутків виконавського мистецтва, що сприяє вільній орієнтації студента у музично-виконавському просторі (перегляд, слухання музичних записів), надає йому можливість самостійного визначення власних виконавських схильностей, тяжіння до певних традиційних рис виконавства, і, поряд з цим, свідомого визначення свого індивідуального-своєрідного, що відрізняє чи наближує його до усталених виконавських традицій.

Таким чином, культуротворчий процес виконавця має бути художньо-обґрунтованим та технічно-доцільним, тобто координуватися з певними загальновизнаними музично-виконавськими пріоритетами.

У зв’язку з цим, необхідним є уведення у навчальний процес принципу естетичної детермінації навчання. Даний принцип передбачає послідовне спрямування виконавської підготовки на розвиток естетичних почуттів, смаків, ідеалів студентів та їх відтворення в інтерпретації музики. Уведення даного принципу в навчальний процес спонукає до поглиблення аксіологічної складової навчання, інтенсифікації художнього ставлення скрипалів до мистецтва і на цій основі надбання особистісно-ціннісного ставлення до виконавської діяльності як показника аксіологінчо-програмувального компоненту виконавської культури.

Принцип естетичної детермінації спрямовує навчання на забезпечення естетично-обґрунтованого взаємозв’язку між суспільно визнаними мистецькими цінностями та домінантними особистісними художньо-естетичними пріоритетами студентів. Згідно означеного принципу усвідомлення об’єктивної сутності естетичних переваг видатних виконавців має опосередковуватись особистісним суб’єктивним ставленням студентів до інтерпретації музичних творів.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40195.html