Характеристика осіб, які вчиняють нецільове використання бюджетних коштів

Важливе місце у виявленні та розслідуванні злочинів, пов’язаних з нецільовим використанням бюджетних коштів, посідає характеристика особи злочинця, оскільки узагальнені відомості про категорії правопорушників, зокрема вік, стать, освіту, фах, займану посаду, судимість тощо, містять пошукові ознаки, важливі для встановлення конкретних осіб, причетних до злочинів, а також збирання достовірних доказів, достатніх для їх притягнення до кримінальної відповідальності.

Окремі ознаки осіб, які вчиняли злочини у бюджетній сфері, досліджували В. І. Василинчук, Г. М. Гончар, О. О. Дудоров, О. Ф. Долженков, Я. В. Дячишин, О. Ю. Заблоцька, В. В. Ковш, В. В. Коряк, Ю. І. Кудряшова, В. В. Кулаков, Г. К. Літвінчук, Ю. Г. Маслак, Г. А. Матусовський, С. С. Мірошниченко, В. М. Руфанов, Л. П. Скалозуб, В. Р. Сливенко, Р. А. Степанюк, О. В. Тихонова, А. В. Холостенко та інші вчені, однак методика розслідування нецільового використання бюджетних коштів потребує комплексного розроблення саме цього елемента криміналістичної характеристики.

Проблема вивчення особи злочинця є міждисциплінарною, оскільки вважається предметом дослідження наук кримінального права, кримінального процесу, кримінології, теорії оперативно-розшукової діяльності та криміналістики [215, с. 165].

Вивчення положень кримінального законодавства дає підстави стверджувати, що кримінальні правопорушення, пов’язані з нецільовим використанням бюджетних коштів, вчиняють службові особи, які наділені повноваженнями щодо здійснення бюджетних видатків.

У зв’язку з цим, Н. О. Гуторова зазначає, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 210 КК України, є службова особа, яка наділена повноваженнями щодо використання бюджетних коштів, а також здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету, а саме головні розпорядники бюджетних коштів, розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, службові особи одержувачів бюджетних коштів [91, с. 302–303]. Водночас О. О. Дудоров уважає суб’єктом цих злочинів керівників і головних бухгалтерів (керівників фінансових підрозділів) бюджетних установ, уповноважених на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань і здійснення витрат бюджету; службових осіб одержувачів бюджетних коштів – суб’єктів господарювання, громадських чи інших організацій, які не мають статусу бюджетної установи, але які уповноважені розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти бюджету [115, с. 629–630; 89, с. 542–544].

Відповідно ж до ч. 1 ст. 22 БК України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчих рівнів [18].

Відтак, нецільове використання бюджетних коштів вчиняють насамперед: 1) розпорядники бюджетних коштів: головні розпорядники бюджетних коштів та розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня; 2) службові особи одержувачів бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до БК України отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (п. 18 ч. 1 ст. 2 БК України). Вони визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів й одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру (ч. 3 ст. 10).

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, – установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, – уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства й інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, – місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо, згідно із законом, місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Щодо коштів Державного бюджету України Головні розпорядники затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень, а щодо коштів місцевих бюджетів визначаються відповідним рішенням про місцевий бюджет.

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) у межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов (ст. 22 БК України).

Контроль за правомірністю дій і рішень розпорядників здійснюють головні розпорядники бюджетних коштів, якими є керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій тощо [61, с. 48].

На думку О. О. Молдавана, в Україні вкрай багато головних розпорядників бюджетних коштів та бюджетних програм (на 2012 р. було визначено 82 головних розпорядників бюджетних коштів та 581 бюджетну програму). За такої ситуації Міністерство фінансів фізично не може проаналізувати ефективність та обґрунтованість усіх бюджетних запитів, а також відповідність напрямів використання фінансових ресурсів стратегічним та поточним завданням соціально-економічної політки уряду. Як свідчить досвід розвинених країн, ефективний розподіл коштів можливий за наявності 10–20 головних розпорядників бюджетних коштів [108, с. 305-306].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37615.html