---

Компонентно-структурний аналіз професійної омпетентності вчителя іноземних мов

  Розглядаючи зміст і основні компоненти професійної компетентності вчителя іноземних мов, ми враховували діалектику загального, особистісного й одиничного. Так, професійна компетентність учителя синтезує в собі, по-перше, загальні вимоги до педагога як до особистості, по-друге, особливості його професійно-педагогічної діяльності, по-третє, конкретний прояв цих властивостей, вимог, рис, притаманних особистості, в діяльності окремого вчителя.

 Ми вважаємо, що компонентами професійної компетентності вчителя іноземних мов є такі: когнітивно-технологічний, соціальний, полікультурний, аутопсихологічний та персональний (див. схему 1.2).

  Розглянемо кожний з компонентів та проаналізуємо їхній вплив на формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов.

         На нашу думку, першим компонентом професійної компетентності майбутніх   учителів   іноземних   мов   є   когнітивно-технологічний,   до  якого

ПРОФЕСІЙНА               КОМПЕТЕНТНІСТЬ

                                                         

КОМПОНЕНТИ

 

Полікультурний

Соціальний

Когнітивно-технологічний Соціальний

 

 

 

	Аутопсихологічний		Персональний компетенція

 

     

 

 

Схема 1.2  Структура професійної компетентності майбутніх учителів іноземних мов.

 

входять  професійні знання, вміння, навички. Сучасному вчителеві також необхідно володіти широким спектром педагогічних технологій та педагогічним менеджментом.

       Знання - особлива форма   духовного засвоєння  результатів пізнання, процесу відображення дійсності, яка характеризується усвідомленням їх істинності [62]. Багатогранність педагогічної діяльності вимагає від майбутнього вчителя опанування різносторонніх загальних і спеціальних знань, які відповідають базовому рівню професійної освіти (див табл. 1.3).

        Говорячи про формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов, вважаємо за необхідне окремо розглянути  іншомовну комунікативну компетенцію, що має бути сформована в студентів факультетів іноземної філології. Дослідники визначають  іншомовну комунікативну компетенцію, як засвоєння етно- і соціально-психологічних еталонів, стандартів, стереотипів поведінки; ступінь володіння “технікою” спілкування іноземною мовою [92]. Ми поділяємо думку С.Ю. Ніколаєвої та її  співавторів, які   вважають,   що   це поняття крім вищезазначених,   містить   ще   й   мовну

     Таблиця 1.3

Види знань, що необхідні компетентному вчителю

Види знань	Коротка характеристика
Методологічні	Філософські знання; знання загальних законів і категорій діалектики, законів розвитку, філософське розуміння основ педагогіки та психології, проблем особистості;  знання      загальної методології пізнання; знання теорії пізнання, загальнонаукових методів (емпіричного та теоретичного дослідження, наукового пізнання); знання методології педагогіки, педагогічного процесу, методоло-гічних принципів дослідження проблем у сфері освіти
Теоретичні	Знання принципів побудови вітчизняної освіти, її системи й  змісту освітніх програм: системи принципів і засобів особистісно-       орієнтованої взаємодії з дітьми; знання психолого-педагогічних умов для розвитку пізнавальної мотивації та здібностей дітей; знання психологічних основ педагогічної діяльності; знання основ коригувальної педагогіки в освітньо -      виховній роботі з дітьми та просвітительської      педагогічній роботи з батьками.
Спеціальні	знання предмету, що викладається; знання педагогічних технологій, сучасних ін нова-ційних методичних систем навчання та виховання; знання методів активізації інтелектуальної діяльності та шляхів загального особистісного розвитку дітей; знання методів, засобів і форм організації роботи та управління життям дитячого колективу.

 

компетенцію. [153]. Знання мови складається  з опанування чотирьох видів мовленнєвої діяльності (говоріння, читання, письма та аудіювання), що, на думку І.О. Зимньої, включає мову й мовлення як засоби її реалізації [84]. У процесі виконання  мовленнєвих  дій, які  є одиницями мовленнєвої діяльності, формуються навички, а в процесі виконання мовленнєвої діяльності формуються вміння.  С.Л. Рубінштейн вказує на те, що засвоєння системи знань, поєднане з оволодінням відповідними навичками, – це основний зміст та найважливіше завдання навчання [215].

        Як зазначає С.У. Гончаренко, вміння – це «засвоєний суб’єктом спосіб виконання дій, який забезпечує сукупність набутих знань і навичок” [62: 58].

         Відповідно  до чотирьох видів мовленнєвої діяльності в майбутніх   учителів іноземних мов повинні бути сформовані чотири основні вміння: говоріння (в діалогічній  та  монологічній  формах),  письма,  аудіювання  й  читання,  а  такожмовленнєві навички.

 

 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/521282.html