Особливості інтегрованих форм організації навчання в початковій школі

Розуміння сутності поняття «інтегровані форми організації навчання» у початковій школі вимагає з’ясування підходів до характеристики форм організації навчального процесу.

«Форма» - одне з понять дидактики, що менш за все піддається визначенню [121], тому звернемося до довідникових посібників. У перекладі з латини слово «форма» [forma] означає: зовнішній вигляд, зовнішній обрис; обладнання, структура чогось, систему організації чогось; установлений зразок, шаблон [121].

«Форма – вид, устрій, тип, структура, конструкція чого-небудь, характер якої обумовлений змістом» [278]. У «Філософській енциклопедії» дається таке визначення: «Форма є внутрішня організація змісту… Форма обіймає систему стійких зв’язків предмета» [347].

Поняття «форма» є перш за все філософською категорією [121], яка виражає внутрішній зв'язок та спосіб організації взаємодії елементів і процесів між собою, так і з урахуванням зовнішніх умов. Вона тісно пов’язана з іншою філософською категорією – «змістом». Обидві категорії слугують для виявлення внутрішніх джерел єдності, цілісності та розвитку.

Процеси взаємодії цих філософських категорій мають суттєвий вплив на розвиток. Розвиток форм і змісту є розвитком двох боків одного й того ж явища, роздвоєння єдиного, що породжує суперечності та конфлікти, які призводять до втрати форми і переробки змісту.

Зміни форми відбуваються таким чином: відповідно до зміни змісту; шляхом зміни змісту відповідно до нової форми; внаслідок підкорення старої форми новому змісту тощо.

Виходячи з визначень понять форми і змісту, І.Чередов розглядає форму як спеціальну конструкцію процесу навчання, характер якої зумовлений його змістом, методами, прийомами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання є внутрішньою організацією змісту. Зміст же є процесом взаємодії вчителя з учнями в роботі над визначеним матеріалом [361].Отже, форми навчання слід розуміти як конструкції відрізків процесу навчання, що реалізуються у сполученні керівної діяльності учителя і керованої навчальної діяльності учнів щодо засвоєння певного змісту навчального матеріалу і засвоєння способів діяльності.

Оскільки предметом дослідження є форма організації навчання, звернемося до розкриття терміна «організація». У «Філософській енциклопедії» зазначається, що організація є «впорядкування, налагоджування, приведення в систему якогось матеріального або духовного об’єкту, розташування, співвідношення частин якого-небудь об’єкта» [347].  Далі підкреслюється, що важливі саме ці «два значення поняття організації, що характеризують її як розташування і взаємозв’язок елементів якогось цілого (предметна частина організації), їхньої дії і взаємодії (функціональна частина)» [347].

Аналізуючи ці поняття, І.Чередов робить висновок про те, що форма організації навчання передбачає «впорядкування, налагоджування, приведення в систему» взаємодію вчителя з учнями в роботі над певним змістом навчального матеріалу. Організація навчання переслідує мету забезпечити оптимальне функціонування процесу управління навчальною діяльністю учнів з боку вчителя. Організація навчання, побудована на оптимальному співвідношенні компонентів цього процесу, сприяє підвищенню його результативності. Організація навчання передбачає конструювання конкретних форм, що забезпечують оптимальні умови для ефективної навчальної роботи учнів під керівництвом учителя [361].

Отже, форма у спрощеному вигляді може розглядатися як дидактична категорія, яка позначає зовнішній бік організації процесу навчання й пов’язана з кількістю тих, кого навчають, часом і простором, а також з порядком реалізації цього процесу [121].

Форма навчання є цілеспрямованою, чітко організованою, змістовно насиченою й методично оснащеною системою пізнавального та виховного спілкування, взаємодії, стосунків учителя та учнів.

Феномен форми організації навчання також розглядається М.Гадецьким, Є.Голантом, Б.Єсіповим, М.Скаткіним, І.Лернером, В.Лозовою, О.Савченко, Т.Хлєбніковою та ін.

Згідно з М.Гадецьким та Т.Хлєбніковою, організаційні форми навчання визначаються як характер спілкування, що цілеспрямовано формується в процесі взаємодії вчителя та учнів і відрізняється розподілом                навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи і режимом – часовим і просторовим [70].

В.Лозовою форми навчання визначаються як цілеспрямована організація взаємодії вчителя і учнів, що характеризується розподілом навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи, режимом – часовим і просторовим [203].

Даючи своє визначення поняття «форми», автори [70, 203] звертають увагу на те, що:

1) навчання завжди передбачає необхідність і неминучість прямого або непрямого спілкування, у якому втілюється процес навчання – взаємодія вчителя й учнів;

2) спілкування між учителем та учнями та між самими учнями може відбуватися зі зміною їхніх функцій, тобто в різних організаційних формах по-різному розподіляються навчально-організаційні форми;

3) будь-яке навчання передбачає і просторову характеристику – поза часом і простором навчання немає.

У дидактиці протягом століть поступово нагромаджувалося знання про те, у який спосіб можна організувати навчання, як у його формах урахувати, для чого, кого і як треба навчати.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/100698.html