Інші елементи криміналістичної характеристики нецільового використання бюджетних коштів

Предмет посягання. Документування кримінальних правопорушень, пов’язаних з нецільовим використанням бюджетних коштів потребує встановлення насамперед предмета злочинного посягання. Він має важливе значення не лише для кваліфікації злочину, а й для ефективної організації його розслідування, оскільки тісно пов’язаний з іншими елементами криміналістичної характеристики злочинів та часткового обумовлює особливості проведення слідчих (розшукових) дій. Так, встановлення особливостей предмета злочину в окремих випадках дає змогу визначити спосіб, знаряддя і засоби вчинення злочину, а також особу злочинця, сформувати уявлення про сліди злочину в кожному конкретному випадку.

У кримінальних провадженнях щодо нецільового використання бюджетних коштів досить часто виникають складнощі, пов’язані з віднесенням тих чи інших державних фінансових ресурсів до складу бюджетних коштів, обрахування їх розміру тощо.

Дослідження предмета нецільового використання бюджетних коштів вимагає з’ясування насамперед таких питань: що таке бюджетні кошти, що слід до них відносити та як обрахувати їх великі й особливо великі розміри [123, с. 195−200].

У науковій літературі предмет злочинного посягання у кримінальних провадженнях щодо кримінальних порушень законодавства в бюджетній сфері визначають по-різному: грошові кошти в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент (цінні папери, банківські метали), що були включені до державного або місцевого бюджету (Р. Л. Степанюк) [186, с. 285]; не лише реально одержані кошти, а й лише заплановані як доходи і видатки державного або місцевого бюджету (П. П. Андрушко, А. Ф. Волобуєв, Р.Л. Степанюк) [3, с. 31−32; 34; 150]; кошти, що включаються в бюджети за умови, що вони зараховані на єдиний казначейський рахунок або відповідні реєстраційні рахунки (В. Король) [86, с. 84]; кошти, що вже фактично надійшли на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства (В. О. Навроцький) [112, с. 126–127]; кошти, що зберігаються на єдиному казначейському рахунку, на відповідних рахунках в органах Державного казначейства України (чи на рахунках у банківських установах, у передбачених законом випадках) або в касах бюджетних підприємств, установ чи організацій (О. В. Тихонова) [198, с. 109]. З огляду на зарубіжний досвід, наприклад у КК РФ, предметом нецільового витрачання вважаються бюджетні засоби і засоби державних позабюджетних фондів [19, с. 146].

Незважаючи на широке розмаїття наукових визначень на сьогодні поняття бюджетних коштів наведене як в БК, так і в КК України.

У примітці до ст. 210 КК України зазначається, що до бюджетних коштів належать кошти, що включаються до державного бюджету і місцевих бюджетів незалежно від джерела їх формування [90]. Фактично у цьому разі визначено дві категорії коштів, що є предметом злочинного посягання в досліджуваній категорії кримінальних проваджень. Це, по-перше, кошти, що включаються до державного бюджету, по-друге, кошти, що включаються до місцевих бюджетів незалежно від джерела їх формування.

У п. 11 ч. 1 ст. 2 БК України бюджетні кошти (кошти бюджету) визначаються як належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету [18]. З огляду на це, необхідно з’ясувати, що таке надходження бюджету та витрати бюджету.

Відповідно до положень БК України (п. 37 ч. 1 ст. 2), до надходжень бюджету належать: 1) доходи бюджету; 2) повернення кредитів до бюджету; 3) кошти від державних (місцевих) запозичень; 4) кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету); 5) повернення бюджетних коштів з депозитів; 6) надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів.

Згідно з БК України, бюджетними мають також визнаватися власні надходження бюджетних установ (плата за послуги, за оренду майна, подарунки, гранди тощо), які включаються до відповідних бюджетів, плануються і затверджуються в їх складі [201].

Очевидно, що надходження бюджету не можуть бути предметом нецільового використання, оскільки вони лише надходять до бюджету, а до цього не відбувається їх використання. Тому предметом злочину, передбаченого ст. 210 КК України, є друга частина бюджетних коштів, а саме витрати бюджету.

Крім того, як слушно зазначено в науковій літературі, кошти набувають статусу бюджетних лише в момент їх реального надходження на рахунки відповідних бюджетів в органах Державного казначейства або в касу розпорядника чи одержувача бюджетних коштів [198, с. 73]. Логічно припустити, що використовувати їх можна лише після того як вони надійшли на вказані рахунки.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37615.html