---

Виявлення нецільового використання бюджетних коштів та характеристика обставин, які підлягають встановленню

Злочини, пов’язані з нецільовим використанням бюджетних коштів, є латентними з огляду на складність їх виявлення та розслідування, недостатню фахову підготовку працівників правозастосовних органів, недосконалість законодавчої бази, що породжує розбіжності вчених та практичних працівників з питань кваліфікації таких видів діянь.

Більшість респондентів (60,3 %) констатує високий рівень латентності цих правопорушень.

О. О. Молдаван наголошує, що однією з невирішених проблем, які залишилися після проведення бюджетної реформи, є слабкий контроль за цільовим використанням коштів. Інформація щодо нецільового використання коштів регулярно з’являється у відкритих джерелах та офіційних звітах Рахункової палати України. Проте контролюючі органи недостатньо реагують на зловживання, що свідчить про неефективність системи контролю за цільовим використанням коштів [108, с. 303].

Найчастіше про факти нецільового використання бюджетних коштів стає відомо з повідомлень контролюючих органів, зокрема Держфінінспекції (64,7 %), Держказначейства (4,1 %), Антимонопольного комітету України (3,4 %), Рахункової палати (2 %), під час розслідування інших злочинів (12%), за результатами  проведення оперативно-розшукових заходів та прокурорських перевірок (9,5 %), із заяв громадян (юридичних осіб) про порушення бюджетних соціальних програм (4,3 %).

Джерелами інформації про порушення бюджетного законодавства в частині виконання бюджету за видатками можуть бути:

звіти про виконання бюджетів;

кошторис доходів та видатків;

кредитні угоди, угоди про виконання робіт, надання послуг;

угода про порядок погашення заборгованостей перед бюджетом;

рішення місцевих органів влади, у яких визначаються напрями та порядок використання бюджетних коштів;

неподаткові платежі (адміністративні штрафи, конфіскації, відшкодування шкоди, державне мито, орендна плата тощо), які перераховуються до місцевих бюджетів за рішенням органу, що прийняв рішення про стягнення платежів;

угоди органів влади з контролюючими органами,

розрахункові рахунки кредитних організацій;

державні гарантії;

матеріали проведення державних закупівель товарів, робіт і послуг;

матеріали органів фінансового контролю (плани роботи, інформація про кількість проведених перевірок, про виявлені порушення та прийняті рішення; про кількість матеріалів, які передано до правоохоронних органів тощо);

матеріали про проведення інвентаризацій майна;

звернення громадян про порушення бюджетних соціальних програм, які полягали в безпосередньому виділенні із відповідних бюджетів пільгових виплат, субсидій, компенсацій;

звернення представників юридичних осіб про неналежне фінансування соціально-економічних програм із бюджетів, у тому числі невідшкодуванні з бюджету витрат на надання пільг, фінансування бюджетних проектів;

повідомлення в ЗМІ про розкрадання бюджетних коштів;

узагальнення матеріалів кримінальних проваджень, адміністративних справ цієї категорії;

результати аналізу прокурорської практики в бюджетній сфері;

звіти фінансових та податкових органів;

повідомлення та звіти Антимонопольного комітету України;

звіти органів, які виконують бюджет;

звітні дані головних розпорядників, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, матеріали їх перевірок;

звіти Рахункової палати;

річні звіти Міністерства фінансів, ДФІ та ДКС [61, с. 189‒190].

Оцінка початкової інформації про нецільове використання бюджетних коштів повинна відбуватися шляхом з’ясування такої інформації: чи має заява (повідомлення) характер звернення про злочин; чи містять задокументовані факти ознаки кримінального правопорушення (попередня кваліфікація, розмір збитків, причетність службових осіб); чи підтверджуються викладені у зверненні відомості допустимими доказами; чи потрібно вжити додаткових заходів для припинення кримінального правопорушення, відвернення його шкідливих наслідків; чи вбачаються ознаки більш тяжких злочинів (службових зловживань, ухилення від сплати податків, розкрадань тощо).

Насамперед оперативний працівник повинен ознайомитися з нормативною базою, що регламентує функціонування відповідної галузі загалом та порядок цільового використання в ній бюджетних коштів зокрема.

З метою виявлення злочинів, пов’язаних з незаконним використанням бюджетних коштів під час виконання цільових програм, обов’язково слід з’ясовувати: 1) перелік цільових програм, які були затверджені відповідною радою та фінансуються за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів; 2) чи всі бюджетні програми затверджені згідно з чинним законодавством, у разі їх невиконання з’ясувати причини цього; скільки коштів з бюджетів було передбачено на такі цілі, скільки фактично надійшло та використано; 3) чи виділялися бюджетні кошти на програми, які нереалізовані або реалізовані не в повному обсязі, а також про фінансування неперспективних програм; 4) чи проводилися аудит та фінансовий контроль за використанням коштів на виконання зазначених програм (якщо так, то ознайомитися з матеріалами ревізій); 5) порядок виконання програми, встановити обсяг та джерела фінансування; визначити виконавців програми, їх обов’язки, коло повноважень кожного з них [61, с. 143].

У зв’язку з тим, що нецільове використання бюджетних коштів супроводжується вчиненням інших протиправних діянь, слід звертати увагу на виявлення будь-яких порушень бюджетного законодавства.

 

 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37615.html