Сільська молодь як суб’єкт виховання моральної відповідальності

Виховуючи сучасну молодь, готуючи її до життя у XXI столітті, педагогічній науці необхідно вивчати, передбачати, прогнозувати та враховувати виклики, тенденції розвитку конкретно-історичного періоду як окремого суспільства, так і людства в цілому. Сьогодні вже стало очевидним, що XXI століття, окрім інформаційного, технологічного прогресу та стрімкого розвитку, несе в собі ряд викликів, небезпек і криз. Для того, щоб їх попередити, боротися та жити з ними, необхідна підготовка нового типу людини, яка здатна ефективно протистояти означеним загрозам. Така людина повинна активно вивчати навколишній світ, розуміти характер змін процесів і явищ, які протікають навколо неї, жити в гармонії з оточуючим її природнім і людським середовищем, багато працювати, змінювати світ на краще, орієнтуючись на довершені зразки поведінки індивіда в соціумі, усвідомлювати відповідальність за свої дії і вчинки, їх наслідки як для сьогодення, так і для майбутнього. Таку людину, як активного суб’єкта діяльності, необхідно цілеспрямовано виховувати.    

У процесі цілеспрямованої педагогічної діяльності з молоддю, особливо сільською, важливо, щоб вона з об’єкта педагогічного впливу перетворилася на суб’єкт педагогічної взаємодії. Основна роль у такому перетворювальному процесі належить педагогам. Тому, з огляду на необхідність підготовки молоді до життя в умовах інформаційно-технологічної революції, ефективним може вважатися тільки такий процес виховання, що приводить до формування особистості як повноцінного, активного суб’єкта взаємодії.

Аналіз довідкових джерел [208, с. 442] свідчить, що суб’єкт визначається як:

• істота, що здатна до пізнання навколишнього світу, об’єктивної дійсності й до цілеспрямованої діяльності;
• особа або група осіб, яким належить активна роль у певному процесі;
• особа як носій певних прав і обов’язків;
• людина як носій певних фізичних і психічних якостей.

Отже, в контексті дослідження під суб’єктом педагогічної взаємодії ми розуміємо сільську молодь, що цілеспрямовано, активно пізнає та змінює оточуючий світ у процесі навчання та виховання шляхом включення у різні види діяльності, приносячи цим користь (як собі, своїй родині, так і суспільству, людству), саморозвиваючись та виконуючи при цьому покладені на неї обов’язки, несе відповідальність за свої дії і вчинки. 

Сільська молодь як суб’єкт педагогічної взаємодії вступає у відносини з соціальним оточенням. Такі відносини в педагогічній науці називаються суб’єкт-суб’єктними. Суб’єкт-суб’єктні відносини розглядаються сучасними вітчизняними педагогами як «міжособистісна педагогічна взаємодія, що реалізує базову потребу дитини в залученні її до соціуму і культури суспільства на основі рівноправного партнерства з учителем, характеризує готовність суб’єктів виховання до взаєморозуміння і взаємоповаги в процесі спілкування і діяльності» [42, с. 883].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40095.html