Сутність поняття моральна відповідальність особистості

У структурі особистості однією із найбільш важливих моральних якостей є відповідальність. Як зазначає І. Срезневський, слово «відповідь» у значенні «відповідальність» вживається в кінці X століття [329]. Етимологічно слово «відповідальність» походить від старослов’янських слів «відати», «знати». У романо-германських мовах вперше термін «відповідальність» («responsablit») з’явився в кінці XVIII століття, що відстежується у французькому словнику П.Роббера [84, с. 4-7].

У довідкових виданнях поняття «відповідальність» здебільшого розглядається з позиції виконання обов’язку:

• покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, якісь дії, вчинки, слова [360, с. 99];
• положення, при якому особа, що виконувала певну роботу, має дати повний звіт про свої дії й прийняти провину за всі наслідки, що можуть виникнути, уміння взяти на себе обов’язки й зобов’язання [361, с. 908];
• міра відповідності поведінки особи, групи, прошарку, держави наявним вимогам, діючим суспільним нормам, правилам співжиття, правовим законам; співвідношення обов’язку і міри його виконання суб’єктом (особою, групою, класом) [366, с. 87].
• необхідність, обов’язок, відповідь за свої дії, вчинки [213, с. 401], тобто відповідальний – наділений правами й обов’язками, усвідомлений у необхідності керуватись ними при виконанні діяльності, той, що має почуття обов’язку й ретельно його виконує. Від особи, яка несе відповідальність, вимагають звіту за вчинки перед «судом» громадськості, органами влади. Етимологічно відповідальність можна виводити від слова «відповідати» – давати комусь відповідь на питання, звітувати за виконання зобов’язань. Цей звіт людина може складати перед власною совістю, іншими людьми, уповноваженим органом державної влади.

Проблемі визначення сутності поняття «відповідальність» присвячені дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників у ряді галузей гуманітарної науки, зокрема філософії, педагогіці, психології, етиці.

Цікавим є розуміння поняття «відповідальності» у вітчизняній філософській думці. Так, В. Кремень розглядає відповідальність крізь призму сенсу людського існування. Він переконаний, що бути людиною це й означає бути свідомим і відповідальним. Філософ зазначає, «відчуття відповідальності за здійснення унікального сенсу життя забезпечується совістю. Те, що вона підказує, щоразу стає відповіддю. Людина повинна бажати кращого, добра, інакше всі її зусилля буде зведено до нуля. Але ніколи, до останньої миті вона так і не знає, чи вдалося здійснити сенс життя. Тому слід задовольнятися поступовим процесом наближення до мети, який ніколи не передбачає її повного досягнення» [152].

Є. Мануйлов, здійснивши аналіз відповідальності крізь призму арістотелевських, кантівських та утилітаристських позицій обґрунтовує моральну відповідальність соціального суб’єкта як обов’язок виконувати всі зобов’язання, як вираз об’єктивної необхідності і закономірності суспільного життя [176, с. 6]. Розглядаючи моральну відповідальність у філософському контексті Є.Мануйлов виділяє чинники, які необхідно враховувати при її аналізі, зокрема спроможність людини виконати приписи, вимоги, які ставляться до неї; повнота її обізнаності з реальними обставинами поведінкового акту та міра їх розуміння і тлумачення; чи повинна вона відповідати за досягнення результату та наслідки своїх дій, на які впливають зовнішні обставини; чи може вона передбачити ці наслідки; як далеко поширюються межі її діяльнісних здібностей [176, с. 5]. Таким чином моральна відповідальність набуває особистісного сенсу, смислу та оцінки. Виходячи із таких положень при оцінці моральної відповідальності особистості необхідно враховувати індивідуальні особливості кожного окремого вихованця та мотиви їх діяльності, а тому виникає потреба застосування індивідуального підходу до оцінки якості.

А. Єрмоленко обґрунтовує діалогічну відповідальність як результат взаємозв’язків між зрілими особами комунікативного співтовариства, що формується на засадах спільних рішень, діалогічного узгодження інтересів, волі і приводить до розумного консенсусу і демократії [94]. Філософські погляди А.Єрмоленка ґрунтуються на західноєвропейській етично-філософській теорії, зокрема на концепції комунікативної відповідальності німецького мислителя К.-О. Апеля. Тому відповідальність розуміється як осмислене дотримання правил учасників комунікативної взаємодії, яке перешкоджає хаосу, руйнуванню системи. Люди, які не дотримуються правил, є безвідповідальними не мають шансу на успіх у жодній сфері людської діяльності. 

У філософських розмірковуваннях питання відповідальності тісно пов’язане із категорією свободи. Свобода розглядається як простір для відповідальності. Людині притаманні свобода вибору, свобода дії, вона здатна обмірковувати, проектувати дії, обирати засоби для досягнення результату, а тому має відповідати за обране, вчинене нею [193, с. 232–233].

Вітчизняні дослідники, зокрема А. Яцеленко (узагальнюючи етико-філософські погляди Г.Сковороди, Н. Головко, В. Маркова, М. Бердяєва, Ж.-П. Сартра) та Ю.С.Осокіна, виділяють наступні характеристики відповідальності:

• об’єктивний характер взаємовідносин між особистістю та колективом або суспільством, свідоме виконання взаємовимог;
• добровільне узгодження поведінки з вимогами суспільства;
• самостійний вибір поведінки;
• залежність відповідальності від рівня набутих знань про неї;
• відчуття здатності бути вільним, свобода у виборі шляхів досягнення мети [400, с. 109]; 
• форма зв’язку і взаємодії суспільства та особистості, що виражає певні відносини між ними;
• вибір оптимальної можливості із їх багатоманітності, що передбачає діяльність згідно з нею;
• гармонійне поєднання об’єктивної необхідності виконання суспільних вимог та усвідомлення загальнолюдських цінностей як єдність раціонального та емоційного;
• такий спосіб регуляції людської поведінки, при якому діяльність суб’єкта супроводжується моральною самооцінкою та готовністю давати звіт за свої дії [219].

Таким чином, аналіз праць філософів, присвячених проблемі сутності відповідальності, свідчить, що це якісна характеристика особистості, що наближає людину до реалізації її сенсу життя (В. Кремень), визначає життєвий вибір, забезпечує баланс між суспільними, колективними потребами та індивідуальними, врегульовує межі свободи особистості та її обов’язку й повинності.  

Представники соціологічних шкіл розглядають відповідальність крізь призму виконання людиною, яка знаходить у визначеному соціумі, соціальних норм, які випливають із потреб конкретного суспільства. Така відповідальність як правило, розглядається як соціальна відповідальність. У даному випадку особистість несе відповідальність у першу чергу перед суспільством до якого приналежна. Так, А. Плахотний підкреслює, що соціальна відповідальність – це міра прояву соціальним суб’єктом свого обов’язку і права обирати в конкретних умовах оптимальні варіанти відношення до дійсності, виходячи з інтересів суспільства [235, с. 74].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40095.html