Типові слідчі ситуації та програми дій слідчого на початковому етапі розслідування нецільового використання бюджетних коштів

Особливості розслідування злочинів, пов’язаних з нецільовим використанням бюджетних коштів, частково обумовлені типовими слідчими ситуаціями. Слідчу ситуацію О. Н. Колесніченко і В. О. Коновалова визначають як характер доказової та оперативної інформації про обставини, що підлягають встановленню, а її основним змістом є характер тих завдань, що впливають на обрання слідчим напряму розслідування [80, с. 55–56].

На думку Р. Л. Степанюка, типова слідча ситуація може бути визначена як сформульована на підставі аналізу практики розслідування певної категорії злочинів абстрагована штучна модель, що відображає стан наявної у слідчого інформації про обставини злочину й обстановку, що склалася на відповідному етапі розслідування. Отже, типізація слідчих ситуацій у процесі формування методик розслідування злочинів, учинених у бюджетній сфері України, можлива за умови виділення інформації про окремі елементи найбільш значущих і таких, що часто зустрічаються, компонентів слідчої ситуації, які стосуються обставин вчиненого злочину і процесу розслідування [186, с. 150].

До першої групи компонентів можна віднести відомості про окремі обставини злочинної діяльності: а) особу (осіб), яка вчинила злочин; б) спосіб злочину; в) сліди злочину; г) предмет посягання і розмір заподіяної злочином шкоди; д) зв’язки з іншими злочинами.

Другу групу становить сукупність інформації про найбільш значущі обставини розслідування: а) стан доказової бази; б) можливості слідства; в) лінію поведінки підозрюваних (обвинувачених) та інших учасників розслідування, сторонніх осіб, які намагаються втручатись у процес розслідування, тощо.

Під час формування методики розслідування названі компоненти, а точніше їх змістовна характеристика, можуть комбінуватись у різних сполученнях, що визначається результатами аналізу слідчої практики. Для певних категорій злочинних діянь мають обиратись ті елементи слідчої ситуації, наявність або відсутність яких на певному етапі розслідування є найбільш типовими на практиці, значущими для формулювання систематизованих і конкретизованих рекомендацій [186, с. 150−151].

Блок ситуацій А «Характеристика інформації про обставини злочину». Типові слідчі ситуації можуть бути виділені залежно від:

а) повноти інформації про подію злочину, що стосується об’єктивної сторони діяння;

б) повноти інформації про особу злочинця;

в) повноти інформації про предмет посягання;

г) наявності й повноти інформації про взаємні зв’язки злочинів різних видів у межах технології злочинної діяльності.

Блок ситуацій Б. Характеристика стану розслідування включає типові слідчі ситуації залежно від:

а) підстав для порушення кримінальної справи (за новим КПК України – джерела інформації про подію, яка може виявитись злочинною);

б) ступеня поінформованості запідозрених осіб про виявлення ознак злочину (наявність або відсутність фактору раптовості);

в) наявності протидії розслідуванню;

г) позиції сторони захисту щодо пред’явлених звинувачень [186, с. 153−154].

Блок ситуацій А є найбільш характерним для рекомендацій з початкового етапу розслідування різних категорій злочинів, що вчиняють у бюджетній сфері. Окремі з вказаних нижче обставин можуть характеризувати компоненти слідчих ситуацій наступного етапу, що більш притаманно комплексним методикам.

Повнота інформації про подію злочину, що стосується об’єктивної сторони діяння, може виступати підставою для типізації, як правило, на стадії дослідчої перевірки. Зокрема, її можна використовувати в методиках розслідування злочинів, пов’язаних із порушеннями бюджетного законодавства (ст. 210 і 211, ч. 2 ст. 175 КК України), незаконної приватизації державного, комунального майна (ст. 233 КК України), службової недбалості (ст. 367 КК України) та інших посягань, для встановлення об’єктивної сторони яких принципове значення має з’ясування факту порушення нормативно-правових вимог під час розпорядження державним і комунальним майном. При цьому алгоритми дій органів слідства і дізнання в ситуаціях, виділених на цій підставі, спрямовано насамперед на вирішення завдань щодо встановлення правомірності або неправомірності прийнятих службовими особами рішень або здійснених діянь. У таких випадках типовими можуть бути ситуації, коли ревізією встановлено факти порушень при використанні бюджетних коштів, іншого державного або комунального майна, однак є суперечливі відомості щодо правомірності відповідних дій.

Різновидами типових слідчих ситуацій, виділених на підставі даних про спосіб злочину, можуть бути такі: а) встановлено факт подання до державного органу, фонду неправдивої інформації (документів) з метою одержання бюджетних коштів; б) встановлено факт перерахування бюджетних коштів на рахунки фіктивного підприємства (підприємств); в) встановлено факт незаконного відчуження державного або комунального майна; г) встановлено факт завищення ціни (обсягу) товарів, робіт, послуг, придбаних за державні кошти; д) встановлено факт складання і підписання фіктивних актів виконаних робіт за державні кошти та ін.

Повнота інформації про причетних до злочину осіб є найбільш розповсюдженою в окремих криміналістичних методиках підставою для типізації слідчих ситуацій. Водночас для категорії службових злочинів, характер яких здебільшого мають злочини в бюджетній сфері, цей критерій не є найбільш вагомим, оскільки обмежене коло осіб, які могли вчинити злочин, як правило, відомо із самого початку кримінально-процесуальної діяльності. Тому в методиках розслідування таких злочинів більше значення має з’ясування питання не про встановлення невідомого злочинця, дані про якого обмежені, а про службовий статус підозрюваних, обсяг їх повноважень, причетність відомих осіб з кола запідозрених до певних дій, встановлення співучасті й ролі кожного із співучасників у вчиненні злочину. Цей компонент дає можливість виділяти типові слідчі ситуації: а) є дані про те, що злочин вчинено одним або кількома з відомих громадян (кола осіб), однак недостатньо відомостей про те, хто саме з них є учасниками злочину; б) є достатні дані про вчинення злочину певною особою у співучасті, однак співучасники невідомі; в) є достатні дані про вчинення злочину групою осіб, однак не встановлено роль кожного, тощо.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37615.html