Соціально-психологічні проблеми адаптації та реадаптації особистості в професійній сфері

Умови життя у сучасному світі потребують від особистості бути відкритою до різних професійних альтернатив, вміння приймати рішення щодо вибору професії, а також вміння планувати професійну кар’єру [70]. Одночасно зростають темпи розвитку ринку праці, його потреби постійно змінюються, а відповідно, змінюються і компетенції, якими повинен володіти працівник для ефективної роботи в тій чи іншій структурі. Наразі ринок праці вимагає не лише інформованої й компетентної особистості, яка здатна приймати зважені самостійні рішення й нести відповідальність за їхнє втілення, а й спроможна успішно й ефективно реалізовувати себе в соціально-економічних умовах, що швидко змінюються.

Тому проблема адаптації особистості в професійній сфері, її пристосування до змінних умов конкурентноздатного довкілля розцінюється в сучасній науці як важлива і перспективна. З огляду на означену проблему необхідною є підготовка соціально адаптованих осіб, які зможуть досягти успіху у різних сферах професійної діяльності [33; 109; 146; 151].

Стан безробіття ставить особистість перед фактом напрацювання адаптивних стратегій. Однією із таких стратегій є цілеспрямований пошук роботи, що вказує на певний рівень самоактуалізації безробітного, зокрема трансформації уявлення про себе, самооцінки власного суб’єктного потенціалу, пошуки шляхів самоактуалізації в професійній сфері діяльності та спілкування.

Слід зауважити, що переживання людиною такої життєвої ситуації, як втрати роботи, є предметом вивчення психологічної науки, який не втрачає актуальності донині (та ін.) [3; 30; 55; 65; 79; 90; 172 та ін.]. Останніми роками проблема безробіття стала предметом активного дослідження вітчизняними науковцями. Констатовано, що взаємовідносини в системі «особистість-професійне середовище» займають важливу роль при адаптації особистості до змінних умов ринку праці та вимагають наявності високого рівня адаптаційного потенціалу, психологічних ресурсів життєстійкості, продуктивних стратегій реагування в ситуаціях професійних криз, проявами яких є неможливість пристосуватися до нових обставин, розрив між вимогами нової ситуації та попередніми установками й поглядами, усвідомленням просторово-часових, причинно-наслідкових, сутнісних, закономірних та інших відносин в структурі ситуації професійної кризи, зокрема при виключенні з інституту трудової зайнятості (О. Блинова,

А.   Борисюк, Н. Завацька, В. Зайцева, З. Ковальчук, Л. Пілецька та ін.) [34; 39; 79; 100; 101; 102; 156 та ін.].

Встановлено, що порушення здатності адаптуватися призводить до порушення функціонування людини в різних сферах життєдіяльності [79]. Процес адаптації, на думку Ф. Березіна, це «... процес встановлення оптимальної відповідності притаманній людині діяльності, який дозволяє задовольняти актуальні потреби і реалізовувати пов’язані з ними значимі цілі (при збереженні психічного і фізичного здоров’я), забезпечуючи, в той же час, відповідність психічної діяльності людини, її поведінки вимогам середовища» [32, с. 5]. Крім того, вчений наголошував, що розгляд феномена адаптації необхідно здійснювати з різних сторін, вважаючи його результатом діяльності цілісної самокерованої системи. Це передбачає комплексне дослідження всіх аспектів процесу адаптації, включаючи психологічні та соціальні її компоненти [32].

Як відомо, до проявів дезадаптації відносять преневротичні порушення, невротичні реакції і стани, а також інші форми прикордонних нервово- психічних розладів (Ю. Александровський, М. Беребін, Л. Васерман, В. Семке та ін.) [16; 43; 176 та ін.]. Ці порушення можуть виникати в результаті психічного перенапруження або дії психотравмуючої ситуації [16]. З причини поліморфності і слабкої вираженості симптоматики діагностика станів дезадаптації часто викликає труднощі [88]. Складність для діагностики порушень процесу адаптації часто не дозволяє своєчасно виявляти їх і надавати необхідну допомогу [43]. Відзначається також, що у виникненні і розвитку зазначених розладів провідна роль належить особистісному фактору [19; 26; 40; 50; 76; 78 та ін.].

Особливо актуальними є проблеми адаптації в сфері праці. Як показав проведений аналіз, велика увага в наукових публікаціях приділяється різноманіттю способів реагування людей на втрату роботи: одні успішно долають кризову ситуацію, інші справляються з труднощами або не справляються зовсім, а деякі знаходять вихід в альтернативних життєвих стилях [79]. Безробітні, як і працюючі, мають певні установки, домагання, методи саморегуляції, що впливають на переваги тих чи інших форм поведінки і, в сукупності з ними, утворюють специфічні способи адаптації до важкої життєвої ситуації [54; 65; 192; 225; 226; 233 та ін.]. Наголошується, що більшість осіб, які втратили роботу, не адаптуються до сучасних соціально - економічних умов; для них притаманна пасивно-очікувальна позиція (О. Гордієнко, О. Осницький, Ю. Плюснін, Г. Пошевнєв, М. Удальцова, Т. Чуйкова та ін.) [54; 147; 157; 158; 192; 210 та ін.]. Крім того, ці особи потребують не тільки адаптації до статусу безробітного, а й адаптації до нового робочого місця, щоб не втратити його після працевлаштування (Є. Базика, В. Зайцева, О. Рудюк та ін.) [26; 79; 172 та ін.].

Проблемі криз, зумовлених виключенням особистості з інституту трудової зайнятості, та психологічних чинників їх подолання присвячені дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених. В більшості робіт дослідження проблеми професійно зумовлених криз проводяться в контексті професійного становлення особистості і мають фрагментарний характер. Емпіричні студії з вивчення особливостей професійних криз, зумовлених виключенням людини з інституту трудової зайнятості, часто обмежуються аналізом їх прогностичних особистісних корелятів і стратегій подолання [51; 60; 81; 221 та ін.].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/486502.html