Мотиваційно-пізнавальний методичний комплекс

Для формування мотиваційно-орієнтаційних засад виконавських умінь скрипаля у вищих мистецьких навчальних закладах розроблено мотиваційно-пізнавальний методичний комплекс, який має на меті формування стійкої мотивації та самомотивації студентів до системного і послідовного мистецького саморозвитку, до фахового самовдосконалення. Означений комплекс складається з диференційно-мотиваційного та виконавсько-когнітивного блоків методів.

Метою диференційно-мотиваційного блоку методів є самоспостереження, самопізнання потенціалу – персональних диспозицій виконавця як особистості (рівень розвитку особистості) і як фахівця, визначення реального художньо-технічного рівня розвитку виконавця (аналіз «Я-реального»).

Диференційно-мотиваційна методика містить методи формування особистісно-спрямованої мотивації скрипаля, уміння самовмотивовуватися на постійне виконавське самовдосконалення у його фаховій діяльності. Мета даної методики полягає у формуванні системи самомотивацій фахової діяльності скрипаля, якій характерні усвідомленість,цілеспрямованість, ієрархічність. Для досягнення сформованості даної системи обираються: метод самоспостереження та диференціації базисних персональних диспозицій особистості музиканта-виконавця, його музичних обдарованостей та виконавсько-технічних стереотипів.

З цією метою розробляються методи самоспостереження індивідуально-фахових особливостей скрипаля, до яких відносимо. Метод спостереження типу темпераменту та його взаємозв’язку з домінуючим станом моторики виконавця у процесі роботи над музичним твором за характеристиками сили, врівноваженості, рухливості емоційних процесів збудження та гальмування. Специфічність даного методу полягає у визначенні характеристики емоційних процесів збудження та гальмування та визначення стану моторики (м’язова напруженість, розхлябаність) на музичному матеріалі та її вербального діалогічного осмислення студентом та педагогом для подальшого самостійного самоспостереження студентом взаємовпливу, взаємозв’язку його індивідуально-психологчних якостей на формування виконавських умінь скрипаля. Для цього спочатку обираються для виконання музичні твори (епізоди музичних творів) діаметрально протилежного характеру – дуже повільні та дуже швидкі, ліричні та драматичні. Далі обираються музичні епізоди з раптовими протилежними змінами темпів (субітальна агогіка – раптова зміна темпів: Ленто- Віваче), динаміки (субітальна динаміка: форте-піано), артикуляції (уривчасто-зв’язно: сфорцандо-легато), та чергуванням різнохарактерної техніки скрипаля, що вимагають задіяності різнохарактерних рухів скрипаля (наприклад: легато – стакато, чергування пасажної техніки з акордами) тощо.

Якщо рівень художньо-технічної оснащеності студента доволі слабкий рекомендується здійснювати його фахову психофізіологічну діагностику на ґрунті виконання та вербального діалогічного аналізу основних скрипкових технічних прийомів, наприклад, штрихів спочатку в повільному, а потім в швидкому темпі, а далі перевірка виконання штрихів у швидкому чергуванні темпів для визначення характеру процесів емоційного збудження та гальмування, швидкості рухів та якості м’язево-рухової реакції виконавця. В процесі виконання здійснюється спостереження та диференціація взаємозалежності, взаємовпливу сили, врівноваженості, рухливості емоційних процесів збудження та гальмування на характер здійснення професійних рухів скрипаля.

На ґрунті даних спостережень здійснюється діагностика типу темпераменту виконавця, визначення домінантного характеру його емоційних процесів (збудження, гальмування) та домінантного стану його моторики (домінантність напруженого чи розхлябаного м’язового стану). На основі виконавсько-вербального діалогічного аналізу студент спонукається до подальшого самоспостереження вияву власних рис темпераменту у виконанні музичного твору з установкою для подальшого їх осмислення.

Метод самоспостереження за типом нейродинаміки мислення музиканта-виконавця – визначення домінантності мислення музиканта-виконавця – художньо-образне (домінантність правої півкулі) чи абстрактно-логічне (домінантність лівої півкулі) визначає спосіб сприйняття та розпізнавання музичного твору чи навчально-методичної інформації або через образ-асоціацію, або через мисленнєві операції. Визначення даних властивостей особистості здійснюється на ґрунті опанування цілим музичним твором  або його довільно обраним фрагментом. Найефективнішим у даному випадку є бліц-програвання попередньо розібраної студентом музичної мініатюри, короткого музичного твору для швидкої орієнтації педагога у домінантності способу сприйняття інформації для подальшого здійснення вербального діалогічного аналізу, в ході якого з’ясовується, яким способом студент сприймає музичний твір. Якщо у виконанні твору скрипаль виразно відтворює знаки артикуляції, агогіки та динаміки, що характеризують емоційно-образні характеристики музичного твору, то це характеризує домінантність правої, художньо-образної півкулі виконавця. Якщо у бліц-виконанні твору виконавець слідкує за точністю технічних прийомів (виконання штрихів, інтонацією, пасажною технікою чи технікою подвійних нот), без їх смислового взаємозв’язку з художньо-ретикулятивними, тембральними характеристиками, це вказує на домінантність раціонального сприйняття музичного твору. Цей метод може також відпрацьовуватися і в умовах активно-аналітичного слухання та вербального опису музичного твору.

Метод самодіагностики артистично-адаптивних якостей характеру виконавця (екстраверсія-інтроверсія, невротизм-стабільність) визначає музично-комунікативне спрямування виконавця та його емоційну і технічну стабільність в умовах проведення індивідуального уроку педагогом та адаптації студента в умовах прилюдної гри. Прилюдна гра в умовах самодіагностики артистично-адаптивних якостей не обов’язково означає виступ на сцені. Вона може відбуватися за умов присутності когось зі студентів чи педагогів кафедри на уроці, завчасно спланованої педагогом, але неочікуваної для студента. В такій неочікуваній, екстремальній ситуації гри студент максимально виявляє власні кардинальні риси стабільності та невротизму, що дозволяє педагогу найбільш повно виявити його приховані позитивні та негативні виконавські риси. Для здійснення самодіагностики стабільності в умовах прилюдного виступу, студенту необхідно виконувати найскладніші для нього епізоди з твору в звичайних ситуаціях перед колегами, викладачами різних спеціальностей з метою здійснення самоаналізу виконання в даних ситуативних умовах.

Здійснення діагностики базисних персональних диспозицій музиканта-виконавця в перспективі визначає траєкторію індивідуальної методики розвитку музиканта і має велике значення для потенційно-проективного формування стилю його виконавської діяльності, визначення здатності до персоналізації музичного твору.

Метою методики самоспостереження та диференціації (самоаналізу) музичних обдарованостей скрипаля є визначення креативно-потенційної персональної домінанти особистості скрипаля.

Дана методика охоплює методи виявлення музикальності скрипаля, до яких відносяться такі методи.

Метод самоспостереження та диференціації (самоаналізу) емоційного переживання музики виконавцем як вираження певного змісту визначає здатність скрипаля до диференційованого сприйняття, переживання музики як вираження певного змісту, виразового значення музичних образів, а не просто виявлення абстрактних емоцій під час музичного виконання. Визначення наявності здатності до емоційного захоплення змістом музичного твору.

Метод самоспостереження та диференціації (самоаналізу) уяви виконавця, що включає визначення сили – пасивна, активна, багатства – конкретна, образно-асоціативна та ініціативності музично-виконавської уяви – сприймаюча, репродуктивна (прикута до ситуації), творча (яка здатна вийти за межі ситуації); визначення наявності взаємозв’язку слухової, зорової та сенсомоторної уяви, семіотико-семантичне розуміння музики.

Метод самоспостереження та диференціації музичного мислення скрипаля, на ґрунті якого музично-виконавське мислення диференціюється за продуктивністю – репродуктивне, продуктивне, творче; за індивідуальними особливостями, що визначають творче спрямування характеру мислення, до якого відносимо альтернативне, дивергентне мислення, а також пошуково-перетворюючий стиль виконавського мислення скрипаля.

Альтернативному музично-виконавському мисленню характерні самостійність, критичність мислення, що спрямовується на композиційне (композиторська техніка написання музичного твору) та ідейно-образне, драматургічне пізнання музичних творів різних стилів та епох, а також диференційований аналіз методичних систем навчання гри на скрипці, в результаті чого застосовується нетрадиційне використання традиційних підходів до вирішення завдань змісту навчання.

Дивергентне музично-виконавське мислення характеризується гнучкістю, глибиною, швидкістю та оригінальністю в процесі опанування змістом навчання, спрямовує інтерпретаційний процес скрипаля на глибоке особистісно-змістовне пізнання змісту музичного твору.

Пошуково-перетворюючий стиль мислення виявляється у широті, послідовності та творенні виконавської новизни, що передбачає побудову особистісно-значущого дослідницького проекту виконавської інтерпретації музичного твору.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40195.html