Методичні підходи до оцінки продовольчої безпеки регіонів

Дослідити достатність обсягів продукції вітчизняного виробництва на всіх територіях, визначити рівень споживання у відповідності з рекомендованими раціональним та мінімальними нормами, проаналізувати якість наявної харчової продукції на українському ринку дозволяє діагностика продовольчої безпеки регіонів. Існують численні методики, які дають змогу розглянути окремі аспекти забезпечення населення продуктами харчування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року №1379 «Деякі питання продовольчої безпеки» затверджено Методику визначення основних індикаторів продовольчої безпеки держави, яка містить набір показників, що враховує добову енергетичну цінність раціону людини, забезпечення раціону харчування людини основними видами продуктів, достатність запасів зерна у державних ресурсах, економічну доступність продуктів, диференціацію вартості харчування за соціальними групами, місткість внутрішнього ринку окремих продуктів,  продовольчу незалежність за окремим продуктом [116]. На нашу думку, такий перелік індикаторів є доцільним, тому необхідно використати окремі показники для дослідження продовольчої безпеки на регіональному рівні. Однак, до вказаних індикаторів необхідно додати показники якості продукції харчування, що характеризують продовольчу безпеку за екологічною складовою.

Манзій І.Б. вважає, що вищевикладена методика здійснює недостатньо повну та реальну оцінку стану продовольчої безпеки. Оскільки для комплексного аналізу стану продовольчої безпеки необхідно розглядати не лише економічну та фізичну доступність продукції, але й доцільно враховувати соціально-економічні показники, що визначають рівень та якість життя населення. До таких показників слід віднести: соціальний прожитковий мінімум (верхній поріг бідності); фізіологічний прожитковий мінімум (нижній поріг бідності);  рівень безробіття в країні; співвідношення між середньою зарплатою та рівнем інфляції; співвідношення мінімальної і середньої зарплати; співвідношення середньої пенсії та зарплати; чисельність населення, що знаходиться за межею бідності; середню тривалість життя; територіальну доступність продуктів харчування; ступінь натуральності та доброякісності продуктів; рівень захворюваності населення регіону пов’язаний з недостатнім або неповноцінним харчуванням [117, с. 54]. Запропоновані науковцем показники не досліджують дане питання комплексно, а лише характеризують деякі показники продовольчої безпеки. Адже необхідно досліджувати показники, які безпосередньо характеризують продовольчу безпеку з позиції виробництва, споживання та якості продуктів харчування.

Розроблена Гойчук О.І. система базових параметрів-індикаторів дозволяє за мінімальної кількості показників оцінити рівень продовольчої безпеки з точки зору самозабезпечення, незалежності, доступності харчування. Показники дозволяють дослідити стан кожної з підсистем продовольчої системи, а саме: виробництво продовольства, формування і розподіл продовольчих ресурсів, споживання продовольства. Дана методика дозволяє зводити характеристики різнойменних складових на основі їх індексів у єдиний  інтегральний показник. Дослідниця вважає, що її метод достатньо простий і обґрунтований та доступний для використання на різних рівнях управління системою продовольчої безпеки, а також придатний для оцінки її критеріїв у динаміці [118]. Досліджуючи системи оцінки продовольчої безпеки, на нашу думку, система критеріїв, запропонована даним науковцем є найбільш систематизованою та придатною для застосування на практиці.

Власов В.І., Саблук В.П., Лисак М.А. ґрунтовно вивчали методичні підходи щодо оцінки продовольчої безпеки. Спираючись на економічні та кількісні критерії методики оцінки продовольчої безпеки російських дослідників Агалової Т. та Вахрушевич Л. [119, с. 31], вони запропонували наступні показники: коефіцієнт економічної та критичної доступності продовольчого кошика, коефіцієнт доступності за окремим продуктом, коефіцієнт калорійної та критичної достатності [120, с. 43]. Даний перелік показників не можна назвати вичерпним, оскільки такі коефіцієнти досить локалізовано досліджують лише соціальну складову продовольчої безпеки.

До аналізу продовольчої безпеки за допомогою динамічної моделі підійшов Руликівський В.П. За словами автора, розроблена структурна схема динамічної моделі управління системою забезпечення продовольчої безпеки дає змогу різнобічно досліджувати процес забезпечення продовольчої безпеки з плином часу, в умовах дії різного роду зовнішніх та внутрішніх впливів, у тому числі надзвичайних ситуацій, природних аномалій. Крім того, модель дозволяє також оцінювати ефективність державної політики з питань забезпечення продовольчої безпеки, прогнозувати сценарії розвитку ситуації у цій сфері залежно від змін у зовнішньому середовищі, умов внутрішнього розвитку. У формальному вигляді дана динамічна модель представлена функцією, що складається з функціоналів, котрі описують стани підсистем продовольчої безпеки та функцій, що відображаюють стан агропромислового комплексу, ринку продуктів харчування та інших [121,  с. 122]. Ми не зустрічали в науковій літературі застосування вищезгаданої динамічної моделі на практиці, оскільки, на нашу думку, такий метод є занадто складним та враховує невизначену кількість факторів.

Математичну модель оцінювання регіональної продовольчої безпеки використовував Шевченко О.О. Науковець вважає, що представлена економіко-математична модель оцінювання забезпечення продовольчої безпеки регіону дозволяє прогнозувати та оцінювати стан продовольчого забезпечення регіону, формувати гнучкі цілі та стратегії розвитку продовольчого забезпечення  регіону та приймати рішення щодо подальшого покращення стану продовольчої безпеки. Система продовольчої безпеки представлена у вигляді математичної моделі: множин величин, що описують процес функціонування реальної системи, яку утворюють такі підсистеми: сукупність вхідних дій на систему, сукупність дій зовнішнього середовища, сукупність внутрішніх параметрів системи, сукупність вихідних характеристик системи [122, с. 244]. Автор описав дану модель співвідношеннями, котрі визначають рівень виробництва в регіоні, ступінь доступності продовольства, калорійність харчування, які теоретично є основними індикаторами продовольчої безпеки. Така математична модель характеризує продовольчу безпеку лише з врахуванням трьох показників, тобто невичерпно.

Одінцов М.М. розглянув продовольчу безпеку з врахуванням  достатності та доступності продуктів харчування для населення, відповідно розробивши формули та коефіцієнти: загальний вартісний коефіцієнт достатності, загальний калорійний коефіцієнт достатності, загальний коефіцієнт доступності продовольства, кризовий коефіцієнт достатності [123]. Розглянуті формули є простими для розрахунку, але науковець описує продовольчу безпеку лише з аспекту фізичної достатності та економічної доступності раціону, не зосереджуючи уваги на якості харчової продукції.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/39455.html